© Рібцун Ю. В. Спеціальна освіта дітей-сиріт за рубежем / Юлія Рібцун // Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки : наук. вісник Ужгород. нац. ун-ту : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (22–23 вересня 2005 р.). – Ужгород, 2005. – № 9. – С. 84–85. – (Серія „Педагогіка. Соціальна робота”).
СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА ДІТЕЙ-СИРІТ ЗА РУБЕЖЕМ
Рібцун Ю.В.
Сучасні реформаційні процеси в освітній галузі визначають актуальність проблеми визначення місця та ролі спеціальної освіти в культурно-освітньому просторі, допомоги дітям з обмеженими можливостями, особливо таким, які позбавлені батьківської опіки.
Використовуючи сучасні наукові та технічні знання, спираючись на розроблені спеціальні стандарти та концепції, у світі створюються оптимальні умови для навчання, виховання, успішної корекції та компенсації втрачених функцій, соціальної реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку, адекватних форм соціалізації та інтеграції їх у суспільство.
Спеціальна освіта у будь-якій країні не розвивається відокремлено, вона є результатом взаємодії історичного, культурного та соціально-економічного факторів. Міжнародне співробітництво та глибокий аналіз існуючих підходів у країнах світу дозволить по-новому підійти до вирішення нагальних проблем, реформування спеціальної освіти в Україні. Саме тому Україна приймає участь у міжнародному співробітництві з питань охорони дитинства та захисту прав дітей-інвалідів, у т.ч. дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки.
Дитина особливими потребами – не пасивний член суспільства, а особистість, здатна до розвитку, яка має право на задоволення власних соціальних потреб, на працю та відпочинок, створення сім’ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей.
Соціологами було відмічено, що у ХХ ст. у розвинутих країнах (Франція, Італія та ін.) зростала тенденція батьків “відмовлятися” від своїх дітей, особливо з психофізичними порушеннями. За перші роки ХХІ ст. зі збільшенням гуманізації та демократизації суспільства відбувається розширення мережі закладів та організацій для дітей, позбавлених батьківської опіки та сиріт з вадами розвитку.
На світовому рівні проблемами інвалідності та спеціальної освіти займаються організації, створені як спеціалізовані заклади при Організації Об’єднаних Націй (ООН): ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).
Крім того, багато організацій на міжнародному та регіональному рівнях опікуються людьми з особливими потребами: Міжнародний комітет Червоного Хреста, Міжнародна організація інвалідів, Всесвітня федерація психічного здоров’я, Міжнародний рух АТД „четвертий світ”, Всесвітня федерація глухих, Міжнародний комітет з освіти осіб з вадами зору (ICEVI), Міжнародна організація допомоги сліпоглухим, „Олена Келлер Інтернешнл” (допомога сліпим), Міжнародна асоціація з наукового вивчення розумової відсталості (МАНВРВ), Міжнародна ліга товариств сприяння розумово відсталим (МЛТСРВ) та ін.
У США створена велика міжнародна професійна організація СЕС (Council of Exceptional Children), метою діяльності якої є вироблення відповідних умов для навчання як проблемних дітей, так і обдарованих. Організація вирішує проблеми соціального сирітства, яке зумовлено небажанням і неможливістю виконувати батьками свої обов’язки.
В країні широко розповсюджена індивідуальна інтеграція, тобто навчання окремих учнів з обмеженими можливостями відбувається за спеціально розробленими індивідуальними програмами у колективі нормально розвинених ровесників.
У Австралії створені спеціальні дитячі садки, де поряд з нормально розвинутими дітьми-сиротами перебувають дошкільники з легким ступенем розумової відсталості, зокрема синдромом Дауна.
У Австрії були започатковані Дитячі села SOS, метою яких є допомогти осиротілим та покинутим дітям незалежно від їх національності та віросповідання, психофізичного розвитку, дати їм сім’ю, постійне житло, закласти фундамент самостійного життя.
У Німеччині (Північна Рейн-Вестфалія) створена найбільша благодійницька організація в Європі – Бетель (Дім Господній) – своєрідне містечко, де проживає понад 10 тис. осіб з психофізичними вадами.
Німецьке федеративне об’єднання Lebenshilfe („Життєва допомога”) відстоює права розумово відсталих, пропагуючи, що кожен інвалід повинен жити так самостійно, наскільки це можливо.
У Німеччині в початковій школі для дітей з особливостями психофізичного розвитку створені кілька класів:
- інтегрований клас – учні працюють за індивідуальними навчальними планами;
- кооперований клас – процес навчання (подання більш легкого матеріалу) часткового відбувається сумісно;
- стимулюючий клас (для дітей із затримкою психофізичного розвитку) – спільні плани підкріплюються спеціальними програмами;
- клас з постійним опікуванням вчителем-дефектологом – проводиться чітка індивідуалізація.
У Великобританії існують спеціальні реабілітаційні центри для дітей-сиріт з вадами пізнавальної сфери. Навчання відбувається там до підліткового віку, а у віці 16–18 років їх переводять у спеціальні центри професійної підготовки. Особлива увага приділяється дітям з порушеннями розумового розвитку та опорно-рухового апарату.
Метою створеного Британського інституту вивчення розладів навчання BILD (The British Institute of Leaning Disabilities) є покращення якості життя людей з інтелектуальними порушеннями.
У Великобританії є як масові, так і спеціальні школи, при яких практикуються інтегровані уроки, які почергово проводяться то у спеціальній, то у масовій школі. Останнім часом широкого розповсюдження набули Центри соціальних служб для молоді із числа сиріт та позбавлених батьківського піклування.
У Білорусі для дітей з особливим потребами працюють так звані НВК – навчально-виховні комплекси, що складаються з дитячого садка та школи, де навчання відбувається за різнорівневими програмами.
Суспільне об’єднання Білоруська асоціація допомоги дітям-інвалідам та молодим інвалідам (БІЛАДДІіМІ) має 48 організаційних структур, кожна з яких виробила свою розвивальну програму.
При масових школах Білорусі створені класи інтегрованого навчання та спеціальні класи. У класах інтегрованого навчання під контролем загального учителя та учителя-дефектолога навчається 2–4 особи з психофізичними порушеннями. Спеціальні класи при загальноосвітніх школах складають 6–12 осіб в залежності від ступеня тяжкості наявної патології.
У Скандинавських країнах для дітей-сиріт з психофізичними вадами організовують ряд будинків (на зразок Бетель), в яких проживає біля 30 дітей. Там створюються умови, максимально наближені до сімейних. Лікарі та спеціалісти-дефектологи проводять необхідні медичні спостереження та відповідну педагогічну роботу. Так, лікарі визначають методи реабілітації (масаж, ЛФК, фізіотерапія, медикаментозне лікування), а педагоги розробляють індивідуальні програми навчання.
У Швеції існують так звані „Заступницькі сім’ї”, коли бездітні родини чи сім’ї, які мають своїх дітей, беруть на утримання дитину-сироту з психофізичними вадами. У цій країні є поширеною фізична інтеграція, при якій спеціальним школам відводяться класні кімнати при масових школах.
Шведська організація „Рада Барнер” („Рятуйте дітей”) пропагує рівний доступ до освіти осіб з вадами розвитку і підтримує зв’язок з багатьма організаціями, що займаються навчанням дітей з особливими потребами, у різних країнах світу: Афганістані, Білорусі, В’єтнамі, Судані, Румунії, Ефіопії. В основу їхньої роботи покладена програма реабілітації з участю дітей даної категорії у суспільному житті.
На Україні такі діти виховуються та навчаються у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, у спеціальних освітніх закладах – інтернатах, закладах соціального обслуговування – дитячих будинках-інтернатах для дітей-інвалідів із розумовою відсталістю та психофізичними вадами, соціально-реабілітаційних центрах допомоги дітям, що залишились без опіки, соціальних притулках, закладах охорони здоров’я – будинках дитини.
Діти, позбавлені батьківської опіки, та діти-сироти з психофізичними вадами потребують виняткової турботи та уваги, професійної компетенції спеціалістів, належної підтримки з боку держави. Знаходячись у специфічних умовах навчання та виховання, такі діти є особливо вразливими до сприймання оточуючої соціальної дійсності.
Постійна зміна мікросоціального середовища (будинок дитини – дошкільний дитячий будинок – дитячий будинок для дітей шкільного віку), соціальний статус не може не відбитися на їх загальному здоров’ї (яке вже є ушкодженим), зокрема психіці, а тому частими психологічними проявами, особливо у підлітковому віці, є агресивність, роздратованість, яскраво виражений негативізм чи замкненість, депресивність та відчуженість. Отже перед педагогами, медиками, соціальними працівниками та суспільством в цілому стоять важливі завдання – подолання материнської депривації, пропедевтика девіантної поведінки, аномії та дезінтеграції в суспільстві.
Вивчення світового досвіду реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку, у т.ч. дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки, показало, що лише організація нероздільної тріади „діти–педагоги–суспільство”, реалізація права таких дітей на освіту та максимальний розвиток їх здібностей набуває особливого значення для повноцінної життєдіяльності і благополуччя всього суспільства.
Необхідність використання міжнародного підходу у спеціальній освіті продиктована часом. Робота з дітьми з особливими потребами, позбавлених батьківського піклування, повинна бути зорієнтована на виявлення їх потенційних можливостей. Тільки спільними зусиллями педагогів та лікарів, спрямованими на пошук відповідних сучасних міждисциплінарних (медико-педагогічних та соціально-психологічних) форм та методів корекційно-розвивальної та пропедевтичної роботи, можливо здійснити інтеграцію таких дітей у суспільство.
The question of the special education of children-orphans abroad is opened in this article.
Література:
- Волинець Л.С., Комарова Н.М. та ін. Соціологічне сирітство в Україні. Експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. – К.: Ін-т соціальних досліджень, 1998. – 120 с.
- Закон України „Про охорону дитинства”. – К.: Дошкільне виховання, 1998. – С. 48–54.
- Маллер А.Р. Ребенок с ограниченными возможностями. – М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 78 с.
- Мамайчук И.И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. – СПб.: Речь, 2003. – 399 с.
- Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика. – М.: Владос, 1997. – 304 с.
- Стандартные правила обеспечения равных возможностей для инвалидов. – NY, 1994. – Р. 12.
- Тингей-Михаэлис К. Дети с недостатками развития: Пер. с англ., М.: Просвещение, 1988. – 185 с.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.