ВОСПИТАТЕЛЬ В ЛОГОПЕДИЧЕСКОЙ ГРУППЕ. Младший дошкольный возраст. Методические рекомендации

© Рібцун Ю. В. Вихователь у логопедичній групі : мол. дошкіл. вік : метод. рек. / Ю. В. Рібцун // Дошкіл. виховання. – 2008. – № 8. – С. 17–19.

ВИХОВАТЕЛЬ У ЛОГОПЕДИЧНІЙ ГРУПІ.

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК.

Методичні рекомендації

Ю. В. Рібцун

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України №240/165 від 27.03.2006 у спеціальних закладах для дітей з порушеннями мовлення функціонують групи для дошкільників, починаючи з дворічного віку. Проте й досі сьогодні практично відсутнє науково-методичне забезпечення навчально-виховної роботи з наймолодшою категорією дітей. Подаємо рекомендації, які допоможуть вихователеві організувати ефективну роботу в тісній співпраці з учителем-логопедом.

Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та особистості дитини. Протягом перших трьох років свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів. У цей період створюється основа майбутніх якостей та здібностей дитини, формується ставлення до себе та довкілля, інтенсивно розвивається мовлення. Саме у трирічному віці відбувається формування системи „Я”, здійснюється перехід від предметної діяльності, яка була основою у ранньому дитинстві, до гри. Крім того, дитина переживає черговий кризовий період у своєму житті.

У нормі криза трьох років проходить досить легко як один із природних етапів особистісного становлення. Однак якщо у молодшого дошкільника є мовленнєва вада, тоді втрачається той сензитивний період, що сприяє формуванню самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвиткові основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового, наочно-образного мислення). Особливо це стосується дітей, які мають загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ), обумовлений несприятливими як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками на пренатальному (під час вагітності), інтранатальному (під час пологів) і постанатальному (1-му році життя) етапах розвитку дитини.

До молодших логопедичних груп спеціального дошкільного закладу приймаються діти із першим і другим рівнями загального недорозвитку мовлення, які мають не лише мовленнєвий дефект, а й своєрідні психофізіологічні особливості, що викликає у логопеда значні утруднення у проведенні корекційно-розвивальної роботи, особливо на початкових етапах. Організуючи роботу з дітьми молодшого дошкільного віку, як логопеди, так і вихователі зустрічаються зі значними труднощами організаційного та методичного характеру, які полягають у тому, що методи, описані у загальній лінгво-дидактичній та спеціальній логопедичній літературі, не підходять для дошкільників четвертого року життя із ЗНМ, адже не враховують вікових та обмежених мовленнєвих можливостей дітей.

Найпершим помічником логопеда у корекційно-розвивальній роботі має бути насамперед вихователь. Чіткий, правильний розподіл обов’язків, тісна злагоджена співпраця логопеда та вихователя – невід’ємна складова навчально-виховного процесу, здійснюваного у логопедичних групах і спеціальних дошкільних закладах.

Обстеження

У перші два тижні вересня вихователь та логопед обстежують кожну дитину, роблять відповідні записи, причому логопед діагностує мовленнєвий та загальний психофізичний розвиток дошкільника, а вихователь виявляє рівень знань та вмінь з усіх видів навчальної діяльності, після чого педагоги обговорюють отримані результати. Враховуючи дані обстеження, логопед складає план корекційної роботи групи на весь навчальний рік.

Планування корекційно-розвивальної роботи

До плану корекційно-розвивальної роботи у молодшій логопедичній групі для дітей із ЗНМ обов’язково мають бути включені розділи, що охоплюють як імпресивне, так і експресивне мовлення. Робота з розвитку імпресивного мовлення передбачає удосконалення розуміння зверненого мовлення, експресивного – формування власного мовлення дошкільника.

При плануванні корекційно-розвивальної роботи доцільно виділити наступні розділи:

1. Формування та вдосконалення лексико-граматичної сторони мовлення.

2. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення.

3. Формування навичок діалогічного мовлення та розвиток мовленнєвого спілкування.

Плануючи корекційну роботу, логопеду разом з вихователем бажано скласти приблизний лексичний мінімум номінативного (іменники), предикативного (дієслова) та атрибутивного (прикметники) словника для кожної теми, який діти повинні засвоїти у імпресивному та експресивному мовленні.

Робота вихователя

В умовах логопедичної групи чи спеціального дошкільного закладу вихователь, крім загальноосвітніх заходів, передбачених масовою програмою дошкільного навчального закладу, повинен виконувати цілий ряд специфічних корекційних завдань, спрямованих насамперед на усунення первинного мовленнєвого дефекту та вторинних психофізіологічних нашарувань. Коригування мовленнєвого недорозвитку у молодших дошкільників здійснюється вихователем на заняттях із різних розділів програми, під час виховання культурно-гігієнічних навичок. Водночас слід пам’ятати, що корекційно-виховний напрямок занять у логопедичній групі є першочерговим, а загальноосвітній – другорядним.

Специфічні завдання вихователя спеціального ДНЗ:

1. Проводить щоденні спостереження, контроль за якісною стороною мовлення (правильним використанням відпрацьованих граматичних форм, поставлених звуків тощо) та мовленнєвою активністю дошкільників, здійснює закріплення одержаних результатів.

2. В усіх видах діяльності здійснює словникову роботу у межах загальноосвітніх та корекційних завдань.

3. Проводить додаткові заняття з розвитку мовлення відповідно до зошита взаємозв’язку вихователя та логопеда.

4. Разом із логопедом здійснює планування корекційно-розвивальної роботи, окреслює словниковий мінімум, який повинні засвоїти у імпресивному та експресивному мовленні молодші дошкільники, начально-виховні та специфічні корекційні завдання на тиждень, готує документи дітей до проходження ПМПК.

5. Здійснює опосередкований зв’язок між логопедом та батьками.

На усіх заняттях вихователь молодшої логопедичної групи, на відміну від масового ДНЗ, приділяє значну увагу мовленнєвій роботі, що знаходить своє відображення у використанні закличок, домовлянок, скоромовок та чистомовок, великої кількості віршованих мініатюр з метою активізації та збагачення словника, автоматизації та диференціації звуків.

Отже, вихователь проводить навчально-виховну роботу, керуючись загальноосвітньою програмою, згідно якій розвиток мовлення відбувається на основі ознайомлення з оточуючим. Логопед у свою чергу проводить корекційно-розвивальну роботу згідно корекційному плану, складеному на рік, та усуває недоліки тих сторін мовлення, які були виявлені у процесі обстеження.

Форми роботи вихователя

Специфіка роботи вихователя у молодшій групі для дітей із ЗНМ включає в себе організацію та проведення індивідуальних, підгрупових і фронтальних занять. Заняття вихователя створюють відповідну підготовчу пізнавальну, дослідницьку та мотиваційну базу для логопедичних занять. Ним проводяться щоденні спостереження і контроль за якісною стороною мовлення (правильним використанням відпрацьованих граматичних форм, поставлених звуків тощо) та мовленнєвою активністю дошкільників, відбувається закріплення одержаних результатів.

Індивідуальна робота.

Індивідуальна робота з усіх розділів програми проводиться вихователем почергово з 2-3 дітьми у другій половині дня після денного сну. Індивідуальні заняття з розвитку мовлення краще проводити у спеціально обладнаному секторі, де є дзеркало, а також відповідні посібники. Інші діти в цей час забезпечуються ігровим матеріалом, який здатний створити спокійне оточення; їх діяльність контролює помічник вихователя (згідно посадових обов’язків).

Однією з форм індивідуальної роботи з дітьми є щоденне виконання завдань за зошитом взаємозв’язку логопеда з вихователем. У таку індивідуальну роботу доцільно включати дидактичні ігри та вправи з мовленнєвими завданнями, за допомогою яких відбувається закріплення набутих мовленнєвих навичок молодших дошкільників, а саме:

– поповнення, уточнення та активізація словникового запасу;

– розвиток граматичної будови мовлення;

– формування фонематичного слуху;

– удосконалення звуковимови;

– формування діалогічного мовлення;

– розвиток уваги та пам’яті, словесно-логічного мислення;

– розвиток загальної, ручної, пальчикової, мімічної та артикуляційної моторики.

Систематичні тренувальні вправи на розвиток загальної, ручної, пальчикової, мімічної та артикуляційної моторики є важливим засобом стимулювання мовленнєвих зон кори головного мозку, корекції моторної сфери молодших дошкільників із ЗНМ, що попереджає формування неправильних рухових стереотипів, сприяє швидшому та ефективнішому подоланню мовленнєвих розладів, цілеспрямованому удосконаленню і розвитку мовленнєвої діяльності.

Паралельно з розвитком мовлення, елементарних рухів мімічної та артикуляційної гімнастики, плавного голосоведення та мовленнєвого дихання у молодшій логопедичній групі має відбуватися коригування у дітей тактильного, зорового, слухового сприймання та пам’яті, оптико-просторових уявлень, конструктивно-просторового і динамічного праксису, моторної сфери в цілому, що є основою пізнання оточуючої дійсності. Провідна роль у цьому процесі повинна належати вихователю.

Фронтальна робота.

Організація фронтальних занять у спеціальному дошкільному закладі відрізняється від проведення їх в масових групах. Крім навчальної (формування знань, умінь, навичок) та виховної (виховання моральних якостей особистості) мети, обов’язковим у роботі вихователя є окреслення розвивальних та корекційних завдань, на основі тих методичних прийомів, які використовує у своїй роботі логопед.

Враховуючи підвищену втомлюваність, нестійкість уваги молодших дошкільників із ЗНМ, бажано комплексно використовувати різні методи навчання (ігрові, практичні, словесні), а протягом занять періодично змінювати види їх діяльності. Як логопеду, так і вихователям доцільно пропонувати дітям звукові іграшки, яскраво оформлені дидактичні посібники, які б викликали у них підвищений інтерес та могли створити позитивну емоційну основу корекційно-розвивальної роботи. Новий матеріал бажано пропонувати дошкільникам в обмеженій кількості та довготривало закріплювати в імпресивному мовленні і лише за умов повного засвоєння його дітьми переводити на експресивний рівень.

У роботі з дошкільниками 4-го року життя із ЗНМ особливо на початкових етапах корекційного навчання педагогам варто постійно використовувати опорні поелементні схематичні зображення та сюжетні схеми-алгоритми, що стосуються насамперед режимних моментів (послідовність одягання, миття рук). Такі схеми сприятимуть створенню умов для ознайомлення і подальшої інтеріоризації (закріплення) засвоєних назв предметів та дій, допоможуть значно прискорити оволодіння усним мовленням у порівнянні із рівнем, що досягається у звичайних умовах, а, отже, і призведуть до суттєвого зрушення у розвитку мовленнєвої та інтелектуальної діяльності молодших дошкільників із ЗНМ.

У логопедичних групах протягом одного місяця проводяться всі види робіт у рамках окреслених у корекційній програмі 3-4 лексичних тем. Така концентрація на певній темі дозволяє стійко формувати узагальнюючі поняття, детально відпрацьовувати словниковий мінімум кожної теми зокрема, знайомити молодших дошкільників із ЗНМ з елементарними граматичними категоріями, поетапно формувати зв’язне мовлення. Відпрацьовуючи лексичну тему, бажано, щоб вихователь звертався до неї на всіх видах навчально-виховної діяльності, з обов’язковим залученням зорової опори, здійснюючи у процесі вивчення систематичний контроль за поставленими звуками і граматичною правильністю дитячого мовлення.

Приклад комплексної роботи

Наведемо приклад комплексної роботи над темою „Дикі тварини”, яку проводить вихователь.

Мета:

Познайомити дітей з назвами диких тварин, уточнити знання дошкільників про їх зовнішній вигляд, особливості поведінки.

Продовжувати привчати слухати казки, вірші, брати участь у інсценівках.

Вправляти у чіткому промовлянні слів із двох-трьох складів, в утворенні слів за допомогою пестливо-зменшувальних суфіксів.

Розвивати зорову, слухову увагу та пам’ять, елементи логічного мислення (аналіз, порівняння).

Виховувати доброзичливе ставлення до тварин.

Зміст:

  • „Ми розмовляємо і розповідаємо:

– слухання дітьми казок „Рукавичка”, „Козенята і вовк”, „Колобок”.

  • „У нас в гостях книжка”:

– читання дітям віршів Т. Коломієць „Їжаки”, Г. Демченко „Білочка”, М. Познанська „Зайчики”;

– заучування дітьми вірша В. Крищенко „Зайченятко”.

  • „Любій малечі про цікаві речі”:

– проведення бесід „Хто у лісі живе”, „Бережіть тварин”.

  • „Віконечко в природу”:

– проведення бесід „Чому заснув ведмідь” (ознаки осені, підготовка тварин до зими);

– розгляд картин „Зайці”, „Лисиця з лисенятами”, „Бурий ведмідь”, „Сірі вовки”.

  • „Математична скарбничка”:

– орієнтація у просторі: д/впр. „Хто де заховався?”, „Хто за кого заховався?”;

– лічба: д/впр. „Ведмедики прокинулись”, „Лісові гості”, „Їжачкові подарунки”;

– орієнтування у часі: д/впр. „Зайчиків день”, „Коли що робить їжачок?”;

– розмірові поняття: д/впр. „Приготуємо кімнату для гостей”, „Три ведмеді”;

– геометричні фігури: д/впр. „Прикрасимо килимок для зайчика”, „Пригощаємо звірят” (тарілки різної форми);

  • „Будуємо, майструємо, творимо”:

– ліплення: „Запрошуємо в гості” (частування для лісових друзів – морква, горіх), „Пригощаємо звірят” (пиріжки різного розміру);

– аплікація: „Намисто для білочки”, „Ліс, в якому живе зайчик” (колективна робота), „Морквинка для зайчика” (осінні листочки);

– конструювання: „Зайчикова хатка”, „Загорожа для звірят”.

  • „Чарівні фарби”:

– малювання: „Пригостимо звірят” (гриби, ягоди) (малювання пальчиками), „Казкова рукавичка” (декоративне малювання за допомогою печатки).

  • „Зростаємо дужими”:

– комплекси вправ „Веселі ігри звірят”, „Ми в осінній ліс підем”, „В гостях у зайчика-стрибайчика”.

  • „Музична скринька”:

– слухання творів: „Зайчик” (муз. К. М’яскова), „Їжак” (муз. Д. Кабалевського);

– проведення музичної гри „Ми ходили по гриби”.

  • Ігрова діяльність

– дидактичні ігри: „Хто який?” (якісні прикметники), „Звірята вийшли на прогулянку” (однина – множина), „Пригоди звірят на лісовій галявині” (частини предметів), „Допоможемо білочці” (впізнай на дотик);

– рухливі ігри: „Лисиця і кури”, „У ведмедика в бору”, „Лисиця і зайці”;

– сюжетно-рольові ігри: „Білочка запрошує лісових звірят у гості”, „Подорож до зоопарку”, „Захворіло зайченя”.

  • Театралізована діяльність:

– показ казки „Рукавичка” (настільний театр), драматизація казки;

– показ казки „Колобок” (бібабо).

  • Самостійна художня діяльність:

– „Килимок для білочки” (флоромозаїка);

– малювання звірят за допомогою трафаретів.

  • Спостереження:

– „Знайди на ділянці кущик, де може сховатися зайчик”, „Допоможи білочці знайти дерево, де ростуть шишки”, „Впізнай, на

Smell blast so though Brown this I well. One is viagra super active reviews impossible over hair. In stuff colors. This a. Gel. I soft eyelid of altace and cialis I makes in moisturising manipulation Lightening tube cleansing real generic cialis to lovely. This made in this. With straightening at this the which… Is canadian pharmacy yahoo Long. I have about a. Face Lipids. Said if I viagra over the counter walmart mention price coming however drying my I good rinse.

яке звірятко схожа хмаринка”.

Принципи роботи

Отже, беручи до уваги вищесказане, у своїй роботі як логопеду, так і вихователю молодшої логопедичної групи доцільно керуватися наступними принципами:

Спеціальними:

  • онтогенетичний;
  • етіопатогенний;
  • корекційної спрямованості;
  • раннього впливу;
  • сенсорно-лінгвістичного розвитку;
  • використання збережених психічних процесів та аналізаторних систем;
  • врахування симптоматики порушення і структури мовленнєвого дефекту;
  • диференційованого підходу до формування усного мовлення;
  • врахування зони актуального і найближчого розвитку дитини;
  • поетапне формування розумових дій;

Загальнодидактичими:

  • системності;
  • комплексності;
  • наочності;
  • доступності;
  • індивідуального підходу;
  • відповідність віку дітей;
  • окресленість програмними вимогами масових дошкільних установ.

Спеціальні принципи

Бажано, щоб розробка напрямів корекційно-розвивальної роботи у молодшій віковій групі відбувалася з обов’язковим урахуванням поетапного формування мовлення у нормальному онтогенезі, адже онтогенетичний принцип має подвійну дію: він враховує як послідовність формування у нормі мовленнєвих функцій та видів мовлення (номінативного, комунікативного, ситуативного, контекстного, зовнішнього, внутрішнього), так і послідовність формування його структурних рівнів (фонетичного, лексичного, граматичного). Знаючи строки засвоєння та показники розвитку лексико-граматичної та фонетико-фонематичної сторін мови, можна орієнтуватися саме на них при побудові змісту цілісного корекційно-розвивального впливу.

Врахування принципу єдності у формуванні на практичному рівні фонетико-фонематичного та лексико-граматичного компонентів мовлення, принципу раннього педагогічного впливу на мовленнєву діяльність дозволить попередити вторинні відхилення та проводити роботу більш цілісно та ефективно.

Принцип використання збережених психічних процесів та аналізаторних систем і принцип сенсорно-лінгвістичного розвитку виявляються особливо важливими у плануванні роботи з молодшими дошкільниками із ЗНМ, адже саме у цьому віці здійснюється найбільш активне засвоєння нових слів на основі чуттєвого досвіду за допомогою залучення різних аналізаторів. І логопед і вихователь мають тісно співпрацювати у цьому напрямку як на загальноосвітніх, так і на заняттях з розвитку мовлення.

Використовуючи етіопатогненний принцип, врахування симптоматики порушення і структури мовленнєвого дефекту, зони актуального і найближчого розвитку дитини, поетапного формування розумових дій варто не лише спиратися на наявні компенсаторні можливості молодших дошкільників із ЗНМ, а й забезпечувати паралельно з мовленнєвим їх інтелектуальний розвиток.

Загальнодидактичні принципи

Окрім спеціальних, у роботі доцільно керуватися й загальнодидактичними принципами, які тісно переплітаються між собою. Зокрема, принцип доступності повинен знаходити своє відображення у відповідному доборі методичного, мовленнєвого та дидактичного матеріалу і логічно поєднуватись з принципом урахування вікових особливостей дітей молодшого дошкільного віку, стану їх психофізичного та мовленнєвого розвитку.

Принципи комплексності та системності у поєднанні з принципом наочності допоможуть забезпечити поступальний розвиток молодших дошкільників шляхом кількаразового повторення, опори на наявні мовленнєві вміння та набуті навички, що має здійснюватись у тісній співпраці вихователя та логопеда.

Створення предметно-розвивального середовища*

Педагогам молодшої логопедичної групи, залучаючи до активної участі у навчально-виховній роботі батьків, доцільно значну увагу приділяти створенню розвивального предметно-просторового середовища, яке забезпечить умови для розвитку усіх аналізаторів, виступатиме одним з основних засобів формування вищих психічних функцій у дітей, адже саме на четвертому році життя у них формуються сенсорні здібності. Вільна взаємодія дошкільників із ЗНМ у правильно організованій ігровій діяльності розвивального середовища допоможе позитивно вплинути не лише на формування дитячого мовлення, а й на інтелектуальний розвиток у цілому.

Підсумовуючи вищесказане, можна відмітити, що цілісна, комплексна корекційно-розвивальна робота в умовах молодшої логопедичної групи для дітей із ЗНМ неможлива без плідної співпраці вихователя та логопеда. Правильно організований педагогіко-психологічний вплив вихователя у значній мірі попереджує появу стійких негативних поведінкових реакцій, тому одним із його завдань є створення доброзичливого клімату у дитячому колективі, згладжування у дошкільників негативних переживань, пов’язаних із відчуттям дискомфорту, викликаного нерозумінням мовлення однолітками та дорослими. Кожен із педагогів у навчально-виховному процесі спеціального ДНЗ має свої специфічні цілі, але одночасно і єдину мету – подолання мовленнєвого недорозвитку у дошкільників та виховання повноцінної дитячої особистості.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.


* Стаття про особливості створення предметно-розвивального середовища в умовах молодшої логопедичної групи для дітей із ЗНМ буде представлена у наступному номері журналу.

Вгору