СКАЗКА УЧИТ ДОБРУ И ПРАВДЕ

© Рібцун О. Г. Казка вчить добра і правди / Ольга Рібцун // Дошкіл. виховання. – 2005. – № 12.

КАЗКА ВЧИТЬ ДОБРА І ПРАВДИ

Ольга РІБЦУН,

вихователь-методист ДНЗ № 611, м. Київ

Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата та різноманітна. Серед дітей найпопулярнішим жанром є народна казка. В ній реальне і фантастичне гармонійно поєднуються, зачаровуючи малюка красою українського народного слова, сповненого мудрості, добра і оптимізму. Споконвіку в казках народ передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, щасливого життя. В них, як у дзеркалі, відбито психологію та світогляд народу, морально-етичні та естетичні принципи.
Познайомивши дітей зі змістом казки, слід розібрати її сюжет, визначити характер героїв, оцінити їх поведінку, запитати, хто із персонажів найбільше сподобався або ні та чому, проаналізувати окремі фрази.
Значення казки у виховані дітей важко переоцінити. Це не тільки скарбниця народної мудрості, але й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і творчого потенціалу кожної дитини.
Казка збагачує соціальний і предметний досвід дітей, вона є джерелом комбінаторної здатності розуму. У казці ми маємо змогу розв’язати глобальні моральні протиріччя, де завжди перемагає добро.
Побудова ланцюжка послідовних подій допомагає дитині краще зрозуміти, відчути логіку казки, „прожити” життя героя разом з ним. Можна запропонувати дітям зазирнути у минуле чи майбутнє казкових героїв: що було раніше з тим чи іншим героєм, що може відбутися потім (наприклад, з Колобком після того, як він повернеться до баби й діда; як зміниться характер та життя Кози-дерези, після того, як її виженуть з зайчикової хатки).
„Прогулянка в минуле героїв” несе в собі особливий виховний зміст. Вона допомагає дітям осмислити наслідки тих чи інших подій, вчить їх аналізувати ситуацію чи прогнозувати результати конкретної діяльності вчинків, реакції оточуючих.
Наприклад, запропонувати дітям проаналізувати дитинство Баби Яги, щоб дізнатись, чому вона стала такою злою та некрасивою. Можливо, в дитинстві вона була гарненькою та активною дівчинкою і звали її Ягуся. Але одного разу, послизнувшись, дівчинка зламала ногу і не змогла вже, як раніше бігати і стрибати. Діти перестали запрошувати її до гри, і вона стала сумувати, а потім зовсім перестала слідкувати за собою і стала злою, вредною і некрасивою. Як можна було допомогти дівчинці тоді? А що можна придумати зараз, щоб Баба Яга перестала творити зло?
Розповідаючи дітям казки, запропонувати їм допомогти головному герою знайти вирішення проблемної ситуації, не звертаючись за допомогою до інших казкових персонажів. Подібний аналіз спочатку проводиться, використовуючи знайомі дітям казки і лише потім переходять до вирішення проблемних ситуацій у нових казках. Наприклад, як зайцю із казки „Зайчикова хатка” без сторонньої допомоги прогнати лисицю зі свого помешкання? (забити вікна і двері, а лисиця, коли зголодніє, сама почне просити, щоб її випустили; вночі влаштувати шум біля хатки, закричати: „Мисливці йдуть!”, лисиця боїться мисливців, вона сама втече). Як в лісі Колобок може заховатися від звірів? (обмазатись медом і покачатися по соснових голках – стане схожим на їжачка і т.п.).
Запропонуйте малюку уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, і розказати, що б він відчув, як би сприйняв існуючу подію, проблему в залежності від того, чиїми очима в даний момент намагається сприймати оточуючий світ. А як сприймає подібну ситуацію інший

герой? Адже сприйняття і образ, наприклад, добра і зла у різних персонажів буде зовсім іншим. Баба Яга чи Змій Горинич, напевно, сприймають добрі вчинки як зло по відношенню до себе, дідова дочка – як надання допомоги ближньому і радісна подія, і навпаки, тобто сприйняття залежить від цінності орієнтацій і морально-етичних уявлень персонажу.
У даному випадку у дитини з’являється можливість не тільки зрозуміти стан героїв, їх настрій, висловити свою думку відносно подій, що відбуваються, моральні цінності, але й начебто прожити кілька життів, збагачуючи свій емоційно-моральний багаж новими враженнями, почуттями, пізнати діалектику існування і здійснити ціннісне самовизначення.
Можна запропонувати умовно написати листа своєму улюбленому герою та поділитись з ним своїми враженнями, побажаннями, проханнями. В даному випадку у дитини з’являється можливість не тільки формулювати думки, але й відшліфовувати їх словесну форму, щоб вони стали зрозумілими оточуючим, що особливо важливо для мовленнєвого розвитку дітей.
Ігри за змістом казки (казок), ігри з залученням казкових персонажів та ігри-бесіди будуть особливо гострими і цікавими, якщо мова піде про позитивного героя, що має неприглядний вигляд чи певні фізичні вади (наприклад, Кривенька качечка), а негативний буде мати ошатний вигляд. Так можна буде перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню і внутрішню красу людини. Це, скоріш за все, утруднить вибір того персонажу, якому надається перевага. Якщо вибір відбудеться, то він дозволить дорослим визначити і проаналізувати уподобання та моральні цінності деяких дітей. Крім того, подібна ситуація створює умови для ненав’язливого впливу на неспівчутливе ставлення окремих дітей до позитивного героя і зміна його таким чином, що дитина висловлену думку буде вважати власною, самостійною, а не запропонованою кимось.
Змінити самостійне відношення дитини до зовнішнього вигляду позитивного персонажу допоможе звернення героя за допомогою чи порадою до неї. Звичайно діти пропонують герою випрати одяг, причесатись, зробити прикраси з природного матеріалу і навіть згодні надати практичну допомогу у цій справі. З не меншим захопленням вони включаються в роботу з перевиховання негативних героїв, вчать їх самостійності, оволодінню різними позитивними навичками.
Читаючи чи розповідаючи казки, особливу увагу слід звертати на словникову роботу, в якій можна виділити ключову фразу (Без праці немає добра – „Дві вивірки”, „Добром і ласкою можна зробити значно більше, ніж гнівом” – „Сонце і Вітер”), пригадати прислів’я, приказки, примовки, обов’язково розв’язати (поставити перед дітьми) проблемні питання. Наприклад:
– Чи всі багаті люди скупі і жадібні?
– А ти зміг би поступитися своєю улюбленою іграшкою чи річчю, якби це могло зменшити страждання іншої людини („Названий батько”)?
– Що краще взяти з лісу на дрова – зелені дерева чи сухі гілки і мертві стовбури?
– Як ти думаєш, чи добре, коли тебе всі люди бояться? („Про липку і зажерливу бабу”)
– Що таке дружба?
– Як треба поводитись, щоб мати надійних друзів? („Добрі брати”)
– Як ми називаємо тих людей, які ніколи не забувають про добро, яке їм колись зробили? (Вдячні)
– Наведи приклад зі свого життя, коли ти був вдячний іншій людині („Ведмідь і мишка”).
– Що значить любити маму?
– Що означає вислів „Добра в тебе душа”? („Три доньки”).
Після прочитання казок можна провести наступні ігри морально-етичного спрямування:
„Хто на світі найзліший?”. Її метою є виявлення злих і підступних казкових героїв, опис їх зовнішності, характеру, способу життя, звичок, помешкання. Доцільно спонукати до аналізу того, чи може існувати казка без таких персонажів, яка їх роль у розвитку сюжету, фабули твору; для кого ці герої є злими і чому саме, а хто трактує і сприймає їх якості, характеристики зовсім протилежно (Хто вважає Бабу Ягу доброю і ласкавою. Напевно, для Змія Горинича вона є доброю жінкою і вірним другом), чому саме.
Аналогічно проводиться гра „Хто у світі найдобріший?”, в якій аналізуються вчинки позитивних героїв. Діти визначають, хто із героїв їм найбільше сподобався, на кого з персонажів хотів би бути схожим і чому саме.
Гра „Хороший-поганий” передбачає здійснити спробу виявити позитивні і негативні риси характеру героїв, оцінити їх вчинки. Наприклад, за що можна похвалити Бабу Ягу, чи що доброго в тому, що Змій Горинич має три голови.
„Чудодійні слова” сприяє здійсненню спроби вичленувати найвагоміші слова казки. Це можуть бути як чарівні слова, казкові примовки, так і слова, які несуть основне смислове навантаження. Наприклад, розмірковування героя про свої вчинки, які дозволяють йому не тільки оцінити те, що відбувається, але й свою роль у цьому, тобто самовизначитись і здійснити позитивне самоперетворення (у казці це, зазвичай, каяття псевдогероя, відмова від помилкових ідей та цінностей і прагнення на основі цього до самовдосконалення).
У грі „Навпаки” героям казки надаються прямо протилежні риси характеру. Наприклад, коли Заєць стане сильним та сміливим, а Вовк – маленьким і слабким чи Баба Яга раптом почне здійснювати хороші вчинки.
„Якби я міг” допоможе засобами казкового, фантастичного викликати у дітей бажання до здійснення реальних добрих справ. Наприклад, „Якби я міг стати невидимкою, стати сонцем (вітром), то прагнув би…”
У грі „Наші сонячні друзі” засобами спілкування казкових героїв з Сонцем, яке подарує їм свої сонячні якості, перетворити негативних героїв у позитивних.
„Мудра сова” своїми порадами допоможе вирішити пригадані дітьми неприємні казкові ситуації більш справедливо. Наприклад, кошенята (ведмежата, Круть і Верть) залишилися голодними, розтанув Солом’яний бичок і т.п.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що казка подає дітям загальнолюдські цінності, високу мораль не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, а в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено приводить дітей до самостійного висновку, чому саме слід поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки приводять до справжньої радості і задоволення. Адже саме у казках часто з м’яким гумором і тонким психологічним розрахунком висміюються негативні моральні якості і риси: жадібність, лінощі, хвалькуватість, тощо.
Вміла робота з казкою допоможе виховати у дитини такі важливі риси як чуйність, доброзичливість, милосердя, співчуття, людяність, риси, які допомагають сформувати справжню Людину.
Використана література:
1. Белобрыкина О.А. Речь и общение. Популярное пособие для родителей и педагогов. – Ярославль: Академия развития, 1998. – 240 с.
2. Лаврентьєва Г. Джерела доброти: Навч.-метод. посібник для роботи з дітьми в дошк. закладах, школі та сім’ї. – К.: А.С.К., 1997. – 304 с.
3. Лопатина А., Сребцова М. 500 игр для детского сада, школы и семьи. – М.: ИДЛи, 2001. – 320 с. (Серия „Книги для занятий по нравственному воспитанию”)
4. Семиліточка: Українські народні казки / Упоряд. Л.Ф. Дунаєвської. – К.: Веселка, 1990. – 319 с.
5. Українські народні казки / Упоряд. О.С. Яремійчук. – К.: Веселка, 1989. – 413 с.

Вгору