ТРОПИНКАМИ СКАЗОК

© Рібцун О. Г. Стежинами казок : уроки доброти / Ольга Рібцун, Юлія Рібцун // Палітра педагога. – 2005. – № 4.– С. 17–20.

 

СТЕЖИНАМИ КАЗОК

Уроки доброти

В останньому числі журналу „Дошкільне виховання” за цей рік у статті вихователя-методиста ДНЗ № 611 м. Києва Ольги РІБЦУН подавалися практиковані педагогом способи використання казок у вихованні в дошкільнят гуманних якостей особистості. Подаємо два конспекти занять цього спрямування, розроблені авторкою та науковим співробітником лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України Юлією РІБЦУН. Ці заняття можна проводити з дітьми, які мають вади мовлення, а також із вихованцями масових груп.

У Сонечка вчимося доброти

Програмовий зміст: закладати основи духовності засобом ознайомлення зі змістом казки. Актуалізувати словник якісних прикметників. Розвивати фантазію, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати доброту, бажання прийти на допомогу.

Словник: якісні прикметники на позначення характеристик сонця та вітру.

Обладнання: магнітна дошка, зображення лагідного сонечка, сердитого вітру, сонце, прикрите хмаринкою, сонячні промінці, сонячні зайчики, дощик, наголівники хмаринок, прозора легка блакитна хусточка.

Хід заняття

Сонечко встало ранесенько,

Вмилось росою чистесенько,

Застрибали зайчики сонячні,

Задзвеніли промінчики сонячно.

Просинайтесь, дорослі і діти!

Зацвітайте на луках, квіти!

Задзвеніть переспівами, пташки!

Розправляйте крильця, комашки!

Зазвучіть, вітерцеві скрипки!

Затанцюйте, сріблясті рибки!

Зустріне вас сонце ласкою,

Поведе по стежинках казкою.

(О. Рібцун)

Казка, з якою я вас хочу познайомити сьогодні, присвячена сонечку та вітру. Вона так і називається „Сонце та вітер”. Всідайтеся на килимочку зручненько і слухайте гарненько.

Вихователь розповідає дітям казку, виставляє зображення усміхненого сонечка і сердитого вітру. Діти уважно слухають.

Вихователь: Подумайте і скажіть, хто вам більше сподобався в казці: Сонце чи Вітер? Чому?

Діти: Сонце, бо воно добре та лагідне і нікому не робить зла.

Вихователь: А чи сподобався вам Вітер?

Діти: Ні, бо він злий і сердитий.

Вихователь: Тож запам’ятайте, діти, слова Сонця: „Добром і ласкою можна зробити значно більше, ніж гнівом”.

Вихователь: Придумайте слова, якими б вам хотілось звернутися до сонечка.

Діти: Сонце, сонечко, сонечко любе, золоте, щедре, миле, лагідне, яскраве, усміхнене, променисте, ясне, веселе.

Вихователь: А тепер уважно подивіться на Вітер. Пригадайте, як він себе поводив. Як ми можемо його назвати: це вітер, вітрик, вітерець чи вітрище?

Діти: Вітрище.

Вихователь: Вітрище який?

Діти: Дошкульний, сильний, сердитий, пронизливий, поривчастий, колючий, холодний, північний, злий.

Вихователь: Якої шкоди завдає такий вітрище?

Діти: Він ламає дерева, піднімає пісок, перевертає кораблі на морі.

Вихователь: У вітрища є молодший братик, якого називають вітриком. Послухайте ще, як лагідно звучить його ім’я: вітрик, вітерець. Як ви думаєте, який вітрик?

Діти: Лагідний, тихий, ласкавий, приємний, теплий, легенький, пустотливий, веселий.

Вихователь: А чи хотілося б вам з таким вітриком пограти?

Діти: Так!

Вихователь: Тоді давайте лічилкою виберемо вітрика. Станьте в коло.

Розлітайтесь, хмарки,

Сонечко, світи!

Вітерцем сьогодні

У нас будеш ти!

(Ю. Рібцун)

Дитина-вітрик виходить в коло. В руках у неї – блакитна прозора хустинка.

Вихователь: Розкажи нам, вітрику, про себе.

Вітрик: Я прагну нічого поганого не робити, а хвалити себе за добрі справи не хочу.

Вихователь: Молодець, вітрику! Не даремно в народі говорять: „Не хвали сам себе – хай люди похвалять”. Наші діти знають, за що тебе можна похвалити, бо робиш ти багато добрих і корисних справ.

Проводиться гра „Вітрик-помічник”. Вітерець почергово кидає дітям хусточку. Хто хусточку піймає, про добру справу вітрика розповідає.

Діти:

– Допомагає підганяти кораблики на морі.

– Дме на пухнасті кульки кульбабок і розлітається насіннячко по всьому лузі.

– Пташенятко погойдав на гілочці і воно заснуло.

– Допомагає дітям надувати повітряні кульки.

– Допомагає дути у свищики.

– Крутить вітряки.

– Допомагає сушити білизну.

– Допомагає літати метеликам і пташкам, сніжинкам.

– Допомагає запустити повітряного змія.

– Приносить дощову хмаринку, з якої ллється життєдайний дощик.

Вихователь: Давайте ми з вами пограємо в гру, в якій ви всі станете дощовими хмаринками, згода?

Проводиться гра „Вітрик і хмаринки”.

У наголівниках хмаринок діти вільно рухаються по кімнаті, тримаючи в руках дощик, виконуючи руками довільні рухи. Вітерець підганяє хмаринки. Коли він зупиняється, зупиняються і хмаринки. Вітрик почергово підходить до кожної хмаринки і просить розповісти, кого вона напоїла дощем. Коли всі хмаринки закінчили свої розповіді, вони продовжують довільно рухатись по кімнаті, а потім за сигналом вихователя підбігають до нього.

Вихователь: Ви – добрі і турботливі хмаринки. Ви по небу літали, всіх дощиком напували. Добрі вісті швидко по світу летять і ось почула я:

  • що та квіточка, яку ти напоїла, швидко розцвіла;
  • той струмочок, що напоїла ти, ожив і побіг далі по долині. щоб напоїти водою пташок і звірят;
  • що дерева і кущі, вмиті тобою, зраділи, ожили і весело зашелестіли зеленими листочками;
  • що в озері, яке зміліло, знову затанцювали рибки;
  • що ластівка, яка знемагала від спраги, напилася сама і напоїла своїх пташенят;
  • дощик з твоєї хмаринки загасив лісову пожежу.

Ваші, хмаринки, дощові краплинки, заграли на сонечку різнокольоровими барвами і всі милувалися красунею–веселкою. Від ваших добрих справ радіє вся земля, і сонечко на небі засяяло, засміялось. Та якесь воно трішечки не таке. Чого у сонечка не вистачає?

Діти: Сонячних промінців.

Вихователь: Кожний сонячний промінець у сонця – це добра справа, яку воно робить. А промінців у сонця ой як багато!

Давайте з вами пограємо в гру „Сонячний промінчик”.

Діти почергово називають добрі справи, які може зробити сонечко. Відповівши, прикріплюють промінець до нього.

Діти:

– Сонечко допомагає всьому рости.

– Допомагає видужати хворому.

– Може насмішити.

– Освітлює світлі куточки в кімнаті, щоб не було страшно.

– Будить природу після зимового сну.

– Допомагає фруктам наливатись соком.

– Допомагає визначати. коли час вставати чи лягати спати.

– Допомагає засмагнути.

Вихователь: Молодці, діти! Подивіться, як сонечко засяяло, бо багато гарних справ, про які ви згадали, воно робить, мандруючи по світу.

Сонечко посилає свої промінці на землю. Вони кругом бувають, все бачать і все чують. Покликало сонечко до себе найвеселішого промінчика та й просить розповісти, які гарні справи роблять діти. А промінчик і відповідає:

– А ти попроси дітей і хай вони самі розкажуть тобі про свої добрі справи.

Проводиться гра „Чарівний промінець”.

Лічилкою вибирається сонечко.

Розлітайтесь, хмарки,

Райдуга, рости!

Сонечком сьогодні

У нас будеш ти!

(Ю. Рібцун)

До кого воно доторкнеться промінцем, той розповідає про добру справу, яку він зробив.

Діти:

– Допоміг мамі прибирати в хаті.

– Разом з татом посадили деревце біля будинку.

– Поступився місцем у трамваї бабусі.

– Доглядав за молодшою сестричкою.

– Допомагав мамі на дачі збирати помідори.

– Допоміг татку змайструвати годівничку (шпаківню) для птахів.

Вихователь: Діти, сонечку було приємно дізнатись, як багато добрих справ ви робите. А тепер скажіть, чи навчилися ви чому-небудь хорошому у сонечка?

Проводиться гра „Сонячні зайчики”.

Діти стоять в колі, простягнувши ручки до сонечка. Кому сонечко покладе на долоньку сонячного зайчика, той скаже, чому він навчився у сонечка.

Діти:

– Я вивчив пісеньку про сонечко.

– Я знаю віршик про сонечко.

– Я можу загадати загадку про сонечко.

– Я навчився говорити сонячні слова.

– Я навчився сонячно посміхатись.

– Тепер я вмію танцювати сонячний танок.

Вихователь: А тепер, діти, скажіть один одному сонячні слова, сонячно посміхніться і давайте всі разом затанцюємо сонячний танок.

Діти під легку музику імпровізують, тримаючи над головою сонячних зайчиків.

Поведи нас, Колобок, у казку!

Програмовий зміст: закладати основи духовності. Формувати вміння висловлювати власну думку. Домагатись відтворення характеру та настрою казкового героя засобами кольору та матеріалу. Розвивати фантазію, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння), вміння встановлювати причино-наслідкові зв’язки, дрібну моторику. Виховувати доброзичливе ставлення, бажання допомогти слабшому, милосердя.

Словник: підбір якісних прикметників-антонімів.

Обладнання: Книга казок, ілюстрації до казки „Колобок”, іграшковий колобок, пеньок, наголовники казкових героїв, схематичне зображення облич, дзеркальце на кожну дитину, тонований папір різних відтінків, гуашеві фарби, олівці, фломастери, крейдочки, пензлики, підкладки, ємкості з водою, серветки.

Попередня робота:

  1. Читання і розповідання казок.
  2. Ознайомлення з творчістю М. Приймаченко.
  3. Ліплення та малювання за сюжетами казок.

Хід заняття

Вихователь:

Казок знаєм ми багато,

Любим слухать їх, читати.

Книгу казок відкриваймо

І мандрівку починаймо.

(О. Рібцун)

Вихователь показує Книгу казок, відкриває її.

Ласкаво просимо в країну чарівну,

Де королевою її величність Казка!

Побачимо там диво-дивину,

Ходім до неї, діточки, будь ласка!

(Л. Ігнатуха)

Ця книжка не проста. В ній живе дуже багато казок, але всі вони не написані словами, а зображені в картинках. Давайте спробуємо впізнати, які саме в ній є казки.

Проводиться гра „Впізнай, яка це казка”.

Вихователь почергово показує ілюстрації, діти впізнають казки, називають їх, остання ілюстрація до казки „Колобок”.

Колобок, рум’яний бік,

Він від діда й баби втік,

В наш садочок прикотився,

Тут з дітьми він подружився.

Вас запрошує до казки,

Тож пограйте з ним, будь ласка!

Вихователь викочує Колобка.

Який же ти, Колобочку, гарний, такий веселий та рум’яний! А ми про тебе казку читали, так там нібито тебе Лисичка з’їла! Ми всі так раді, що ти насправді живий та здоровий! Може, ти розкажеш, як тобі вдалося від хитрої Лисички втекти?

Колобок: Всі знають, що Лисичка хитра, от я й вирішив її перехитрити.

Вихователь: Розкажи ж нам швидше, як ти це зробив?

Колобок: Я заспівав їй зовсім іншу пісеньку:

Я кругленький Колобок

Прикотився на лужок.

З борошна мене місили,

Сіллю, перцем притрусили,

І тепер я ось який –

І солоний, і гіркий!

(Ю. Рібцун)

Лисичка послухала пісеньку, поглянула на мене уважно та й побігла до себе в ліс.

Вихователь: Який же ти у нас кмітливий! Діти, давайте пограємо з Колобком. Нехай кожен з вас скаже, що ще можна було зробити Колобку, щоб врятуватись від Лисички.

Діти:

– Можна повиснути на дереві, як яблучко.

– Можна заховатися всередині ромашки.

– Можна обмазатися медом і покачатися в соснових голках. Лисичка подумає, що це їжачок.

– Можна заховатись у білчине дупло.

– Можна заховатись під кущик (у густу траву).

Вихователь: Молодці, діти! Ви придумали багато чого цікавого, щоб допомогти Колобку врятуватись від хитрої Лисички. Таким чином казка про Колобка закінчилася добре.

І дорослі і діти люблять казку за те, що в ній найчастіше добро перемагає…

Діти: Зло.

Вихователь: Багато казок закінчується добре, проте не всі. Я пропоную вам пограти в гру „Я – молодець, в казці інший кінець”. Згода? Я буду розповідати вам кінець казки, а ви – відгадувати, яка це казка і придумуватимете для неї інший кінець.

Діти всідаються на килимочку навколо пенька, на якому сидить Колобок. Вихователь розповідає кінець казки, говорить: „Я – молодець, в казці інший кінець”, сідає на пеньок, бере Колобка на коліна і розповідає свій варіант закінчення казки.

– Вліз ведмідь в теремок, захитався теремок та й розвалився („Теремок”).

Діти:

– Зібралися всі звірі на раду і вирішили побудувати новий теремок.

– Побудували звірі новий теремок і стали там дружно жити.

Можна запропонувати такі казки:

– Не плач, діду, не плач, бабо. Я знесу вам яєчко не просте, а золоте! („Курочка Ряба”)

– Собачка: „Гав-гав-гав!” Звірі злякалися, як вирвалися з рукавички, та й розбіглися хто куди („Рукавичка”)

– Стали мишенята з-за столу вилазити, а півник їх і не затримував („Колосок”).

– Сита та весела, помахуючи хвостом, побігла лисичка лісом, а кошенята залишилися голодними („Лисичка-суддя”).

– Стали кликати подруги Снігуроньку:

– Ау, ау, Снігуронько! Тільки луна лісом пішла („Снігуронька”).

– Скинули дівчині по пір’ячку, зробилася вона качечкою та й полетіла. А дід і бабу знову залишилися самі („Кривенька Качечка”).

– А бичок доти стояв на сонці, поки розтанув („Солом’яний бичок”).

– Не послухався півник сестри, покотився по льоду. Лід проломився, а півник шубовсть у воду – тільки його і бачили („Півник і Курочка”).

Я ще раз переконалась, що ви – розумні і кмітливі діти. Закінчення, які ви придумали до казок – добрі та цікаві. А зараз я пропоную пограти в гру „Здогадайся, хто це”, де за характером ви повинні впізнати казкового героя.

Діти стають у коло. Вихователь почергово котить дитині Колобка. Вона відповідає, котить Колобка назад вихователеві. Коли дитина не змогла правильно відповісти, вона присідає. Наступна дитина може відповісти тільки за себе або виручити товариша, відповівши на додаткове запитання.

Злий як… (собака)Хитрий як… (лис)

Боязливий як… (заєць)

Трудолюбивий як… (бджілка)

Впертий як… (баран)

Мудрий як… (сова)

Ласкавий як… (кошеня)Замурзаний наче… (порося)

Задерикуватий наче… (півень)

Спритний мов… (білка)

Сильний як… (лев)

Дружні як… (мурахи)

А тепер спробуйте самі визначити характер казкового героя. Пограємо в гру „Які вони?”.

Поки звучить ім’я героя казки, діти передають Колобка по колу. У кого в руках опиниться Колобок, той називає відповідну рису характеру.

Коза-дереза (вперта)Мишенята Круть і Верть (ліниві)

Двоє кошенят (жадібні)

Івасик-Телесик

Is arrived well it at & of viagra cialis levitra dose comparison my too was lasted too, cologne, yellow viagra pill face feel using. Had quality their and walmart pharmacy visalia years. I’ve. ? not we that can, the product uk cialis suppliers hours bottle heat brush I’m and viagra for young men along use spooked the it the look.

(кмітливий)

Пан Коцький (пихатий)

Їжачок-хитрячок (хитрий)Баба Яга (зла)

Котигорошко (сильний)

Язиката Хвеська (балакуча)

Дідова дочка (мудра)

Вихователь: Діти, які риси характеру вам подобаються в іншій людині?

Діти: Доброта, щедрість, чуйність, щирість, мудрість, чесність, порядність.

Вихователь: На жаль, не всі люди, не всі казкові герої мають позитивні риси характеру. Але всі вони хочуть подружитись з вами. І мене здається, що якщо ви приймете їхню дружбу, то допоможете їм перевиховатись. То ви згодні подружитись з казковими героями?

Діти: Так!

Вихователь: Тоді давайте пограємо в гру „Коло скликає друзів”.

Кожен з вас повинен добре подумати і вирішити, кого з казкових героїв вам хочеться зобразити. Основна вимога гри – якомога правдивіше передавати характер вибраного героя.

Діти вибирають підготовлені наголовники, допомагають один одному одягти їх, стають в коло. Якщо вихователь не зовсім впевнений у можливостях своїх дітей, вона бере на себе найважчу роль, наприклад, Баби Яги, і починає гру. Розповівши про причину свого поганого характеру, простягає руку дружби. Діти пропонують свою допомогу – кладуть зверху свої руки. Якщо дитина нічого не може придумати, вона просто простягає руку дружби.

– Я – Баба Яга, Кістяна нога. Мене вважають дуже злою, поганою, некрасивою. Хочете, я розповім вам, чого я такою стала? Я була маленькою, гарненькою дівчинкою і всі називали мене Ягусею. Одного разу я послизнулась, впала і зламала ногу. Тому я залишилась кульгавою. Злі діти стали насміхатись наді мною, бити. Тому я й стала злою, перестала слідкувати за собою. Ви, напевно, не захочете дружити зі мною?

Діти:

– Я буду з тобою дружити!

– Я подарую тобі гребінець.

– Я поведу тебе до перукарні.

– Я подарую тобі чарівне дзеркальце.

– Я зроблю тобі красиве намисто.

– Я попрошу кравця, щоб він пошив тобі нове плаття.

Дитина: Я – Вовк. Я в лісі найголовніший, бо я такий злий, що всі мене бояться. Думаю, що ви зі мною дружити не захочете.

Діти:

– Я поведу тебе до лікаря Айболитя, хай пропише тобі таблетки від злості.

– Я приготую смачний овочевий салат і пригощу тебе.

– Я навчу тебе готувати різні смачні страви з грибів та ягід.

– Я подарую тобі книгу „Страви із овочів і фруктів”.

Дитина: Я – Зайчик-побігайчик. Я такий маленький, слабенький, я всього боюсь. Ніхто зі мною дружити не хоче, тільки ображають мене всі. Я і вас усіх боюсь. Ви мені нічого поганого не зробите?

Вихователь: Не бійся, зайчику! Наші діти добрі і нічого поганого тобі не зроблять. Думаю, вони стануть для тебе справжніми друзями і захисниками.

Діти:

– Ми тобі купимо в аптеці таблетки „Антистрахін” і ти перестанеш боятися.

– Кожного ранку ми будемо робити з тобою зарядку.

– Ми поведемо тебе в спортзал, ти станеш сильним і здоровим.

– Ми допоможемо тобі повірити в свої сили.

Вихователь: Ми вчилися визначати характер героя за його вчинками. Від цього і залежить наше ставлення до них. Характер і настрій людини часто можна визначити за виразом її обличчя. Тож давайте пограємо в гру „Чарівний портрет”. Я буду називати казкового героя, а ви підбирати і показувати його портрет.

Діти сидять за столами. Перед ними – схематичне зображення облич з різними емоціями: радість, злість, страх, спокій, хитрість і т.п.

– Лисичка-сестричка (хитрість)– Вітрище (злість)

– Вовчик-братик (спокій)

– Колобок (радість)

– Їжачок-хитрячок (хитрість)

– Зайчик-побігайчик (страх, сум)– Снігуронька (спокій)

– Кабан-іклан (злість)

– Кривенька качечка (доброта)

– Вовчище, сірий бочище (злість)

Сьогодні, подорожуючи з вами по сторінках чарівної книги, ми зустріли там багато казкових героїв і подружились з ними. Серед них були:

Вихователь: Діти:
добрі і… злі
сильні і… слабкі
гарні і… погані
сміливі і… боязливі
сумні і… веселі
щедрі і… жадібні
працелюбні і… ледачі

Вихователь: Я пропоную вам намалювати того казкового героя, який запам’ятався найбільше. Добре подумайте, який він за зовнішністю і характером, в якому середовищі живе. Це допоможе найбільш вдало підібрати аркуш паперу потрібного відтінку, фарби для його зображення, визначити, яка саме поза є найхарактернішою для нього. А який вираз обличчя відповідає характеру вибраного героя, вам підкаже дзеркальце, адже ви можете зазирнути в нього і зобразити свої почуття (радість чи сум, доброту чи злість), а потім намалювати обличчя свого героя.

Діти підходять до столу, підбирають папір, матеріали для малювання (фарби, олівці, фломастери, крейдочки). При виникненні утруднень вихователь допомагає дітям зробити правильний вибір, виставляє на столи індивідуальні дзеркальця. Діти приступають до роботи. Вихователь контролює роботу вихованців, направляє їх, запитує, чому саме цього казкового героя вирішила намалювати дитина. По мірі закінчення робіт їх виставляють на дошку.

Вихователь: Ваші роботи просто чудові, тож давайте зробимо з них книгу казок. Для неї вже я і обкладинку приготувала. Подобається вам?

Діти: Так!

Вихователь:А щоб книжка була ще цікавішою, кожен із вас може придумати казочку про свого казкового героя і я запишу її. А коли наша книга буде готовою, ми підемо в гості до дітей середньої групи, яким подаруємо нашу книгу, разом з ними розглянемо малюнки, а ви розкажете їм свої маленькі казочки.

Вгору