ФОРМИРОВАНИЕ ЛЕКСИЧЕСКОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ ИМПРЕССИВНОЙ РЕЧИ МЛАДШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ С ОНР

© Рібцун Ю. В. Формування лексичної складової імпресивного мовлення молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // зб. наук. пр. Кам’янець-Подільськ. нац. ун-ту імені Івана Огієнка / за ред. О. В. Гаврилова, В. І. Співака. – Вип. XVII. – Ч. 2. – Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2011. – С. 294–301. – (Серія: соціально-педагогічна)

 

Ю. В. Рібцун

ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ІМПРЕСИВНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ

Лексика (від грець. lexikos – словесний, словниковий) являє собою сукупність слів мови, і є складною організованою системою, елементи якої тісно пов’язані спільністю чи протилежністю значень.

Формування лексичної складової мовлення у дітей четвертого року життя із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) відбувається у процесі мовленнєвої та немовленнєвої діяльності при безпосередній взаємодії з реальними предметами і явищами навколишньої дійсності, а також через спілкування з дорослими. Загальними показниками розвитку словника є розуміння дитиною зверненого до неї мовлення та оволодіння достатньою кількістю лексем.

Важливим чинником повноцінного мовленнєвого розвитку дитини є розуміння нею мовлення оточуючих. Формування розуміння мовлення у значній мірі залежить від створення відповідного мовленнєвого та предметно-розвивального середовища, а саме: а) постійного спілкування з дитиною; б) виключення „сюсюкання”; в) єдиних вимог до мовленнєвого спілкування з малюком дорослих, що знаходяться поруч з ним; г) наявності книжок, ігрового куточка з достатньою кількістю розвивальних іграшок; ґ) організації спеціальних ігор та вправ; д) поступового ускладнення мовленнєвого спілкування.

Паралельно з розумінням зверненого до дитини мовлення відбувається формування власного мовлення малюка. За допомогою звуконаслідувань та слів дитина спочатку позначає лише те, що особливо близьке та доступне її розумінню. Так формується категоріальний рівень лексичних узагальнень. Пізніше в мовленні дитини з’являються слова, засвоєні з мовлення дорослих у зв’язку з певною, конкретною ситуацією, словник поповнюється лексемами узагальнюючого характеру. Так дитина засвоює контекстуально-зумовлені лексичні узагальнення та видо-родові поняття.

З метою активізації та збагачення словника молодших дошкільників із ЗНМ потрібно: а) розвивати вміння слухати і чути звернене мовлення дорослого (прості інструкції, віршики, казочки, оповідання), реагувати на ритмічність, мелодійність та емоційну виразність голосу (питальні, окличні, розповідні речення); б) формувати у дітей елементарні уявлення та поняття про явища навколишньої дійсності (природа, життя тварин, деякі доступні їх розумінню явища суспільного життя, праця дорослих, часові та просторові відношення, призначення предметів тощо) у процесі практичної діяльності із залученням усіх аналізаторів (зір, слух, дотик, смак, нюх); в) розвивати здатність до узагальнення (іграшки, їжа, посуд, тварини тощо); г) наближати звукоскладову наповнюваність звукосполучень та слів до норми; ґ) викликати активні висловлювання дітей шляхом виконання простих словесних інструкцій за зразком та без нього з коментуванням дій, відповідей на чіткі зрозумілі запитання; д) вчити говорити простими, граматично узгодженими реченнями.

Розвиток лексичної складової мовлення має відбуватися на матеріалі як імпресивного, так і експресивного мовлення. Розглянемо, як це відбувається на матеріалі імпресивного мовлення.

У розвитку лексичної складової імпресивного мовлення можна виділити наступні етапи:

1. Засвоєння різних видів лексичних узагальнень.

  • 2. Формування лексико-семантичних мовних явищ.
  • 3. Розвиток системи морфологічного словотворення.

4. Вироблення прогнозування на лексико-фонологічному рівні.

  • 5. Формування смислового контролю.

Доцільно зупинитися на кожному з етапів.

Засвоєння різних видів лексичних узагальнень

Категоріальний рівень лексичних узагальнень

Засвоєння категоріального рівня лексичних узагальнень відбувається на основі перцептивної діяльності дітей шляхом обстеження предметів і об’єктів різних розмірів та форм. Внаслідок активного залучення зорового й тактильного аналізаторів молодші дошкільники із ЗНМ навчаються порівнювати предмети і знаходити їх спільні та відмінні ознаки, а це, в свою чергу, дає можливість зрозуміти, що існують слова на позначення ряду однорідних предметів, ознак чи дій.

Полегшити процес засвоєння дітьми категоріального рівня лексичних узагальнень допомагає використання ігрових завдань. Робота проводиться із залученням основних частин мови – іменників, прикметників та дієслів. Так, зокрема, для засвоєння категоріального рівня лексичних узагальнень іменників дітям четвертого року життя із ЗНМ можна запропонувати гру „Наведи порядок”, у якій учитель-логопед заздалегідь хаотично розкладає на столі предметні картинки (наприклад, із зображенням гриба, квітки, зайчика, шапки, чашки) і просить дитину допомогти навести порядок. Дитина знаходить і подає вчителю-логопеду картинку із названим зображенням.

Формуванню у молодших дошкільників категоріального рівня лексичних узагальнень на матеріалі іменників приділяється більше уваги, адже, засвоївши „модель узагальнення”, дітям легше перенести (генералізувати) ці знання на мовленнєвий матеріал інших частин мови (зокрема прикметників і дієслів).

Саме тому варто пропонувати дітям ігрові завдання за ступенем ускладнення, де б використовувались зображення, підібрані таким чином, щоб предмети були: 1) зовсім різними, тобто абсолютно контрастними; 2) різними за величиною; 3) різними за величиною та кольором; 4) відмінними за кольором і формою; 5) мали ще й структурні відмінності.

Засвоєння категоріального рівня лексичних узагальнень прикметників відбувається на матеріалі ознак добре знайомих дітям – контрастних розмірів (великі – маленькі) та форм (круглі – квадратні). Так, зокрема, у грі „Ляльки-сестрички” вчитель-логопед розповідає дітям, що дві ляльки (наприклад, Ліля та Оля) збираються на свято і до їх нових суконь потрібно пришити ґудзики. Діти допомагають лялькам, добираючи ґудзики потрібного розміру (форми, кольору).

Засвоєння категоріального рівня лексичних узагальнень дієслів доцільно здійснювати шляхом використання фотографій самих дітей, на яких вони виконують різні дії. З метою підвищення ефективності корекційно-розвивальної роботи бажано, щоб на логопедичних заняттях використовувалися фотографії кожної дитини зокрема. Наприклад, у грі „Що робить Вова?” вчитель-логопед може так звернутися до дитини: „Поглянь, це твої фотографії. На кожній фотографії ти щось робиш. Покажи, де ти сидиш? Де ти купаєшся? А де ти їси?” Можна використати також фотографії інших членів родини.

Контекстуально зумовлені лексичні узагальнення

Засвоєння контекстуально зумовлених лексичних узагальнень відбувається у ході як спонтанного, так і корекційно спрямованого розвитку, з обов’язковим використанням різних частин мови (іменників, дієслів, прикметників).

Для кожної дитини вчитель-логопед добирає слова індивідуально, пам’ятаючи, що на матеріалі імпресивного мовлення кількість лексем має бути більшою, експресивного мовлення – меншою. Вчитель-логопед навчає дітей слухати текст, у якому неодноразово зустрічається незнайоме слово, запам’ятовувати його та знаходити відповідне зображення серед конфліктних.

Спільний з дитиною розгляд предмета, багаторазове повторення педагогом його назви, пояснення вчителем-логопедом призначення предмета та називання його основних частин, демонстрування характерних дій з ним, виконання дитиною вербальних інструкцій (наприклад, візьми, принеси, дай тощо) – все це допомагає молодшим дошкільникам із ЗНМ засвоїти контекстуально зумовлені лексичні узагальнення іменників. Так, наприклад, дітям можна запропонувати текст типу: „Мама купила Марійці парасольку. Парасолька була красива і яскрава. З’явилися на небі чорні хмари. Марійка вийшла на вулицю. Дівчинка взяла з собою парасольку. Пішов дощ. Марійка відкрила парасольку. Вона сховалася під парасолькою від дощу”.

Використання вчителем-логопедом нового слова у сполученні із різними знайомими молодшим дошкільникам із ЗНМ словами дієво допоможе у засвоєнні контекстуально зумовлених лексичних узагальнень прикметників.

Так, наприклад, дітям четвертого року життя із ЗНМ можна запропонувати наступний текст: „Біжить колючий їжачок. Вся спинка у їжачка у колючках, тому він і колючий. На колючках у колючого їжачка яблучка. Їх колючий їжачок знайшов у саду. По доріжці йшов Артем. Дивиться – біжить колючий їжачок. Побачив колючий їжачок Артема і зупинився. Артем хотів погладити колючого їжачка, але колючий їжачок не любить, щоб його гладили. Згорнувся колючий їжачок у клубочок і хотів уколоти Артема. „Ой, який же ти колючий!” – вигукнув Артем”.

Використання запитань, що передбачають відповідь виконанням чи імітацією дій, що вивчаються, допоможе краще засвоїти контекстуально зумовлені лексичні узагальнення дієслів.

Так, наприклад, можна використати у роботі наступний текст: „Скоро настане зима. Бабуся сплела Наталочці теплий шарфик, Миколці сплела шапочку, а для Василька сплела рукавички. Тепло буде онукам взимку”.

Видо-родові поняття

Підготовчою роботою до засвоєння видо-родових понять є утворення однорідних предметних груп спочатку з допомогою вчителя-логопеда, а потім самостійно. Так, наприклад, у вправі „Мамині помічники” вчитель-логопед виставляє перед дитиною формочку, в яку насипані зерна кукурудзи та квасоля. Дитина допомагає мамі відібрати квасолю для борщу, складаючи її в одну формочку, а в іншу формочку кладе зерна кукурудзи.

На подальших логопедичних заняттях відбувається удосконалення вміння групувати і класифікувати предмети та об’єкти за видо-родовими ознаками, розширення на наочно-образному рівні розуміння значення тих видо-родових понять, які найбільш близькі практичному досвіду дитини.

Так, наприклад, у грі „Новосілля” вчитель-логопед розповідає, що лялька Катруся переїхала на нову квартиру. Катруся просить допомогти їй розібрати речі – одяг скласти в одну шафу, посуд – в іншу.

Такі види роботи допомагають молодшим дошкільникам із ЗНМ перейти на вищі щаблі узагальнення.

Формування лексико-семантичних мовних явищ

Антонімія

Порівняння однорідних і неоднорідних предметів, контрастних за величиною та формою, шляхом накладання та прикладання дає змогу молодшим дошкільникам із ЗНМ підійти до розуміння такого лексико-семантичного мовного явища, як антонімія.

У процесі проведення корекційно-розвивальної роботи вчитель-логопед знайомить дітей зі словами, протилежними за значенням, на матеріалі різних частин мови (простих для розуміння прикметників, прислівників та дієслів) шляхом співвіднесення антонімічних пар із предметними зображеннями.

Так, зокрема, у грі „Пограємо з Топом” учитель-логопед розповідає, що ведмедик Топ ходить у лісовий дитячий садок і любить грати в різні ігри. Дитина серед 6 хаотично розкладених на столі картинок знаходить назване вчителем-логопедом зображення і відкладає в сторону. Антонімічну пару знаходить ведмедик і кладе поруч з відповідною картинкою. Таким чином утворюються три антонімічні пари картинок (наприклад, чистий – брудний, великий –маленький, високий – низький, довгий – короткий, м’який – твердий; один – багато; вгорі – внизу, далеко – близько, швидко – повільно; сміється – плаче, стоїть – біжить).

Виконуючи протилежні дії (наприклад, закрити – відкрити коробку), слухаючи віршовані мініатюри, у змісті яких зустрічаються обидва слова з антонімічної пари, діти четвертого року життя навчаються розуміти та вживати антоніми.

Багатозначність

Формуванню розуміння багатозначності передує тривала попередня робота у вигляді ігрової та конструктивної діяльності, під час якої молодші дошкільники із ЗНМ складають різнокольорові башточки з чотирьох, однокольорові – з п’яти кілець, трискладові мотрійки, баночки та кубики-вкладки, предметні картинки, кожна з яких розрізана навпіл по вертикалі чи горизонталі та утворює дві симетричні частини одного зображення.

За допомогою вчителя-логопеда діти підходять до розуміння того, що кожен предмет має свої складові. Молодші дошкільники із ЗНМ вчаться виділяти і співвідносити частини власного тіла із аналогічними як у людей, так і в іграшок, виділяти окремі частини предметів і знаходити їх за проханням педагога.

Так, наприклад, у грі „Склеїмо картинки” вчитель-логопед розповідає, що у Петрика є менший братик Лесик. Якось Петрик малював картинки. Мама покликала Петрика, а його малюнки залишилися на столі. Лесик підійшов до столу і порвав картинки. Петрик дуже засмутився, коли побачив, що наробив маленький Лесик. Педагог пропонує допомогти Петрикові склеїти картинки.

Вчитель-логопед називає деталі, а дитина добирає відповідні частини до картинок (зображення: півень – хвіст, метелик – крило, рибка – голова, квітка – стебло, кінь – ноги).

На основі вже отриманих знань у ігровій формі, з використанням значної кількості мовленнєвого матеріалу та наочності, відбувається знайомство з багатозначними словами, вираженими різними частинами мови.

Так, зокрема, гру „Знайди картинку” вчитель-логопед розпочинає із заклички:

Ти уважно придивись,

Та дивись – не помились.

Поміркуй гарненько ти,

Зможеш ніжку (носик, ручку) ти знайти?

(Ю. Рібцун)

Педагог викладає в ряд 6 картинок (зображення: ніжка у гриба, у хлопчика, у стола, у стільця; шапочка у дівчинки, у гриба; носик у чайника, у собачки, у дівчинки; ручка у сумки, у чашки, у дверей, у ляльки, у хлопчика; вуса у дідуся, у котика, у сома). Дитина знаходить серед зображень ті, які мають спільну деталь, вказану вчителем-логопедом.

Тільки після відпрацювання та досягнення розуміння дітьми багатозначності іменників можна переходити до роботи над зазначеним лексико-семантичним мовним явищем на матеріалі інших частин мови.

Розвиток системи морфологічного словотворення

Елементи морфологічного аналізу слова

Розвиток системи морфологічного словотворення відбувається шляхом

акцентування уваги молодших дошкільників із ЗНМ на морфологічному оформленні слів. З опорою на наочність діти четвертого року життя порівнюють слова за звучанням та значенням, за допомогою вчителя-логопеда виділяючи морфологічний маркер – суфікс.

У процесі проведення логопедичної роботи діти вчаться знаходити серед запропонованих (у т.ч. конфліктних) зображень предмет, назва якого має певний морфологічний маркер. Таким чином у молодших дошкільників із ЗНМ формується елементарний морфологічний аналіз слова.

Так, наприклад, у грі „Два зайчики” вчитель-логопед повідомляє, що до нас у гості завітали зайці. Їх двоє: один великий – тато-заєць, а інший – маленький – зайченя. Педагог пропонує дітям розглянути гостей, звертає увагу на те, що у великого зайця велика голова, великі вуха, лапи, а у маленького – все маленьке – голівка, вушка, лапки. Вчитель-логопед пропонує показати названу частину тіла у того чи іншого зайця і погладити її. Можна так звернутися до дитини: „Покажи, у кого маленькі вушка? Покажи, де маленькі вушка? А де великі вуха? Де спина? Де спинка?” тощо. Вчитель-логопед інтонаційно підказує дітям – називаючи тоненьким голоском частини тіла маленького зайченяти.

Дериваційне значення слів

Внаслідок вироблення у молодших дошкільників орієнтування на лексичне значення слова, акцентування уваги на морфологічному оформленні слів у дітей четвертого року життя із ЗНМ з’являється розуміння дериваційного значення іменників. Вчителем-логопедом відпрацьовується розуміння дітьми зменшувально-пестливих форм слів, а також слів на позначення дитинчат тварин, що є найбільш доступним для молодших дошкільників із ЗНМ.

Так, наприклад, у вправі „Хто у кого?” вчитель-логопед виставляє свійських тварин та їх дитинчат парами. Дитина показує ту тварину (дорослу чи дитинча), яку назве вчитель-логопед (кішка – кошеня, коза – козеня, курка – курча, качка – каченя). Наприклад: „Де кішка? Де кошеня?”. Можна виставити тварин і дитинчат врозкид, а дитина знаходить і утворює пару з відповідних іграшок.

Вироблення прогнозування на лексико-фонологічному рівні

Операцію ймовірного прогнозування ще називають випереджувальним синтезом, адже це уміння передбачати наступні елементи мовного ланцюга за його попередніми елементами на основі наявного мовного досвіду (Г. А. Амінєв, В. В. Тищенко, О. С. Фейнберг та ін.).

Вироблення прогнозування на лексико-фонологічному рівні у значній мірі залежить від рівня розвитку вербальної пам’яті молодших дошкільників із ЗНМ. У процесі проведення корекційно-розвивальної роботи вчитель-логопед допомагає дітям навчитися здійснювати прогнозування на матеріалі словосполучень, речень, текстів різної інформативної ємності шляхом добору відповідних картинок.

Так, наприклад, у вправі „Підбери картинку” вчитель-логопед викладає перед дитиною кілька картинок, починає словосполучення (речення). Дитина серед картинок вибирає такі, назви яких можна використати для того, щоб закінчити словосполучення (речення). Така робота у подальшому допомагає дітям актуалізувати засвоєні мовні знання та використовувати їх у власних актах комунікації.

Формування смислового контролю

Формування смислового контрою у значній мірі залежить від рівня сформованості у дітей слухового контролю, розвитку слухової уваги та пам’яті.

Попередньо з молодшими дошкільниками із ЗНМ проводяться ігри на визначення зміни напряму звучання музичної іграшки, запам’ятовування послідовності звучання 2–3 музичних іграшок, відтворення серії простих ритмів.

Формування власне смислового контролю за мовленням дорослих відбувається у іграх, в яких у тексті казки діти мають помічати навмисні помилки, заперечливо хитаючи головою. Прикладом такої роботи може слугувати гра „Так чи не так?”, в якій учитель-логопед читає текст, а діти невербально реагують на помилку (хитають головою, піднімають руку, плескають в долоні тощо): „Жили-були дід та баба. (Так чи не так?) Була у них курочка Ряба. (Так чи не так?) Знесла Ряба Колобка. (Так чи не так?) Дід бив-бив – не розбив. (Так чи не так?) Баба била-била – не розбила. (Так чи не так?) Мишка бігла та хвостиком махнула. (Так чи не так?) Колобок упав та й покотився по доріжці в ліс. (Так чи не так?) Дід плаче. (Так чи не так?) Баба плаче. (Так чи не так?) А курочка кудкудахкає: „Не плач, діду! Не плач, бабо! Я знесу вам Колобка не простого, а золотого!” (Так чи не так?)”.

Таким чином, у процесі розвитку лексичної складової мовлення у дітей відбувається поетапне формування узагальнюючої функції слова, засвоєння лексико-семантичних мовних явищ антонімії, синонімії та багатозначності (елементарних форм), опанування елементарних навичок словотвору, що дає змогу поступово скоригувати складне системне мовленнєве порушення – загальний недорозвиток мовлення.

Список використаних джерел:

  1. Рібцун Ю. В. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ : програмно-методичний комплекс (Рекоменд. МОН України, Лист № 1/11-9371 від 11.10.2010 р.) / Юлія Валентинівна Рібцун. – К. : Освіта України, 2011. – 292 с.
  2. Рібцун Ю. В. Обстеження лексичної сторони імпресивного мовлення молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Теорія і практика сучасної логопедії : зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 4. – С. 95–103.
  1. Рібцун Ю. В. Окремі аспекти вивчення лексичної сторони мовлення молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (21–23 листоп. 2006 р.). – К., 2006. – С. 202–204.
  2. Рібцун Ю. В. Предметно-розвивальне середовище у молодшій логопедичній групі для дітей із ЗНМ : навч.-метод. посіб. / Юлія Рібцун. – К. : Освіта України, 2010. – 50 с.
  3. http://www.logoped.in.ua/ 

У статті представлені методичні рекомендації з формування лексичної складової імпресивного мовлення у молодшій логопедичній групі для дітей із загальним недорозвитком мовлення.

Ключові слова: загальний недорозвиток мовлення, молодші дошкільники, лексична складова імпресивного мовлення.

В статье представлены методические рекомендации по формированию лексической составляющей импрессивной речи в младшей логопедической группе для детей с общим недоразвитием речи.

Ключевые слова: общее недоразвитие речи, младшие дошкольники, лексическая составляющая импрессивной речи.

In the article methodical recommendations are showed for forming of lexical component of an impressive speech in the younger group speech therapy for children with general speech undevelopment.

Keywords: general undevelopment of speech, the younger preschoolers, the lexical component of an impressive speech.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцундитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцунребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

 Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.

Вгору