© Рібцун Ю. В. Ігрові прийоми з розвитку лексико-граматичної складової мовлення дітей з порушеннями мовлення / Юлія Рібцун // Початкова школа. – 2010. – № 12. – С. 52–56.
ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ З РОЗВИТКУ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ТПМ
Юлія Рібцун
Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) – складне системне порушення, що проявляється у недостатній сформованості як звукової, так і смислової складових мовлення. Його подолання починається зі спеціально організованого навчання в умовах логопедичної групи і триває до закінчення школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ). Якщо на кінець дошкільного навчання відхилення у фонетико-фонематичній ланці виявляються практично скоригованими, то лексико-граматична складова мовлення школярів з ТПМ ще потребує тривалої та копіткої роботи [1, 2, 6].
Обмеженість мовленнєвого досвіду, неправильне чи недостатньо точне розуміння значень багатьох слів, значні труднощі у використанні форм словозміни та словотворення, утруднення у доборі споріднених слів, недосконалість і примітивність синтаксичних конструкцій, стійкість зазначених помилок, є особливо вираженими в учнів молодших класів [3, 4, 7]. Звертає на себе увагу і недостатня сформованість у школярів з ТПМ зорової та слухової уваги, пам’яті, розумових операцій аналізу та синтезу, мотиваційного компоненту навчальної діяльності.
Все вищеозначене спонукає педагогів до пошуку найбільш доступних та ефективних методів корекційно-розвивальної роботи у спеціальній школі. Саме використання ігрових прийомів робить навчання дітей з ТПМ цікавим і продуктивним. Якщо з корекції фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення у спеціальній літературі представлений багатий мовленнєвий та ігровий матеріал (І. С. Лопухіна, О. І. Максаков, О. А. Пожиленко, М. А. Савченко, Г. А. Тумакова та ін.), то для подолання ЗНМ наявність практичних розробок обмежена. Це спонукало нас до створення ігрових завдань для удосконалення лексико-граматичної складової мовлення у поєднанні з розвитком інших психічних процесів учнів підготовчого та молодших класів школи для дітей з ТПМ.
Робота з розвитку усного мовлення починається з розширення та уточнення словника. При цьому слово розглядається не лише як лексична, а й граматична і синтаксична одиниця мови. На початкових етапах корекційно-розвивальної роботи логопед спирається на наявний у дітей обсяг знань про оточуючий світ, використовуючи знайомі учням слова та вирази. У процесі спостережень, порівнянь якостей і властивостей предметів, встановлення часової послідовності, причинно-наслідкових зв’язків молодші школярі з ТПМ поступово знайомляться з новими словами та їх відтінками, уточнюють їх смислове значення в залежності від ситуації чи контексту [2, 3, 5].
Формування лексичної складової мовлення учнів молодших класів школи для дітей з ТПМ відбувається за такими напрямами:
- Розвиток контекстуально зумовленого значення слова, тобто розуміння певної лексеми відповідно до змісту тексту.
- Формування операції переносу на практичному рівні.
- Уточнення синонімічних і антонімічних значень на матеріалі слів різних частин мови (іменників, прикметників та дієслів).
- Розвиток розуміння багатозначності іменників.
- Оволодіння навичками використання морфологічних маркерів (суфіксів та префіксів) на практичному рівні.
Одним із основних завдань навчально-виховної роботи є вироблення у молодших школярів здатності переносити набуті навички й узагальнення на будь-який інший мовний матеріал. Особливо це стосується розвитку уміння помічати спільні та відмінні морфологічні елементи слів, встановлювати взаємозв’язок між значенням слів та їх звуковим складом. Учні, помічаючи зміни у звуковому складі слів, співвідносять їх зі зміною смислового значення. Таким чином створюються сприятливі умови для розвитку „чуття мови”.
Навичка практичного виділення морфем сприяє засвоєнню граматичних способів словотвору та словозміни, уточненню уявлень про фонологічний склад слів. Саме морфеми являють собою ті оптимальні одиниці, виділення яких може дати поштовх для розвитку мовлення [6].
Ми пропонуємо дидактичні ігри, які можна проводити як індивідуально, так і з підгрупою, з метою уточнення та розширення словникового запасу учнів.
Коли це буває?
Мета:
Розширити уявлення про сезонні зміни в природі.
Актуалізувати словник іменників.
Вправляти в узгодженні іменників з відносними прикметниками у роді, числі, відмінку.
Розвивати зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (розумові операції аналізу, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Виховувати кмітливість та інтерес до природи.
Обладнання: символи на позначення пір року, намальовані або вирізані з паперу (сніжинка – зима, жовтий листочок – осінь, пролісок (підсніжник) – весна, ягідка (метелик) – літо).
Словник: іменники (зима – грудень, січень, лютий; весна – березень, квітень, травень, літо – червень, липень, серпень; осінь – вересень, жовтень, листопад), відносні прикметники (зимовий, весняний, літній, осінній; довгоочікуваний, веселий, сніжний, білий, холодний, злий, ранній, пізній, золотий, дощовий, спекотний, урожайний, багатий, щедрий).
Попередня робота: спостереження за сезонними змінами в природі.
Опис:
– Скажи, яка зараз пора року? Які ще пори року ти знаєш?
Завдання 1.
– Я загадаю тобі загадки про пори року, відгадай їх.
| Прийшла до нас бабусяУ білому кожусі,Поля причепурила, |
Пухнастим снігом вкрила.
Відгадай-но, хто вона,
Ця бабуся чепурна? (Зима)
Все у зелені довкола:Пасовище, ліс і поле.Мчать струмочки до ріки,
Ліплять гнізда ластівки.
І в сороки новина.
Сповіщає всіх вона:
– Наближається… (весна)
І. Січовик
В небі ластівка летить,З вітром листя шелестить.Воду п’є лелека.
Сонце палить. Спека.
Половіє жито.
Яка пора? (Літо)
І. Січовик
Завітала осінь в ліс.Із постелі виліз лисІ промовив: – Лисенята,
Де це відра та лопата?
Швидше, швидше, любі діти,
Слід пожежу загасити.
Розсміялася сорока:
– Що у вас там за морока?
Де пожежу бачить лис?
То ж фарбує … ліс! (Осінь)
Завдання 2.
Логопед складає речення (вибирає з художніх творів), у якому наявні характерні ознаки тієї чи іншої пори року.
– Впізнай, про яку пору року йде мова. Чому ти так думаєш? Як ти здогадався (-лась)?
На деревах угорі повсідались снігурі. (Зима)
Пророста зерно з землі, вже вернулись журавлі. (Весна)
Золотисті листочки клена летять на землю. (Осінь)
Ой, як гарно на ріці, що в зеленій осоці! (Літо)
Завдання 3.
– Давай з тобою разом розглянемо зображення. Назви, що це. В яку пору року можна побачити сніжинку (жовтий листочок, метелика, пролісок)?
Зараз я буду називати слова, які найбільше підходять до певної пори року, а ти будеш визначати, до якої саме, і показувати відповідне зображення.
Замети, завірюха, мороз – сніжинка.
Листопад, гриби, дощі – жовтий листочок.
Шпаківні, бруньки, фіалка – пролісок (підсніжник).
Пляж, спека, море – ягідка (метелик).
Завдання 4.
– Зараз я придумаю речення, в якому є назва пори року. Ти повинен виправити його.
На вулиці йде осінь дощ. (Осінній)
Вже кілька днів стоїть літо спека. (Літня)
З’явилися перші весна квіти. (Весняні)
Зима день дуже короткий. (Зимовий)
При необхідності логопед використовує навідні питання.
Наприклад:
На вулиці йде який дощ? (осінній)
Завдання 5.
– Я називатиму пору року та притаманні їй предмети чи явища. Дай відповіді на питання.
Сонечко – літо. Сонечко яке? (літнє)
Холоди – зима. Які холоди? (зимові)
Листопад – осінь. Який листопад? (осінній)
Завдання 6.
– Я називатиму ознаку, а ти – предмет.
Наприклад: зимовий… (ранок), зимова… (казка), зимове… (пальто), зимові… (свята); весняний… (день), весняна… (квітка), весняне… (сонечко), весняні… (струмки); літній… (відпочинок), літня… (спека), літнє… (плаття), літні… (розваги); осінній... (сад), осіння… (погода), осіннє… (листя), осінні… (дощі).
Завдання 7.
– Я називатиму кілька ознак. Ти повинен (-на) назвати пору року.
Весела, сніжна, біла, холодна, морозяна… (зима).
Квітуча, довгоочікувана, запашна, ніжна, співуча, ясна… (весна).
Спекотне, барвисте, ягідне, голосисте, рум’яне… (літо)
Багата, урожайна, золота, рання, пізня, щедра, барвиста… (осінь).
– Що можеш сказати про кожну пору року ти?
Завдання 8.
– Відгадай загадку:
Із дванадцяти братів
Троє землю прикрашали,
Троє сонцем огрівали,
Троє сипали дощами,
Троє віяли снігами.
Що це за брати? (місяці року)
– Я називатиму місяці, а ти – пору року. (Ролі міняються.)
Чарівний автобус
Мета:
Привертати увагу до морфологічного оформлення слів.
Формувати операцію переносу та генералізації правил морфологічного оформлення слів.
Уточнити розуміння лексико-семантичного явища синонімії.
Актуалізувати словник синонімів.
Вправляти у використанні на практичному рівні словотворчих морфем іменників зменшувально-пестливого значення, у правильному вживанні іменників у давальному відмінку однини у значенні непрямої дії, знахідному відмінку однини та множини у значенні прямого об’єкта і просторових відношень.
Розвивати елементи логічного мислення (розумові операції аналізу, порівняння), фантазію.
Виховувати інтерес до тваринного світу.
Обладнання: іграшковий автобус, картки із зображенням звірів.
Словник: іменники (заєць, зайчик, вухань, куцохвостик, довговушко, побігайчик, пострибайчик, Довгі вуха Косі очі Куций хвіст; вовк, вовчик, вовчисько, вовчик-братик, зубастик, вовк-панібрат, вовцюган, вовчище; лігво; білка, білочка, вивірочка, господарочка; дупло; лисиця, лисичка, сестричка, лисонька, кума; нора; ведмідь, ведмедик, ведмідь-набрід, давай ревіть, бурмило, топтигін, шатун, Михайло Потапович; барліг; їжак, колько-колючка, клубочок, третячок, шпичак, хитрячок; кабан, іклан; варення, тістечка з горішками, морква, яблучний пиріг, котлети), відносні прикметники (вухатий, довговухий, куцохвостий, косоокий, боязливий, сірий, білий, пухнастий, веселий, швидкий; сірий, гострозубий, злий, голодний, хижий; клишоногий, вайлуватий, бурий, великий, кошлатий, волохатий, незграбний; руда, хитра, кмітлива, довгохвоста; спритна, жвава, швидка, прудконога; колючий, лякливий, недоторканий).
Мовленнєвий матеріал:
| В темнім лісі проживає,Довгий хвіст пухнастий має.Їй на місці не сидиться,А зовуть її… (Лисиця) | Що за дивна непосидаНа стежину шишки кида?З гілки скік та скік на гілку…Упізнали, друзі,… (білку) |
| В теплій шубі він лежить,Цілу зиму міцно спить.А пробудиться від сну –Зустрічатиме весну. |
(Ведмідь)
То зів’ється у клубок,То розправить спинку,Ніс – як чорний п’ятачок,Очі – намистинки.
(Їжак)
Має він великі іклаІ густу щетину.Любить ритися в болотіТа ще й зве родину. (Кабан)По полю та лісу гасає,Овечок хапає та всіх лякає.(Вовк)
Попередня робота: бесіда про тварин, пояснення значення слова „салон”, читання казок про тварин: „Рукавичка”, „Колобок”, „Теремок”, „Лисичка-сестричка і вовк-панібрат”, „Солом’яний бичок”, „Казка про Хороброго зайця”, „Лисичка, котик та півник”, „Як заєць та їжак наввипередки бігали”, „Пан Коцький” та ін.
Опис:
– Послухай казочку:
Одного разу почули лісові звірятка якійсь гуркіт, збіглися вони на галявину, щоб побачити, що це там гуркотить. Дивляться, а на галявині стоїть дивний звір. Вони й питають:
– Що ти за звір? Як тебе звати? Як ти сюди потрапив?
Відповів їм небачений гість:
– Ніякий я не звір, а звуть мене Автобусик. Я не сам в гості до вас завітав, а привіз своїх друзів із зоопарку: барса, тигра, верблюда та орла.
Барс розповів, що його рідна домівка – у горах. Там же, на високих скелях, в’є своє гніздо орел. Тигр живе у джунглях, а верблюд – у пустелі.
Мені і моїм друзям хотілося б ближче познайомитись і подружитись з вами. А ви хочете з нами подружитися?
– Хочемо! Хочемо! – закричали звірятка.
Вони стали знайомитись з Автобусиком.
Завдання 1.
– Хто першим підійшов до Автобусика, ти дізнаєшся, відгадавши загадку:
Довгі вуха,
Куций хвіст,
Невеличкий
Сам на зріст…
Г. Бойко
– Хто це? (заєць) Назви зайця ласкаво (зайчик). Яке ім’я можна дати зайцю ще? (вухань, куцохвостик, довговушко, побігайчик, пострибайчик, Довгі вуха Косі очі Куций хвіст).
Аналогічно проводиться обігрування назв інших звірят:
Завдання 2.
Автобусик привіз гостинці для звірят. Допоможи Автобусику правильно розподілити гостинці, скажи: „Що кому? А чим би ти пригостив
(-ла) лісових мешканців?”.
Завдання 3
Автобусик запропонував підвезти кожного до його оселі, гостинно відкрив двері і запросив звірят до салону. Підкажи Автобусику, де хто із лісових звірят мешкає. До якої саме оселі повинен підвезти Автобусик того чи іншого звіра?
Тепер ти точно знаєш, що:
| Білка селиться в дуплі,Їжачок – у кублі,Вепр – у хащах верболозів,Ведмедище – у барлозі,Вовк – у лігві,Лис – у норах… | Тигр – у джунглях,Барс – у горах,Красень-олень – у лісах…А верблюд – в пустелі,А могутній птах орел –У гнізді на скелях.
О. Орач |
Вирушити в подорож можна і на вертольотику. Тоді його пасажирами стануть комахи, або на літаку, пасажирами якого стануть птахи.
Смачні слова
Мета:
Розширити знання про страви та способи їх приготування.
Формувати операцію переносу та генералізації правил морфологічного оформлення слів.
Вправляти у використанні на практичному рівні словотворчих морфем дієприкметників, відносних прикметників у значенні матеріалу, правильному вживанні іменників у орудному відмінку однини та множини у значенні сумісності.
Актуалізувати словник іменників.
Розвивати елементи логічного мислення (розумова операція аналізу), фантазію.
Виховувати швидкість реакції, бажання надавати батькам посильну допомогу.
Словник: іменники (буряк, морква, картопля, цибуля, капуста, квасоля, петрушка, кріп, вода, сіль; яблука, груші, сливи, вишні, цукор, вода; мак, ягоди; борщ, суп, компот, вареники, пельмені, каша, варення; пиріжки, хліб, ватрушки, печиво, паска, калачі, пиріг, торт; м’ясо, перець; котлети, яєчня, битки, риба, млинці, оладки; огірки, помідори, гриби; баклажани, курка, качка; чай, кава), відносні прикметники (овочевий, фруктовий, м’ясний, рибний, грибний, молочний, житній, пшеничний), дієприкметники (смажений, варений, кип’ячений, тушкований, печений, фарширований, консервований, квашений), дієслова (варити, пекти, тушкувати, смажити, ліпити, консервувати, квасити, фарширувати, заварювати).
Попередня робота: спостереження за приготуванням страв, посильна допомога.
Опис:
Завдання 1.
– Послухай вірш:
| Кошеня компот варило,Дуже лапки натомило.Узяло відро води,Солі вкинуло туди.Цілих тридцять картоплин, | Капустину й п’ять морквин,Іскришило залюбкиДва червоні буряки.Добре все було, та от –Вийшов… борщ, а не компот.
Є. Железняков |
– Що хотіло зварити кошеня? А що вийшло?
– А чи знаєш ти, що потрібно для того, щоб зварити компот (борщ)?
– Пофантазуй, з чим можна зробити пиріжки, вареники, пельмені.
Завдання 2.
– Використовуючи різноманітні продукти, можна приготувати безліч смачних страв. Кожну страву готують по-іншому. Подумай і скажи, що варять? Що смажать? Що печуть? Що тушкують? Що ліплять? Що консервують? Що квасять? Що фарширують? Що заварюють?
Завдання 3.
Рибу засмажили, отже вона яка? Воду закип’ятили, отже вона… Картоплю зварили, вона… Яблуко спекли, отже воно… Перець нафарширували, отже він… Помідори законсервували, отже він… Капусту заквасили, отже вона… М’ясо тушкували, отже воно…
Завдання 4.
– Як ми називаємо страви, якщо вони приготовлені з овочів (м’яса, риби, грибів, фруктів, молока).
Незвичайні шашки[1]
Мета:
Привертати увагу до морфологічного оформлення слів.
Формувати операцію переносу та генералізації правил морфологічного оформлення слів.
Вправляти у використанні на практичному рівні словотворчих морфем присвійних прикметників.
Розвивати елементи логічного мислення (розумова операція порівняння), просторову орієнтацію, увагу, зорове сприймання, дрібну моторику.
Виховувати інтерес до гри, швидкість реакції.
Обладнання: дошка, поділена на 16 (36) квадратів з темним та світлим тлом, чорні та білі шашки (картонні кружечки) відповідно до варіанта гри.
Словник: назви тварин, назви частин тіла тварин (хвіст, лапа, шубка, вухо, голова), присвійні прикметники (ведмежий, вовчий, лисячий, заячий, білячий, їжачий).
Опис:
– Діти, чи грали ви коли-небудь в шашки?
Якщо є хтось обізнаний з правилами гри в шашки, запропонувати йому розповісти їх дітям. Тепер слід визначити, хто буде грати білими, хто чорними шашками і хто має розпочинати гру.
Логопед викладає на столі незвичайну ігрову дошку для гри в шашки і пропонує уважно роздивитися малюнки, що в клітинках, звертає увагу дітей на те, що клітинки мають різне тло (темне й світле) і на них зображені частини тіла звірів.
– Розгляньте уважно світлі клітинки. В якого звіра така шубка, лапки, хвостик, вушка? (Так само розглядаються темні квадрати.) Білі шашки накривають світлі клітинки, чорні – темні. Але клітинку можна накрити тільки тоді, коли правильно назвеш, чия це частина тіла і як вона зветься. Якщо хтось із вас завдання виконає неправильно, то він пропускає один хід. Виграє той, хто правильно відповість на всі питання і використає всі свої шашки.
Ускладнений варіант:
Діти повинні зорієнтуватися у більшій кількості клітин, накрити шашками, крім вух, хвостів, лап, шубок, ще й голови та сліди тварин.
Колобок
Мета:
Формувати операцію переносу.
Уточнити засвоєння інваріантного узагальненого лексичного значення слова.
Вправляти у використанні на практичному рівні словотворчих морфем присвійних прикметників, складних відносних прикметників, у правильному вживанні іменників у знахідному відмінку однини у значенні прямого об’єкта.
Активізувати словник відносних прикметників.
Розвивати зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Виховувати уважність, інтерес та бережливе ставлення до тварин.
Обладнання: Колобок, предметні картинки із зображенням звірів.
Словник: іменники (заєць, вовк, лисиця, білка, їжак), відносні прикметники (косоокий, гострозубий, прудконогий, довгохвостий), присвійні прикметники (заячий, лисячий, вовчий, ведмежий, їжачий, білячий), пояснення значення словосполучення „половіє жито”.
Мовленнєвий матеріал:
Заєць – про несміливу, боязку людину.
Лисиця (лис) – хитра, лукава людина.
Ведмідь – про велику, сильну, але незграбну, неповоротку людину.
Їжак – людина, яка в’їдливо відповідає на слова і вчинки, що здаються їй образливими.
Їхати зайцем – їхати безкоштовно, трястися від страху.
Полохливий заєць і пенька боїться – про боязливу людину.
За двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш – якщо одноразово візьмешся за кілька справ, то не матимеш результатів ні в одній.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить – кожний хвалить те, що йому близьке, дороге.
Вовком вити – гірко жалітися на біду, страждання.
Вовка ноги годують, а зайця ноги носять – про роботящу людину.
Дивиться лисицею, а думає вовком – про людину, яка нещира.
Вовків боятися – в ліс не ходити – братися за будь-яку справу сміливо.
Ведмежа допомога – невміла допомога, що завдає лише прикрості.
Ведмідь на вухо наступив – про того, хто зовсім не має музичного слуху.
Як білка в колесі крутиться – про людину, яка що-небудь дуже швидко робить.
Сторчма як у їжака – про волосся, шерсть тощо, що підіймається вгору, стовбурчиться.
Підготовча робота: розгляд ілюстрацій із зображенням звірів, бесіда про їх зовнішній вигляд, місце проживання, характерні звички, читання оповідань та казок про тварин.
Опис:
– Послухай віршик:
Колобок, рум’яний бік,
Він від діда й баби втік.
В ліс зелений покотився,
Із звірятами здружився.
І приніс від них завдання
Для забави та навчання.
Ю. Рібцун
Завдання 1.
– Як ти думаєш, яких звірят зустрів у лісі Колобок? (лисицю, вовка, зайця, білку, їжака)
– Лисиця яка? (руда, хитра, хвостата, кмітлива, жвава, пухнаста) А як ще можна сказати про лисицю, якщо ми знаємо, що в неї довгий хвіст? (довгохвоста)
– Скажи, який заєць? (сірий, боязкий, лякливий, вухатий, спритний) А якщо у зайця косі очі, то він який? (косоокий) А якщо довгі вуха, то він який? (довговухий) У нього хвостик куций, тому заєць який? (куцохвостий)
– Розкажи про білку (вона руда, весела, спритна, запаслива, клопітлива, дбайлива, швидка). Якщо у білки прудкі ноги, вона яка? (прудконога)
– Що ти можеш сказати про вовка? (він сірий, голодний, злий, хижий, сміливий) Якщо у вовка гострі зуби, то він який? (гострозубий)
– Розкажи про їжачка (він колючий, кмітливий, недоторканий). Якщо у нього гострий носик, який він? (гостроносий)
– А який ведмідь? (вайлуватий, клишоногий, волохатий, бурий, кошлатий, незграбний, неквапливий) Він любить мед. Як про нього можна сказати? (він медолюб)
Завдання 2.
– Я почну речення, а ти продовж його.
Хитра як… (лисиця) Злий як… (вовк) Колючий як… (їжак) Боязкий як… (заєць) Прудка як… (білочка) Клишоногий як… (ведмідь).
Завдання 3.
– Познайомившись з тваринами, ти зможеш впізнати, кому з них належить певна частина тіла. (Логопед закриває аркушем частину зображення) Скажи, чиї це лапи? (ведмежі) Чий це хвіст? (заячий) Чия це голова? (лисяча) Чиє це вухо? (вовче) Чия це шубка? (біляча)
Завдання 4.
– В народі часто говорять: вовчий апетит (ведмежа послуга, заячий характер, лисяча натура). Поясни цей вираз. Як ти його розумієш?
Підсумовуючи вищезазначене, можна підкреслити важливість використання у корекційно-розвивальній роботі спеціальної школи для дітей з ТПМ ігрових прийомів, що дозволяють найбільш повно врахувати індивідуальні мовленнєві та психофізичні можливості учнів, роблять логопедичну роботу цікавою та плідною.
Отже, подолання ЗНМ – нагальна педагогіко-психологічна потреба спеціальної школи, адже саме мовлення посідає одне з чільних місць у формуванні психічних функцій, удосконаленні навчальної діяльності, зокрема з предметів мовного циклу, розширенні можливостей для соціальної адаптації учнів.
Література:
- Винокур А. С. Подолання мовленнєвого недорозвинення у дітей молодшого шкільного віку / Арон Соломонович Винокур. – К. : Рад. школа, 1977. – 143 с.
- Ефименкова Л. Н. Коррекция устной и письменной речи учащихся начальных классов : [кн. для логопедов] / Людмила Николаевна Ефименкова. – М. : Просвещение, 1991. – 221 с.
- Каше Г. А. Подготовка к школе детей с недостатками речи : [пособие для логопеда] / Галина Амосовна Каше. – М. : Просвещение, 1985. – 205 с.
- Кравець Н. П. Розвиток мовлення в учнів молодших класів допоміжної школи на уроках читання та української мови : навч-метод. посібник / Ніна Павлівна Кравець. – К. : „А.С.К.”, 1999. – 125 с.
- Львов М. Р. Речь младших школьников и пути ее развития : [пособие для учителей] / Михаил Ростиславович Львов. – М. : Просвещение, 1975. – 174 с. – (Библиотека учителя младших классов).
- Методические рекомендации по преодолению первичных нарушений речевого развития у учащихся подготовительного и первого классов школы для детей с тяжелыми нарушениями речи / [сост. Соботович Е. Ф. ]. – К. : РУМК, 1989. – 43 с.
- Цейтлин С. Н. Речевые ошибки и их предупреждение / С. Н. Цейтлин. – СПб. : ИД «МиМ», 1997. – 187 с.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.
[1] Гра проводиться з двома дітьми.