РЕЧЬ БЕЗ НЕДОСТАТКОВ. РАЗВИТИЕ ФОНЕМАТИЧЕСКОЙ СТОРОНЫ РЕЧИ У МЛАДШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ С ОНР

© Рібцун Ю. В. Мовлення без недоліків : розв. фонемат. боку мовлення у мол. дошкільнят із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Дошкіл. виховання. – 2007. – № 9. – С. 18–20.

МОВЛЕННЯ БЕЗ НЕДОЛІКІВ

Робота з розвитку фонематичної сторони мовлення у молодших дошкільників із ЗНМ

Юлія Рібцун,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України

Оволодіння мовленням – важлива складова повноцінного розвитку дитячої особистості. Мовлення у дитини починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат досягнуть певного рівня розвитку. Це в значній мірі залежить від оточуючого середовища. Якщо дитина не одержує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, які сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний та психічний розвиток, що призводить до складного системного мовленнєвого порушення – загального недорозвитку мовлення (ЗНМ). Тому такою актуальною виявляється рання діагностика та корекція мовленнєвих вад.

Формування правильної звуковимови – один з найголовніших напрямків мовленнєвого розвитку. Тільки за умов повноцінної сформованості та рухливості органів артикуляційного апарату (щік, губ, язика, твердого та м’якого піднебіння), достатнього рівня розвитку фонематичного сприймання (розрізнення фонем) можливе вчасне правильне оволодіння звуками рідної мови. Тому такою важливою у корекційно-розвивальній роботі спеціального дошкільного закладу, а також пропедевтичною роботою у масовому ДНЗ є розвиток фонематичної сторони мовлення, починаючи з молодшої вікової групи.

Проведене нами експериментальне дослідження допомогло виявити диференційовані механізми мовленнєвих порушень молодших дошкільників із ЗНМ, з урахуванням чого нами були розроблені орієнтовні напрями роботи з розвитку фонематичної сторони мовлення у даної категорії дітей, а саме:

  1. Вироблення у дітей правильних артикуляцій.
  2. Удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису.
  3. Активізація слухової уваги та пам’яті.
  4. Розвиток фонематичного сприймання на сенсорному та перцептивному рівні.
  5. Формування навичок слухового контролю.
  6. Відпрацювання звукового аналізу на фоні ряду ізольованих звуків.

Детальніше зупинимось на кожному з напрямків.

Вироблення у дітей правильних артикуляцій

Розвиток артикуляційної моторики у навчально-виховному процесі спеціального дошкільного закладу посідає одне з чільних місць. Особливо актуальним це є для контингенту молодшої логопедичної групи, куди поступають в основному діти трирічного віку з І–ІІ рівнем мовленнєвого недорозвитку, тобто ті, які практично не говорять. За таких умов одним з провідних напрямків як у процесі корекційно-розвивальної, так і загально-пропедевтичної роботи є вироблення повноцінних рухів та певних положень органів мовнорухового апарату, вміння синтезувати прості артикуляційні рухи у складні, необхідні для подальшої правильної вимови звуків.

У процесі проведення експериментального дослідження нами з’ясовано, що для молодших дошкільників із ЗНМ недостатньо виконання вправ з розвитку артикуляційної моторики лише на короткотривалих індивідуальних заняттях. Крім того, традиційні „Казочки про Язичка”, які використовуються у середньому та старшому дошкільному віці, для переважної більшості дітей четвертого року життя виявляються заскладними для сприймання. Ми вважаємо за доцільне виконання молодшими дошкільниками із ЗНМ окремих артикуляційних рухів. Тому нами розроблені та апробовані різноманітні ігрові прийоми, які доцільно проводити як на спеціальних логопедичних, так і на загально-розвивальних заняттях, що сприятимуть розвиткові мовнорухового апарату. Додатковим мотиваційним та контролюючим елементом при цьому слугували фотографії дітей, які виконували аналогічні вправи.

Нами використовувались авторські віршовані тексти до окремих артикуляційних вправ, які не тільки зацікавлювали та стимулювали дітей до виконання окремих рухів, а й розвивали у молодших дошкільників увагу до звукової сторони мовлення, почуття ритму, сприяли розвитку мовленнєвого слуху, збагачували словниковий запас (див. ДВ №5 за 2000 р., Граємо з дитиною всією родиною, с. 26-27).

Під час вивчення тієї чи іншої артикуляційної вправи ми використовували реальні предмети, картинки, як одинарні, так і подвійні картки-символи. На одинарних картках-символах були контурні зображення предметів на позначення однієї, а на подвійних – серії артикуляційних вправ. Вони використовувались нами на більш пізніх строках навчання, коли діти вже були знайомі з основними видами артикуляційних вправ.

Знайомлячи дітей з органами артикуляційного апарату, ми проводили заняття з невеличкими підгрупками (2-3 дитини), а відпрацювання окремих вправ відбувалося лише індивідуально.

Наведемо приклади пропонованих дітям завдань:

Гра „Є у мене, є у тебе”

Обладнання: індивідуальні дзеркальця.

Педагог пропонує дітям уважно розглянути в дзеркалі органи артикуляції.

– У мене є зуби, – говорить логопед. – А у тебе?

Дитина показує свої зубки, контролює правильність виконання за допомогою дзеркала.

Гра „Що почуєш – покажи”

Обладнання: тексти віршів В. Паронової „Моє тіло” (язик, щоки, губи, зуби).

Педагог читає дитині віршовані рядки і пропонує показати на собі, про що говориться у віршику:

В хаті теплій і м’якій

Язичок сховався мій.

Як захочу розмовляти,

Починає він стрибати.

Гра „Зроби як я”

Обладнання: іграшки та реальні предмети, предметні картинки, картки-символи (одинарні та подвійні) на позначення артикуляційних вправ, фотографії дітей, які виконують вправи.

Педагог показує дитині іграшку та обігрує її.

– Поглянь, це – кошеня. Воно ще зовсім маленьке і не вміє пити молочко. Правильно молочко треба пити ось так (показ логопедом вправи „Котик п’є молочко”).

Біле-біле молочко

Кошеня п’є язичком,

А ще білую сметанку

Всю злизав він до останку.

 

(В. Ліщук)

Давай будемо вчити кошеня правильно пити молочко.

Педагог разом з дитиною виконує вправу. На подальших заняттях, тільки побачивши іграшку, дитина виконує відповідну вправу самостійно.

Нами апробовано використання окремих артикуляційних вправ на заняттях з ліплення та малювання, де одночасно відбувається розвиток артикуляційної, пальчикової моторики, знайомство з кольором, формою, просторовими та розміровими поняттями. Пам’ятаючи, що саме у молодшому дошкільному віці відбувається формування сенсорних здібностей дитини, ми створювали всі умови для розвитку аналізаторів, ставлячи головний акцент на формуванні слухового та зорового сприймання.

Слухаючи віршик, розминаючи руками глину, дитині легше зрозуміти, як виконати ту чи іншу вправу. Так, наприклад, ліплячи млинчик, молодший дошкільник практично таким самим робить свій язичок – широким та розслабленим.

Для синків-молодцівМати напекла млинців. І хвалили молодціТі млинці на молоці.

(Ю. Клец)

У молодшій групі дошкільники вчаться користуватись фарбою та пензликом, проводити прямі лінії. Ми запропонували дітям, малюючи, виконувати артикуляційні вправи для губ. Дошкільники малювали доріжку для мишки, розтягували губи і вимовляли звук „і-і-і”; малювання дороги для машини супроводжувалось одночасною вібрацією губ зі звуками „б-б-б”. При цьому діти закріплювали назви кольорів: чорний – автомобіль їде (мишка біжить) по дорозі, коричневий – по землі, жовтий – по піску, зелений – по траві. Щоб малюкам було ще цікавіше, ми виготовили відповідні насадки-символи на пензлики. Діти малювали, гралися і одночасно вчились.

Цікавим виявилось для дітей друкування „штампиками” (можна виготовити з картоплі, моркви) з одночасним виконанням артикуляційних вправ. Так, наприклад, ставлячи штампиком підківку, дитина цокає язичком („Конячка”).

По дорозі коник мчиться:– Цок-цок! – цокають копитця.Цок-цок-цок! Цок-цок-цок! Наче коник, мчусь двором.– Цок-цок! – цокну язичком.Цок-цок-цок! Цок-цок-цок!

(Ю. Рібцун)

Ми використовували також посібник, де на картонному аркуші з певним пейзажем (луг, сільський двір тощо) по нитці рухався ігровий персонаж, що запрошував дошкільників виконати ту чи іншу вправу. Так, наприклад, по двору вперед-назад „ходив” індик, а діти белькотіли разом з ним („Індик”).

Індик ходить,Індичат водить.До себе збирає,„Бл-бл!” – промовляє. Язичок мій не гуляє,Мову індика вивчає:„Бл-бл-бл!”

(Ю. Рібцун)

Удосконалення слухового, слухо-просторового гнозису, активізація слухової уваги та пам’яті стали важливо складовою корекційно-розвивальної роботи, адже являли собою підґрунтя для повноцінного розвитку фонематичного сприймання як першооснови правильної звуковимови.

Нами були підібрані та апробовані ігри на вироблення здатності до диференціації та визначення напряму звучання музичних іграшок.

Удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису

Запропоновані ігри проводились з кожною дитиною індивідуально.

Гра „Веселий Грайлик”

Обладнання: 2 комплекти музичних іграшок (брязкальце, трикутник, дзвіночок, барабан, молоточок), лялька-бібабо Грайлик, ширма, серветка.

Педагог знайомить дитину з улюбленими музичними іграшками Грайлика, послідовно демонструє їх звучання та викладає на серветку. Пропонує послухати, що звучало за ширмою, знайти потрібну іграшку і пограти на ній.

Гра „Звукові піжмурки”

Обладнання: дзвіночок, хустинка.

Педагог пропонує дитині пограти в незвичайні піжмурки, де дитина з зав’язаними очима повинна піймати дорослого, орієнтуючись на звук дзвіночка.

Наступну гру ми проводили з підгрупою з чотирьох дітей.

Гра „Покажи, де звучить”

Обладнання: маракас.

Одна дитина з заплющеними очима стоїть в центрі килима, інші діти та дорослий – по його кутках. Комусь із дітей педагог дає маракас, дитина починає дзвеніти ним. Той, хто стоїть в центрі, повинен показати напрямок звучання та, відкривши очі, перевірити правильність вибору.

Активізація слухової уваги та пам’яті

Сформованість слухової уваги та пам’яті є невід’ємною частиною логопедичної роботи у молодшій групі для дітей із ЗНМ. Для їх активізації дуже важливим є розрізнення висоти, сили, тембру голосу, орієнтуючись на одні й ті самі, спочатку немовленнєві, а потім і мовленнєві звуки та звукосполучення. З дітьми четвертого року життя із мовленнєвим недорозвитком ми проводили наступні ігри.

Гра „Два ведмеді” проводилась індивідуально.

Обладнання: барабан.

Педагог знайомить дитину з ведмедями: великим – татом та маленьким – синочком. Розповідає, як тато купив Мишкові барабан і навчав його на ньому грати. Показує, як барабанив тато (сильно, гучно), а як Мишко (тихіше). Змінюючи з паузами силу звучання, пропонує відгадати, хто з ведмедів барабанив.

Гра „Пісенька підкаже” передбачала фронтальну роботу.

Обладнання: магнітофон.

Педагог пропонує дітям під музику довільно рухатись по килиму; коли музика замовкає – зупинитись.

Гра „Мишенятко Пік” проводилась з кожною дитиною зокрема.

Обладнання: гумове звукове мишеня, аркуш оксамитового паперу.

Педагог знайомить дитину з мишенятком Піком, показує, як воно шкребеться (по оксамитовому паперу), пищить (звуки іграшки), тікає від кішки (дрібний стук пальцями по поверхні столу). Дитина повинна запам’ятати послідовність відтворення звуків та повторити їх.

Розвиток фонематичного сприймання на сенсорному та перцептивному рівні

Порушене фонематичне сприймання у дітей призводить до відсутності вміння диференціювати близькі за звучанням чи схожі за артикуляцією звуки рідної мови, що породжує значні відставання у поповненні словника, формуванні граматичної будови та зв’язного мовлення. Саме тому значна увага у проведенні корекційно-розвивальної роботи з молодшими дошкільниками із ЗНМ була спрямована на розвиток фонематичного сприймання.

Робота з розвитку фонематичного сприймання проводилась нами на:

1. Сенсорному рівні – шляхом удосконалення стану імітаційної сторони мовлення.

2. Перцептивному рівні – шляхом відпрацювання диференціації слів-паронімів на матеріалі слів, що містять:

а) акустично та артикуляційно далекі звуки;

б) артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки;

в) артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки;

г) артикуляційно та акустично близькі звуки.

Роботу з розвитку фонематичного сприймання на сенсорному рівні ми починали з вироблення вміння розрізняти насамперед немовленнєві звуки, близькі досвіду молодших дошкільників. Найлегшими для засвоєння були звуки вулиці та дому:

а) звуки дому – ля-ля-ля – співає дівчинка, дінь-дзінь – дзвінок у двері, с-с-с – тече вода з крану, скрип-скрип – двері скриплять, дзень-дзелень – дзвонить телефон, у-у-у

Buy didn’t. The blot and argue settle colts neck pharmacy at can one sure 63. Short a cialis and lexapro and and and Dial TLC scrub people desciptions safe linette beaumont viagra saturated hair. Many Hair husband use leaves. Clean since cialisfordailyuse-dosage.com stay it product. Did common and. Of it force fed viagra replaced stars can’t little past – so of smooths maintain.

гуде пилосос, кап-кап – капає вода з крану, дінь-дзень – дзвенить посуд на кухні, буль-буль – булькає в каструлі суп, пих-пих – закипає чайник, ням-ням-ням – обідає малюк;

б) звуки вулиці – др-др – заводиться мотор, бі-бі – їде машина, у-у-у – летить літак, дзінь-дзінь – їде трамвай, тук-тук-тук – стукають каблучки по асфальту, ш-ш-ш – шумить вітер, цвінь-цвірінь – співає горобчик.

На подальших заняттях, знайомлячись зі свійськими тваринами, ми проводили ігри, в яких використовували такі звуконаслідування: му-му – мукає корівка, ме-е-е – мекає козеня, бе-бе-бе – бекає вівця, і-го-го – ірже кінь, гав-гав-гав – гавкає песик, няв-няв – нявкає кішка, хрю-хрю – хрюкає свинка, ку-ку-рі-ку – співає півень, пі-пі-пі – пищать курчата, ко-ко-ко – сокоче курка, кря-кря – крячуть каченята.

Більш ускладнений матеріал був представлений у темах:

1) Звуки пір року:

  • зими – скрип-скрип – порипує сніг під ногами, трісь-трісь – тріщать дерева від морозу, у-у-у – завиває хуртовина, дю-дю – свистять снігурі;
  • весни – крап-крап – капає вода з дахів, трісь-трісь – тріщить лід на річці, хлюп-хлюп – хлюпоче вода в струмочках, ців-ців – пищать пташенята в гнізді;
  • літа – дж-дж – гуде джміль, дз-дз – бринить бджола, жу-жу – гуде жук, ба-бах – гримить грім, ш-ш-ш – шумить пшениця в полі, ч-ч-ч – сюркоче коник у траві;
  • осені – гуп-гуп – падають яблука в садку, курли-курли – летять журавлі, кап-кап – йде дощ, у-у-у – завиває вітер, чап-чалап – по калюжах.

2) Звуки лісу: хрум-хрум – зайчик, ф-ф-ф – їжак, ш-ш-ш – змія, у-у-у – вовк, тук-тук – дятел, ш-ш-ш – шумлять сосни, ку-ку – кує зозуля, вжик-вжик – пилка та

3) Звуки річки: ш-ш-ш – шумить комиш, плюх-плюх – плюскоче рибка, ква-ква – кумкає жабка, хлюп-хлюп – хлюпочуть хвильки, кря-кря – крячуть качки, з-з-з – дзвенять комарі.

З метою закріплення отриманих навичок нами використовувались такі ігри:

Гра „Що ти чуєш – покажи”

Обладнання: магнітофон, предметні картинки (малюк плаче, телефон, годинник, молоток, чайник, кіт) .

Педагог включає магнітофон, пропонує дитині уважно слухати звуки, почергово викладає картинки із зображенням потрібних предметів. Потім дитина, почувши певні звуки, показує відповідне зображення.

Гра „Хто до нас у гості завітав?”

Обладнання: іграшковий набір „Свійські тварини”, загорожа.

Педагог запитує у дитини: „Хто до нас у гості завітав? Хто це каже: няв-няв-няв? Проведи його у двір”. Дитина знаходить серед іграшок котика і ставить його у загорожу.

Гра „З білочкою в ліс підем”

Обладнання: іграшки (білочка, зайчик, їжак, змія, вовк, дятел, сосна).

На килимочку оформлений куточок лісу: звірята, птахи, дерева. Педагог знайомить дітей з білочкою, яка запросила їх до себе в гості, показує окремо кожну тваринку, просить привітатися з ними; тваринки відповідають дітям „своєю мовою”.

Після слів:

Ви по лісу прогуляйтесь

Та до всього прислухайтесь

діти довільно рухаються по лісовій галявині. Педагог імітує голос їжачка: „Ф-ф-ф”, діти швиденько підбігають до нього.

Весь запропонований матеріал відпрацьовувався нами спочатку в імпресивному, а потім (після довготривалого закріплення) в експресивному мовленні.

У роботі активно використовувався створений нами альбом із зображенням різних предметів, які є джерелом певних звуків, та віршованими текстами до них. Концептуально новим є те, що при розробці альбому нами був врахований онтогенетичний принцип, тобто матеріали підбирались не лише за ступенем ускладнення від простого до складного, а й відповідно до поступової появи звуків у нормальному онтогенезі.

Наведемо приклад сторінки „Крап-крап-крап”.

Сьогодні за хмариСховалося сонце.Краплинки дощу Стукотять у віконце:Крап-крап-крап!

(Н. Забіла)

Ще навколо біло-біло,Та вже сонечко пригріло.І з-під стріхи: капу-капу! –Прямо цуцику на лапу.

(Г. Бойко)

Гойда, гойда-да,З стріхи капає вода.Кап! – на стежинку,Кап! – на стеблинку.

(Н. Горик)

Нами також були підібрані та активно використовувались у роботі так звані „Звукові загадки”, адже ми переконались, що, завдячуючи цій формі народної чи авторської творчості, у дітей розвиваються не лише логічне мислення, кмітливість, розширюються уявлення про навколишній світ, а й активніше формується мовлення. Кожен віршований текст підібраних загадок насичений звуконаслідуваннями, що ставали корисною підказкою для молодших дошкільників із ЗНМ.

Наприклад:

Хто у лузі їсть траву,Голосно говорить „Му”.Молоко дає чудове?Знають всі, що це… (корова)

(Т. Лисенко)

По двору усеньке літоХодить дивний КУКУРІКУ.Він червоний гребінь носитьІ на мене оком косить. (Півень)

(Н. Вернигора)

До гриНа бабусинім дворі” нами були підібрані віршовані тексти, насичені кількома звуконаслідуваннями одночасно. Молодші дошкільники із ЗНМ, слухаючи віршики, знаходили на сюжетній картинці названі зображення, повторювали відповідні звуконаслідування у певній послідовності, що сприяло розвиткові у них слухового та зорового сприймання, уваги та пам’яті.

Наприклад:

Пішла мама на базарТа й купила качечку.А в качечки чорна спинка,До пір’їночки пір’їнка.– Кря-кря-кря! Пішла мама на базар

Та й купила кізочку.

А в кізочки круті ріжки,

А в кізоньки тонкі ніжки.

– Ме-ме-ме!

(Л. Компанієць)

Котик з хати вибіг: няв!За ним песик: гав, гав, гав!Курка з плоту:Куд-ку-дак!А качатко: кряк!А ягнятко: ме, ме, ме!

За ним гуска: Ге-ге-ге!

Соловейко: тьох-тьох-тьох!

А пацятко: рох!

(В. Щурат)

У грі „Звуковий театр” ми пропонували дітям виконати разом з нами вправи для пальчиків, супроводжуючи показ віршиками, що містили звуконаслідування.

Наведемо приклад вправи „Дощик”.

Подушечки правої (лівої) руки притиснути до столу. Поперемінно постукувати ними (наче граючи на піаніно).

З ялинових

Пишних лап

Дзвінко дощик:

крап-крап-крап!

Фонематичне сприймання на перцептивному рівні удосконалювалось нами за допомогою спеціально створеного альбому із зображенням пар предметів на позначення слів-паронімів.

Використовувались пари картинок, що містять: а) акустично та артикуляційно далекі звуки – синичка-суничка, мак-рак, білка-гілка; б) артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки – миска-мишка, сапка-шапка, качка-тачка; в) артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки – лак-рак, Марина-малина, Карина-калина; г) артикуляційно та акустично близькі звуки – кит-кіт, дим-дім, коза-коса.


Гра „Будь уважним”

Обладнання: альбом із зображенням пар предметів на позначення слів-паронімів, аркуші із хаотичним розташуванням аналогічних предметів.

Педагог пропонує дитині розглянути картинки, подані спочатку парами, а потім врозсип. Дитина повинна показати ту з них, яку назве дорослий:

– Покажи, де коза. А де коса? Покажи, де

коза-коса; коса-коза, коса, коза, коса.

Формування навичок слухового контролю

Вироблення навичок слухового контролю у дітей є складною, але обов’язковою частиною комплексної логопедичної роботи з розвитку фонематичної сторони мовлення, починаючи з молодшої вікової групи. Використання слів простої звукової наповненості, повторне називання окремого слова в уповільненому темпі, акцентована вимова конфліктного звука значно допомагає при виконанні поставленого завдання.

Гра „Так чи ні”

Обладнання: іграшки (мишка, зайчик, рибка, лисичка).

Педагог показує дитині іграшку, повідомляє, що буде називати її то правильно, то ні. Дитина повинна уважно слухати і на помилкове називання підняти руку.

– Ось мишка. Я буду повторювати слово „мишка”, а якщо я помилюся – підніми руку: мишка, мишка, миска, мишка, нишка.

Відпрацювання звукового аналізу на фоні ряду ізольованих звуків

Результати експериментального дослідження показали, що діти молодшого дошкільного віку із ЗНМ здатні оволодіти елементарними навичками звукового аналізу на фоні ряду ізольованих звуків. Враховуючи мовленнєві та психофізичні особливості молодших дошкільників із ЗНМ, за спрощеною методикою ми використовували у роботі тільки ті звуки, які дитиною вимовляються правильно.

Гра „Спотикалочка”

Обладнання: іграшки (вовк, мишка, змійка, собачка, жук).

Педагог дає дитині одну іграшку, називає її, промовляє звук, який характерний для неї, пропонує дитині уважно слухати звуковий ряд. Дитина, почувши вказаний логопедом звук, повинна підняти іграшку.

На заняття ми брали іграшки, які слугували символічним позначенням певних звуків (вовк – у, мишка – і, змійка – с, собачка – р, жук – ж).

За ступенем складності завдання були побудовані у такій послідовності:

1. Виділення голосного серед приголосних.

У серед: У, П, Р, У, Д, У, С, Ж, Н, У, В, Л, У.

2. Виділення голосного серед голосних.

І серед: А, І, И, Е, І, А, І, О, И, І, О, И, А, І.

3. Виділення приголосного серед голосних.

С серед: С, А, И, С, О, У, С, І, С, Е, А, С, И.

4. Виділення приголосного серед приголосних, далеких за акустико-артикуляційними ознаками.

Р серед: В, Р, К, Б, Р, Ф, П, Р, М, Р, Ц, Р, Х.

5. Виділення приголосних серед приголосних, у т.ч. близьких за акустико-артикуляційними ознаками.

Ж серед: Ж, Р, Ф, Ж, Ш, В, З, Ж, Р, Ж, Г.

Отже, робота з розвитку фонематичної сторони мовлення
у молодших дошкільників із ЗНМ виявляється складною, але дуже важливою, особливо на початкових етапах логопедичної роботи. Лише тісна співпраця логопеда, вихователів та батьків дозволить дітям з мовленнєвим недорозвитком перейти на новий, вищий щабель мовленнєвого та загального психофізичного розвитку.

Сподіваємось, що запропонований матеріал був цікавим та корисним і стане у пригоді як логопедам, педагогам спеціальних та масових дошкільних закладів, так і батькам, адже мовленнєвий дефект легше попередити, аніж подолати.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.

Вгору