© Рібцун Ю. В. До питання диференційної діагностики заїкання / Ю. В. Рібцун // Педагогіка та психологія: традиції та інновації : матер. наук.-практ. конф., 17–18 лют. 2012 р., м. Харків. – Х. : Східноукраїнська організація «Центр педагогічних досліджень», 2012. – С. 40–41.
Рібцун Ю. В., кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник лабораторії логопедії
Інституту спеціальної педагогіки НАПН України
ДО ПИТАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ЗАЇКАННЯ
Заїкання було і залишається гострою, проте, на жаль, ще й досі не вирішеною проблемою, що цікавить спеціалістів різних галузей наукового знання: вчителів-логопедів, невропатологів, психолінгвістів, практичних психологів та ін. Останнім часом значно зросла кількість дітей, котрі мають порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату.
Швидкий темп життя, погіршення екологічної ситуації, стресогенні фактори, вплив численних негативних чинників у період пренатального, натального та постнатального розвитку дітей послаблюють центральну нервову систему дошкільників, що провокує виникнення заїкання. Виділення двох клінічних форм цього психомовленнєвого[1] порушення – неврозоподібної (викликаної органічним ураженням центральної нервової системи) та невротичної (обумовленої впливом психотравмуючих факторів) – дозволило найповніше оцінити не лише стан мовленнєвої діяльності, а й охарактеризувати особливості особистості заїкуватих (К.-П. Беккер, Л. І. Бєлякова, О. О. Дьякова, В. М. Шкловський, Р. А. Юрова) [1, 2]. Перед вчителем-логопедом постає досить складне завдання розуміння цілісної клінічної та психолого-педагогічної картини зазначеного мовленнєвого порушення.
З метою полегшення диференційної діагностики заїкання нами у вигляді таблиці були виділені та коротко охарактеризовані критерії оцінювання для невротичної та неврозоподібної форм.
|
Критерії оцінки |
Логопедичний висновок |
|||
|
З а ї к а н н я |
||||
|
невротичне |
неврозоподібне |
|||
| Виникнення |
Строки |
2– 6 р. |
3–4 р. |
|
|
Умови |
біологічні |
– |
без видимих зовнішніх причин |
|
|
психологічні |
на фоні розвиненого фразового мовлення внаслідок переляку, хронічної психічної травматизації | |||
|
соціальні |
внаслідок раннього (1,5–2 р.) активного введення у спілкування другої мови чи кількох мов одночасно | |||
|
характер |
гостро |
поступово |
||
|
Анамнестичні дані |
патологія внутрішньоутробного розвитку та пологів |
відсутня |
наявна |
|
| органічне ураження центральної нервової системи |
відсутнє |
наявне, резидуального характеру; залишкові явища ураження моторних систем мозку | ||
| характер мовленнєвого розвитку | ранній; фразове мовлення наявне до появи порушення | затриманий; виникнення порушення співпадає з появою фразового мовлення | ||
| мовленнєва патологія у близьких родичів |
нечаста |
часта |
||
| ранній психомоторний розвиток |
прискорений |
із затримкою |
||
|
Рухова сфера |
загальна характеристика |
без особливостей |
рухова незграбність, скутість, в’ялість міміки, одноманітність рухів; найбільше страждає динамічний праксис | |
| ліворукість |
як у популяції |
часта |
||
| Навички самообслуговування |
без помітних відставань |
із затримкою |
||
|
Емоційно-вольова сфера |
характерологічні особливості | підвищена тривожність, вразливість, коливання настрою, плаксивість; страхи; невротичний енурез | непосидючість, неслухняність, неуважність, агресивність | |
| посилена фіксація на мовленні |
типова |
відсутня |
||
| страх мовлення |
обов’язковий для логофобічного заїкання |
немає; заїкання зростає внаслідок психомоторного збудження |
||
| Протікання заїкання |
хвилеподібне |
досить постійне, з періодами погіршення |
||
| Супутні рухи |
часті, мають мінливий характер |
дуже часті, стереотипні |
||
| Симптом Фрешельса (роздування крил носа) |
постійний |
періодичний |
||
|
Мовленнєва діяльність |
загальна характеристика | незрілість артикуляторних механізмів сполучається з випередженням у розвитку лексичної та граматичної складових | обмежена рухливість артикуляційного апарату, гіперсалівація, порушення мовленнєвого дихання, відставання в розвитку лексичної та граматичної складових; діапазон мовленнєвих порушень коливається від ФФНМ до ЗНМ (ІІІ рівень мовленнєвого розвитку) | |
| звуковимова |
без особливостей |
часта дислалія, іноді дизартрія |
||
| фіксація на „важких” звуках |
яскраво виражена |
виражена неяскраво |
||
| локалізація судом |
у дихальному та / чи голосовому апараті |
в артикуляційному апараті |
||
| темп мовлення |
може бути різним |
тахілалія |
||
| ітерації |
дуже часті |
часті |
||
| виразність мовлення |
може бути різною |
низька, приглушеність |
||
| емболофразія |
часта |
постійна |
||
| мовленнєва активність |
різко знижена |
як правило, підвищена |
||
| мутизм | частий – тривалістю від 1–2 хв. до 1 доби після гострої психотравми |
відсутній |
||
| можливість плавного мовлення | за умов емоційного комфорту, наодинці, при відволіканні активної уваги від процесу говоріння |
за умов привертання уваги до процесу говоріння, залучення особистого контролю за мовленням |
||
|
Чинники впливу |
значне мовленнєве навантаження |
різко погіршує мовлення |
посилює заїкання |
|
| раптова зміна ситуації, адаптація в новому колективі |
різко погіршує мовлення, погано переноситься |
не має великого значення |
||
| фізична ослабленість |
суттєво не погіршують мовлення |
посилюють заїкання |
||
| соматичні захворювання | ||||
| емоційно-вольова незрілість | ||||
|
Динаміка протікання |
рецидивуюче |
прогредієнтне |
||
| Цілеспрямованість у подоланні мовленнєвих порушень |
зазвичай висока |
різко знижена |
||
Варто пам’ятати, що заїкання як самостійне мовленнєве порушення, що виникає у дітей в дошкільному віці, значно відрізняється від так званого „вторинного” заїкання, що спостерігається при різноманітних захворюваннях головного мозку органічного ґенезу чи ряду нервово-психічних розладів. Саме тому вчасно та якісно проведена диференційна діагностика дозволяє вчителю-логопеду поряд із лікарями (невропатологом і психотерапевтом) розробити план комплексної і ефективної медикаментозної, психотерапевтичної та логокорекційної роботи.
Література:
1. Белякова Л. И. Заикание / Л. И. Белякова, Е. А. Дьякова. – М. : В. Секачев, 1998. – 304 с. : ил.
2. Заикание / под ред. Н. А. Власовой, К.-П. Беккера. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Медицина, 1983. – 256 с. : ил.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.
[1] Авторський термін.