К ВОПРОСУ О МЕХАНИЗМАХ ЗАДЕРЖЕК РЕЧЕВОГО РАЗВИТИЯ У ДЕТЕЙ

© Рібцун Ю. В. До питання про механізми затримки мовленнєвого розвитку у дітей / Ю. В. Рібцун // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. – 2005. – № 13 : Педагогічні науки. – С. 170–174.

ДО ПИТАННЯ ПРО МЕХАНІЗМИ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ

Рібцун Ю.В.,

Інститут спеціальної педагогіки

АПН України

Мовлення – це продукт мовленнєвої діяльності, складний багатосторонній психічний процес. Структура мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій, навичок, які поступово формуються в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови та її використанню з метою спілкування.

В останні роки значно зріс відсоток дітей з мовленнєвими порушеннями. Крім того, з року в рік зростає кількість таких, які практично не говорять. Причини цього явища чисельні та різноманітні, а саме: вік батьків, психотравми, вживання алкоголю, нікотину, іонізуюче радіоактивне опромінення, інтоксикації, дія хімічних виробничих та побутових речовин (ядохімікатів, лугів, кислот), дефіцит основних поживних речовин (міді, магнію, цинку), прийом лікарських препаратів (протисудомних, жарознижуючих, гормональних, антибіотиків), вітаміну А та кортизону в критичні періоди ембріонального розвитку (7–8 тижні, 3–4 місяці), інфекційні захворювання матері під час вагітності (корева краснуха, вірусний гепатит, грип, епідпаратит, токсоплазмоз, малярія та ін.), дія брюшно-тифозних та дизентерійних паличок, ендокринні захворювання (цукровий діабет), гінекологічні патології, тяжкі захворювання серця, легень, нирок, ожиріння, багатоплідна вагітність, тяжкий тривалий токсикоз, несумісність крові матері і плода за резус-фактором чи груповою приналежністю крові.

Цілий ряд причин в перинатальному розвитку плода: внутрішньоутробні гіпо- та асфіксії, перинатальна енцефалопатія, в натальному, тобто виниклі під час пологів ускладнення: вузькість тазу породіллі, кесаревий розтин, передчасне відходження вод, затяжні чи стрімкі пологи, пологові травми, в постнатальному – обтяжлива спадковість (генетична схильність), соматична ослабленість, інфекційні хвороби, травми, нейроінфекції, захворювання центральної нервової системи резидуально-органічного характеру дитини в перші роки життя, умови двомовності, психічна депривація в період найбільш інтенсивного формування дитячого мовлення та ін. викликають затримки мовленнєвого розвитку.

У формуванні мовлення можна виділити два глобальних етапи: І етап – етап становлення, коли виникає розуміння зверненого мовлення дорослих і з’являються перші вербалізації (кінець 1-го – друга половина 2-го року); ІІ етап – розвиток мовленнєвого спілкування (до кінця дошкільного віку), що характеризується „понятійним наповненням слова” [5].

Поява мовлення багато в чому залежить від своєчасного переходу дитини від емоційно-жестової до вербальної комунікації, до нового рівня співробітництва з дорослим. Тривале перебування на тому самому рівні гальмує появу активного мовлення [6].

Мовлення починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це в значній мірі залежить від оточуючого середовища. Якщо дитина не одержує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, які сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний та психічний розвиток. Як неодноразово вказували науковці [4, 7, 8, 11, 12], ніщо так негативно не відбивається на загальному психічному розвитку дитини як затримка у формуванні її мовлення.

Як зазначає дефектолог О.С. Жукова [3], затримки у мовленнєвому розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини.

Якщо у новонародженого слабкий, монотонний, немодульований крик – це ознака, яка насторожує щодо прогнозу його мовленнєвого розвитку.

Якщо в кінці 1-го місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, перед годуванням, коли хоче їсти); в кінці 4-го місяця не посміхається, коли з ним розмовляють; в кінці 5-го місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу „ба-ба-ба” чи „га-га-га”), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом об’єкти, які вона називає („Де тато?”); в кінці 7-го місяця не намагається привернути до себе увагу якимись звуками; в кінці 9-го місяця в мовленні не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: „ма-ма”, „дей-дей”, „да-да”; в кінці 10-го місяця не може повторити за дорослим біля восьми різних звукосполучень та складів, не може похитати головою в знак відмови („ні-ні”), помахати рукою на прощання („пока-пока”); в кінці 12-го місяця не вимовляє жодного осмисленого „дитячого слова”, яким дитина називає одні й ті самі предмети, особи, ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просте прохання (наприклад, „дай машинку”); в кінці 15-го місяця не вживає адекватно слова „мама” і „тато”; в кінці 19-го місяця не вимовляє осмислених слів, не показує частини тіла, які називає дорослий; в кінці 29-го місяця не розуміє значення слів „великий – маленький” – це свідчить про затримку у мовленнєвому розвитку.

Досить часто в період від одного до двох–двох з половиною років дитина, яка вже може говорити, продовжує мовчати. Як зазначають В.В. Ветрова, Е.О. Смирнова [1], Л.Г.Садовникова [9], у дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку.

І. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює у дитини вербальну комунікацію. Вона посміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

ІI. Затримка на стадії називання. Дитина промовляє слово тільки під впливом зразка дорослого. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами та рухами, вимогливими вигуками і т.д. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ні дорослі, ні однолітки.

III. Відсутність інтересу до спілкування.  У дитини не виникає потреби у створенні емоційних та вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв’язків з людьми виявляється в прагненні робити усе самій, дорослий як партнер по спільній діяльності, співрозмовник їй не потрібний. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати з предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

IV. Затримка на стадії „дитячих слів” . Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні „дитячі слова” типу „ам-ам” (їсти), „ту-ту” (поїхали), „ня-ка” (шапочка) і т.п., що заважає дитині вчасно оволодіти правильним мовленням.

Все вищезазначене свідчить про різноманітність етіології та патогенезу затримки мовленнєвого розвитку у дітей. Несприятливі впливи призводять до порушення фізичного та нервово-психічного розвитку дитини, одним із проявів яких є затримка мовленнєвого розвитку, яка переростає у складний системний мовленнєвий дефект – загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) [2, 10, 13, 14].

На жаль, в спеціальні дошкільні установи діти з мовленнєвим недорозвитком найчастіше потрапляють лише з 4-5 років і найбільш значущий період до 3 років є упущеним.  На сьогодні у спеціальних закладах для дітей з важкими вадами мовлення (наприклад, ДНЗ №611 Оболонського р-ну м. Києва) відкриваються групи для молодших дошкільників із ЗНМ.  Комплексний підхід до корекції мовленнєвих порушень можливий лише в умовах логопедичної групи. Це дозволяє уточнити діагноз, дає можливість диференціювати функціональні та органічні причини вад мовлення, оцінити компенсаторні можливості дитини, зорієнтувати батьків на надання посильної, а, головне, своєчасної допомоги.

Таким чином, тільки рання діагностика затримок мовленнєвого розвитку та своєчасна корекційно-педагогічна і медикаментозна допомога сприятимуть досягненню успіхів у компенсації мовленнєвого недорозвитку у дітей.

 Ключові слова: мовлення, мовленнєва діяльність, затримка мовленнєвого розвитку, загальний недорозвиток мовлення, корекційно-педагогічна і медикаментозна допомога.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцундитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцунребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

 Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.

Вгору