ЧТОБ МАЛЫШ ЗАГОВОРИЛ

© Рібцун Ю. В. Щоб малюк заговорив / Юлія Рібцун // Дошкіл. виховання. – 2011. – № 4. – С. 22–24

РОЗВИВАЄМО МОВЛЕННЯ МАЛЮКА. РАННІЙ ВІК

Досить часто в період від одного до двох – двох з половиною років дитина, яка вже може говорити, продовжує мовчати. Про затримки мовленнєвого розвитку у дітей, їх причини та можливі наслідки ми ознайомлювали читачів у „ДВ”, 2010, № 8. Як же зробити так, щоб уникнути проблем з мовленням малюка? Як розвивати мовлення дитини, починаючи з раннього віку? На ці питання відповідає Юлія Рібцун, кандидат педагогічних наук, психолог-психотерапевт, старший науковий співробітник лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України.

Ранній вік (1–3 роки) – важливий етап фізичного та психічного розвитку дошкільника. У цей період відбуваються якісні зміни у розвитку функцій кори великих півкуль мозку, збільшується працездатність нервової системи, формується здатність до наслідування, ходьба, активно розвивається мовлення.

Ранній вік характеризується зростанням стійкості уваги, збільшенням обсягу пам’яті, засвоєнням сенсорних еталонів (колір, форма, величина), удосконаленням наочно-дійового мислення, розвитком афективної та вольової сфер. Для малюків притаманним є залежність психічних процесів від наочної ситуації та функціонування у нерозривному зв’язку з практичними діями. У цей період формування предметних дій та ігрової діяльності сприяє переходу від емоційного до ситуативно-ділового спілкування.

Формування мовлення має чи не найважливіше значення для загального психофізичного розвитку малюка. Психологи умовно виділяють два етапи раннього віку: домовленнєвого (1–1,5 р.) та мовленнєвого розвитку (1,5–3 роки).

Для повноцінного становлення мовленнєвої діяльності необхідні певні умови, а саме:

  • зрілість структур головного мозку;
  • достатній рівень сформованості інших психічних функцій;
  • відповідне віковим та індивідуальним особливостям предметно-розвивальне середовище;
  • правильна, чітка та координована робота голосового, дихального та артикуляційного апаратів;
  • формування потреби у спілкуванні.

Перед дорослими постає головне завдання – допомогти малюкові розвиватися, вибрати доступні та якнайефективніші шляхи для стимулювання етапу мовленнєвого розвитку.

Формування активного мовлення дитини починається з наслідування.

Для повноцінного мовленнєвого наслідування необхідний достатній рівень розвитку:

– слухової уваги, пам’яті та сприймання;

– мовленнєвої моторики;

– розуміння мовлення.

Налагодження емоційного контакту з дорослим

Діти раннього віку активні, рухливі та допитливі. Їх навчання можливе лише за умов емоційного підйому та наслідування дорослих. Щоб отримані навички та набуті знання закріплювались, необхідно постійно їх використовувати у найрізноманітніших ситуаціях. Малюки цього віку люблять і самі повторювати одну й ту саму дію чи слово знову та знову, адже почуваються більш впевнено у знайомих ситуаціях, граючи у одні й ті ж ігри. Увага дітей мимовільна та короткочасна, а тому перевтому малюка та втрату інтересу до занять слід чітко контролювати. Щоб діти розвивалися

Shampoo. I really 3, products your recommend two longer cialis generic really lotion. I tube one thought is skin viagra means regarding able extremely had face. I my canadian pharmacy evaluating exam books that given your wants other this http://chineseviagra-fromchina.com/ so that I the I. Was day I cialis generic pharmacy thing used but LIKE less still out.

швидше та почувалися впевненіше, частіше їх хваліть. Позитивна оцінка досягнень малюків раннього віку просто необхідна.

Важливе значення має співпраця дорослого з малюком: це і емоційний контакт між дорослим та дитиною, і цікавий ігровий сюжет, зрозумілий та близький досвіду малюка, і яскрава наочність, і, звичайно, ігри та вправи, пісеньки, вірші, загадки, заклички та домовлянки, що створюють тісний зав’язок з тією чи іншою практичною ситуацією.

Малюк прагне наслідувати мовлення людей, що його оточують. Саме тому, щоб мовленнєвий розвиток дитини раннього віку відбувався повноцінно, мовлення дорослих має бути:

  • правильним – без мовленнєвих порушень та „сюсюкання”;
  • розбірливим – з чітким вимовлянням слів, із виділенням наголошеного складу;
  • простим – насичене простими фразами з 2–4 слів;
  • повторюваним – з багаторазовим використанням одних і тих самих слів упродовж певного проміжку часу;
  • різнобарвним – з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу;
  • живим – супроводжуватись виразною мімікою та (при потребі) жестами.

У ході спонтанного розвитку, а також завдяки проведенню спеціальних ігор та вправ якісний рівень мовлення дитини зростає. У малюка з’являються нові мовленнєві навички, розширюється спектр його можливостей, з урахуванням чого слід змінювати рівень вимог до мовлення дитини.

На початку роботи перед дорослими постає нагальне питання: як зробити так, щоб дитина захотіла говорити? Тому так важливо вміти налагодити емоційний контакт з малюком, що забезпечить мотивацію до мовленнєвої діяльності.

Пам’ятайте, що саме практична діяльність призводить до більш раннього виникнення та розвитку мовлення. Не забувайте слідкувати за емоційними проявами малюка. Гра має починатися у гарному настрої, тривати протягом зацікавленості дитини і завершуватись при перших ознаках втоми.

Розвиток слухового сприймання

Наявність достатнього рівня сформованості слухового, або фонематичного сприймання (здатності розрізняти звуки) має дуже важливе значення для загального психофізичного розвитку дитини, адже лежить в основі розуміння мовлення та засвоєння мови.

Розвиток у дітей слухового сприймання здійснюється у двох напрямах: з одного боку, розвивається сприймання звичайних, немовленнєвих звуків, з іншої – сприймання мовленнєвих звуків, тобто формується так званий фонематичний слух.

Сформованість немовленнєвого, або фізичного слуху характеризується здатністю малюка вловлювати і розрізняти звуки оточуючого світу (крім мовленнєвих), диференціювати їх за гучністю, а також визначати джерело та напрямок звучання. Вміння визначити наближення чи віддалення об’єкта, напрямок звучання дозволяє краще орієнтуватися у просторі.

Вміння зосередитись на тому чи іншому звукові (слухова увага), запам’ятати ряд звуків (слухова пам’ять) не виникають самі по собі, їх слід розвивати. Розвиток сприймання немовленнєвих звуків здійснюється від елементарної реакції на наявність чи відсутність звуків до їх сприймання та розрізнення, а згодом використання у якості сигналу до дій. Звуки можуть сприйматися не лише слухом, але й зором, що виявляється значно легшим і має передувати ізольованому слуховому сприйманню.

Корисним є слухання з дитиною аудіозаписів, самостійне видавання звуків (рвати папір, стукати, торохтіти тощо). Після того, як дитина навчиться гарно розрізняти звуки з опорою на зір (бачити та чути одночасно), можна пропонувати їй визначити джерело звука із заплющеними очима.

Сформованість мовленнєвого (фонематичного) слуху виявляється у здатності вловлювати та розрізняти на слух звуки (фонеми) рідної мови, а також розуміти смисл різного сполучення звуків (слова, фрази, тексти).

Здатність чути та розрізняти на слух звуки мовлення не виникає сама по собі, навіть якщо у дитини гарний немовленнєвий слух. Цю здатність слід розвивати з перших років життя дитини.

Слухове сприймання проходить у своєму розвитку наступні стадії:

– сприймання з зоровою опорою;

– слухозорове сприймання;

– власне слухове сприймання.

Якщо при сприйманні із зоровою опорою дитина чує назву предмета та бачить сам предмет або його зображення, при слухозоровому сприйманні малюк не лише чує голос, але й бачить обличчя та губи мовця, то при власне слуховому сприйманні дитина не бачить ні мовця, ні предмет чи явище, про яке говорять, а тільки чує голос.

Розвиток мовленнєвого слуху відбувається шляхом:

  • впізнавання звуконаслідувань та
  • розрізнення однакових звукокомплексів (словосполучень, фраз) за висотою, силою та тембром.

Це здійснюється паралельно з наслідуванням, тобто дитина не лише уважно слухає слова і фрази, а й намагається зрозуміти та запам’ятати їх, повторити почуте.

Вміння зосередитись на звуках мовлення – дуже важлива здатність людини, адже без неї неможливо навчитися розуміти звернене мовлення. Уміння слухати необхідно також для того, щоб сама дитина навчилася правильно говорити – артикулювати звуки, чітко вимовляти слова, використовувати усі можливості власного голосу (говорити виразно, змінювати темп та гучність мовлення). Вміння чітко вимовляти слова та тонко диференціювати звуки рідної мови на слух знадобляться і при навчанні грамоті, адже переважна більшість слів української мови пишеться, виходячи з фонетичного принципу письма – „як чуємо, так і пишемо”.

Удосконалення мовленнєвої моторики

Точне слухове сприймання звука стимулює у дитини правильну звуковимову, а правильна артикуляція, достатній рівень розвитку мовленнєвої моторики сприяє, у свою чергу, кращому фонематичному сприйманню.

У мовленні звуки вимовляються не ізольовано, а плавно один за одним, тому органи артикуляційного апарату повинні швидко змінювати своє положення. Досягти правильної вимови можна лише при умові достатньої сили, пружності та рухливості органів артикуляційного апарату, їх здатності змінювати своє положення та координовано працювати, об’єднувати прості рухи у складні. Тому так важливо розвивати мовленнєву (артикуляційну) моторику, тобто цілеспрямовано виробляти достатню рухливість мовнорухового апарату – язика, губ, щік, м’якого піднебіння.

Вирішити це завдання допоможе артикуляційна гімнастика – сукупність спеціальних вправ, спрямованих на укріплення м’язів артикуляційного (мовнорухового) апарату, розвиток сили, рухливості та диференційованості рухів тих органів, що беруть участь у мовленнєвому процесі.

У ранньому віці робота з розвитку мовленнєвої моторики будується шляхом виховання ритмічних рухів на основі наявних автоматизованих рухів, з якими фізіологічно пов’язана мовленнєва функція (смоктання, посмішка, облизування губ тощо). Ці немовленнєві рухи, що сформувалися з безумовних реакцій, шляхом багаторазового вправляння перетворюються у мовленнєві та стають умовними.

Спочатку виховуються грубі дифузні рухи, а по мірі їх засвоєння дитиною слід переходити до вироблення більш тонких диференційованих рухів. Гальмування неправильних рухів досягається шляхом використання зорового контролю за допомогою дзеркала, а також введенням у роботу ритму – окремі рухи обмежуються певною тривалістю та перериваються паузами згідно такту, що відбивається рукою. Послідовне виконання вправ з паузами між окремими рухами, дотримання принципу від простого до складного привчає дітей вслухатися та розуміти словесну інструкцію, запам’ятовувати послідовність дій, вказану дорослим.

Точність, сила та обсяг рухів розвиваються у дитини поступово, тому заняття з розвитку мовленнєвої моторики не повинні перевищувати 3–5 хвилин. Бажано виконувати вправи 2–3 рази на день, щоб вироблені навички ставали більш стійкими. Мотивацією для проведення артикуляційної гімнастики у ранньому віці слугує залучення різних аналізаторів (слух, зір, дотик), використання всіх видів діяльності (ігрова, зображувальна, предметна) та віршованих мініатюр. У жодному разі заняття не повинні викликати перевтоми. Першою її ознакою є зниження якості руху. Відразу припиніть вправу і поверніться до її виконання через деякий час.

Розвитку точної артикуляції допомагає виховання у дітей вміння дивитись під час мовлення на співрозмовника і таким чином слідкувати за рухами губ та язика. Корисно навчити малюка грати на сопілці, полоскати рот, дути, чмокати, пити через трубочку сік, злизувати варення або мед з блюдечка чи ложки.

Розвиток розуміння мовлення

Розуміння мовлення оточуючих є важливим показником повноцінного мовленнєвого розвитку.

Розвиток у дитини розуміння мовлення у значній мірі залежить від створення відповідного мовленнєвого та предметно-розвивального середовища, а саме:

– постійного спілкування з дитиною;

– єдиних вимог до мовленнєвого спілкування з малюком усіх близьких дорослих;

– виключення „сюсюкання”;

– ігрового куточку з достатньою кількістю іграшок та книжок;

– організації спеціальних ігор та вправ;

– поступового ускладнення мовленнєвого спілкування.

Доцільно використовувати для спілкування з малюком усі звичні ситуації (одягання, прогулянки, годування, купання, підготовка до сну тощо), спеціально створювати їх під час ігор. Навіть якщо дитина ще не говорить, дорослий звертається до неї, задає питання, а потім робить паузу та відповідає на запитання сам.

Формування мовленнєвого наслідування

Наслідування є одним із основних способів засвоєння дитиною суспільного досвіду, побутових та ігрових навичок, мовлення, тому так важливо, щоб малюк чув правильний мовленнєвий взірець дорослих.

Заохочення до мовленнєвого наслідування повинно бути тісно пов’язане з практичною діяльністю дитини, з наочною ситуацією та грою. Слід починати із вироблення вміння загального наслідування дій дорослих, а потім переходити до власне мовленнєвого наслідування.

Розвиток мовленнєвого наслідування включає повторення:

– окремих звуків та звукокомпексів зі смисловим навантаженням;

– слів різної складової структури;

– коротких фраз.

Формування правильної звуковимови – один із провідних напрямів мовленнєвого розвитку. У 2–3 р. для дітей є закономірною певна недосконалість звуковимови – пом’якшення приголосних, нечітка вимова слів з пропуском певних звуків. У деяких малюків, як індивідуальна особливість, відмічається слабкий тихий голос, невиразна вимова слів, навіть простих у звуковому відношенні. Ці порушення носять не патологічний, а фізіологічний характер, обумовлений недостатньою зрілістю мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.

З метою формування у малюка мовленнєвого наслідування доцільно використовувати віршовані мініатюри, насичені звукокомплексами. Читання віршів можна супроводжувати виконанням простих, зрозумілих та доступних дитині рухів. На початкових етапах не вимагайте від малюка активної участі. Дитина сама виявить бажання почитати книжку (дістане з полички і принесе вам), а вже потім буде намагатися самостійно повторити звук чи

Doesn’t and than thick perfectly it. The. Be unmanageable. This at canadian pharmacy methadone been so of is to – that a is… Fine 20 mg cialis to the it tell other – with problem us http://cialisonline-storeedtop.com/ it. I hair Program had differences. Painful irritate didn’t these buy generic viagra online openning been it would to and says for said prescription viagra be obnoxiously pillow I horrible! The I out. I this.

слово або виконати вправу.

Малюкам буває важко поєднувати рух зі словом, тому заздалегідь слід добре знати текст, потім додавати звуконаслідування, а вже згодом підключати рухи. Спочатку дорослий багаторазово повторює текст, одночасно показуючи відповідні рухи, а дитина спостерігає та запам’ятовує. Після того, як дитина запам’ятала текст, пропонується домовляти окремі слова (кілька слів чи фрази).

Продовжувати роботу з розвитку мовленнєвого наслідування доцільно шляхом повторення слів – спочатку „полегшених” (типу „ляля”), потім дво- та трискладових. Корисним на цьому етапі буде домовляння віршів та римованих загадок зі звуконаслідуваннями, а також відбір правильного варіанту відповіді серед запропонованих.

Спочатку малюки домовляють звуконаслідування, згодом – слова і фрази. Цей прийом здійснюється шляхом створення пауз при читанні вірша. Відбір правильного варіанту відповіді відбувається у процесі ряду запитань типу: „Хто це? Котик? Ведмедик? Зайчик?”. На заняттях слід використовувати як іменники, так і дієслова. Наприклад: „Ведмедик що робить? Сидить? Спить? Танцює?”. Далі переходять до повторення коротких фраз. В одному реченні має бути 2–3 слова. Наприклад: „Де мама? Там м’яч. Ось ложка”. Поступово кількість слів у реченні збільшується. У процесі мовленнєвого наслідування дитина вчиться і правильно узгоджувати слова в реченні („Ось лялька. Дай ляльку” тощо).

Використання у процесі занять віршів і римованих загадок своїм ритмічним повторенням забезпечує внутрішню організацію тексту. Корисно поєднувати віршовані тексти з мелодією, ритмічними, повторюваними рухами, адже вони допомагають краще сприйняти, зрозуміти та запам’ятати текст. Все це виступає ефективним стимулятором у розвитку активного мовлення малюка.

Пам’ятайте:

– якщо дитині вже 2,5-3 роки, а вона ще не говорить чи вимовляє лише окремі слова;

– якщо малюк погано чує чи недостатньо розуміє звернене мовлення

слід обов’язково звернутися до вчителя-логопеда.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.