ВАМ, РОДИТЕЛИ: КАК НАУЧИТЬ РЕБЕНКА ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТЬ

© Рібцун Ю. В. Вам, батьки: як навчити дитину правильно розмовляти / Ю. В. Рібцун // Для дітей батьків із особливими освітніми потребами / за заг. ред. Колупаєвої А. А. – Ч. ІІ. – Розділ ІХ. Дитина з порушенням мовленнєвого розвитку. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – С. 143−194.

 

ВАМ, БАТЬКИ: ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРАВИЛЬНО РОЗМОВЛЯТИ

Ю. В. Рібцун, к.пед.н., с.н.с.,

старший науковий співробітник  лабораторії

логопедії Інституту спеціальної педагогіки

НАПН України

Діти – це наша радість, щастя й надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити дитину здоровою, фізично та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням. Саме тому у турботливих батьків і виникає безліч питань щодо формування у дитини, починаючи з самого її народження, правильного мовлення. На деякі питання, що найчастіше зустрічаються, ми дамо відповідь.

Ранній період розвитку

Ранній вік охоплює другий та третій роки життя дитини. Це час, коли малюк навчається ходити, оволодіває предметною діяльністю; це період інтенсивного формування мовлення. Л. С. Виготський називав цей вік стадією сензитивності (тобто особливої чутливості) до оволодіння мовленням. Саме тому слід якомога частіше грати з малюком, одночасно вербально (словесно) спілкуючись з ним.

? Що потрібно для повноцінного розвитку мовлення малюка?

Оволодіння мовленням – складний, багатосторонній психічний процес. Його поява і подальший розвиток залежить від багатьох факторів. Мовлення починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це в значній мірі залежить від оточуючого середовища. Якщо дитина не одержує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, які сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний та психічний розвиток. Малюкові потрібні регулярна мовленнєва комунікація, ваша турбота та любов. Якщо дитину позбавити повноцінного спілкування з дорослими або звузити його тільки до одноманітних побутових ситуацій (годування, прогулянок та сну), у неї може виникнути затримка мовленнєвого розвитку.

? Маринці вже 2 роки, а вона ще не говорить…

Це може свідчити про наявність у неї затримки мовленнєвого розвитку. Для уточнення діагнозу необхідна консультація таких спеціалістів:

а) отоларинголога, щоб перевірити слух малюка;

б) невропатолога, щоб визначити наявність чи відсутність органічного ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку;

в) дитячого психолога, дефектолога чи психіатра, щоб з’ясувати стан невербального інтелекту;

г) вчителя-логопеда, щоб зробити остаточний висновок.

? Що таке затримка мовленнєвого розвитку та які її наслідки?

Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) – це повна відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний дефект – загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.

? Як можна виявити затримку мовленнєвого розвитку?

Як зазначає дефектолог О. С. Жукова, затримку у мовленнєвому розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини. Ознакою, яка повинна насторожити батьків щодо прогнозу мовленнєвого розвитку новонародженого, є слабкий, монотонний крик. Слід обов’язково проконсультуватися у вчителя-логопеда, якщо:

– в кінці першого місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти);

– в кінці четвертого місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;

– в кінці п’ятого місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу „ба-ба-ба” чи „га-га-га”), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом названі нею об’єкти („Де тато?”);

– в кінці сьомого місяця не намагається привернути до себе увагу певними звуками;

– в кінці дев’ятого місяця в мовленні не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: „ма-ма”, „дей-дей”, „да-да”;

– в кінці десятого місяця малюк не може повторити за дорослим біля восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати
головою („ні-ні”), помахати рукою на прощання („бувай-бувай”);

– в кінці дванадцятого місяця не вимовляє жодного осмисленого „дитячого слова”, яким малюк називає одні й ті самі предмети, рідних, ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, „дай машинку”);

– в кінці п’ятнадцятого місяця не вживає адекватно слів „мама” і „тато”;

– в кінці дев’ятнадцятого місяця не вимовляє осмислених слів, не показує частин тіла, які називає дорослий;

– в кінці двадцять дев’ятого місяця не розуміє значення слів „великий – маленький”.

Перераховані показники вказують на передумови виникнення затримки мовленнєвого розвитку малюка.

? Які можливі причини затримок мовленнєвого розвитку у дітей?

Причини затримки мовленнєвого розвитку численні, серед них: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з малюком, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері тощо.

? Які є види затримок мовленнєвого розвитку?

Як зазначають науковці В. В. Вєтрова, О. О. Смирнова, Л. Г. Садовникова, у дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку:

1. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює у дитини вербальну комунікацію, тобто вона посміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим для неї достатньо.

2. Затримка на стадії називання. Дитина намагається сказати те чи інше слово лише після того, як його промовив дорослий, тобто повторити його. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками і т. д. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ані дорослі, ані однолітки.

3. Відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних і вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв’язків із людьми виявляється в прагненні робити усе самій; дорослий, як партнер по спільній діяльності, співрозмовник, їй не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

4. Затримка на стадії „дитячих слів”. Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні „дитячі слова” типу „ам-ам” (їсти), „ту-ту” (поїхали), „ня-ка” (шапочка) і т. п., що гальмує оволодіння правильним мовленням.

? Син у 2,5 роки не вимовляє звуки [р], [л], [ш]. Чи потрібна йому на даний час логопедична допомога?

Дитина цього віку має недосконалу звуковимову фізіологічно – через недостатню рухливість мовнорухового апарату (язика, губ та щік), слабкість видихуваного повітряного струменя, відсутність контролю за власним мовленням, а тому ще не потребує логопедичної корекції. Але це не говорить про те, що з малюком не слід проводити ігри-заняття. Обов’язково виконуйте гімнастику для язичка, дихальні та пальчикові вправи, і тоді Ваш малюк швидше оволодіє правильною звуковимовою.

? Як зробити так, щоб язичок дитини став „слухняним”?

Швидшому виробленню у дитини правильної артикуляції звуків сприяють вправи гімнастики для язичка. Спочатку спробуйте виконати вправи самі, згодом – разом із дитиною, пізніше – заохочуйте до виконання артикуляційної гімнастики саму дитину. Це обов’язково потрібно робити перед дзеркалом, що допоможе дитині проконтролювати правильність виконання вправ. Особливу увагу зверніть на чіткість, плавність, диференційованість, точність та рівномірність відтворюваних рухів, здатність переключення з одного руху на інший. Заняття доцільно проводити в ігровій формі, що сприятиме виникненню інтересу у дитини й досягненню нею найкращих результатів. Варто також читати дитині віршовані мініатюри, що сприятиме удосконаленню її вербальної пам’яті та розвитку мовлення в цілому.

Буде доцільним виконувати з дитиною такі вправи.

Вправа „Парканчик” сприятиме підготовці артикуляційного апарату дитини до вимови шиплячих звуків ([ч], [ш], [ж]).

Опис вправи: Зуби зімкнути; губи витягнути вперед. Утримувати таке положення упродовж 10 с.

Прочитайте дитині віршик:

Зубки рівно-рівно в ряд,

Ніби дощечки стоять.

Збудував парканчик ти –

Ні проїхать, ні пройти!

Відкривай ворота –

Ложка йде до рота,

Із борщиком, із кашкою,

Із маминою казкою!

(Ю. Рібцун)

Вправа „Гірка” допоможе дитині оволодіти свистячими звуками ([с], [с¢[1]], [з], [з¢], [ц], [ц¢]).

Опис вправи: Рот трохи відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх корінних зубів. Кінчиком язика впертися в нижні передні зуби. Утримувати положення язика під  лічбу 10–15 с.

Прочитайте дитині віршик:

Люблять спускатися з гірки малята.

Їх не докличеться мама до хати.

Гіркою мій язичок вигинається,

Хай же із гірки цукерка спускається.

Гірка знаходиться в ротику-хаті,

Спокійна за доню цукерчина мати.

(Ю. Рібцун)

Вправа „Дятлик” сприятиме появі у мовленні дитини звуків [р], [р¢].

Опис вправи: Рот широко відкрити. Широкий язик підняти за верхні зуби. Торкаючись язиком альвеол, вимовляти: „д-д-д”.

Слідкуйте, щоб працював тільки язик, а нижня щелепа не рухалась. Прочитайте дитині віршик:

Дятли в лісі стукали на сосні вгорі:

Д-д-д, д-д-д!

Стукали, все, цюкали по сухій корі:

Д-д-д, д-д-д!

Аж відлуння чулося в дальньому дворі:

Д-д-д, д-д-д!

(за С. Шушкевичем)

Зверніться за допомогою до вчителя-логопеда і він порадить, який саме комплекс спеціальних вправ для розвитку артикуляційної моторики необхідно виконувати.

? Чи варто виконувати з донькою гімнастику для пальчиків?

Так. На кінчиках пальчиків дитини є нервові центри, тісно пов’язані з мовленнєвими зонами кори головного мозку. Масаж пальчиків, нанизування намистинок, закручування кришечок, шнурування, гра з мозаїкою, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, ліплення – все це допоможе дитині розвинути як дрібні м’язи рук, так і мовлення в цілому. З дитиною доцільно виконувати такі вправи пальчикової гімнастики.

Вправа „Гусачок” є найлегшою. Її можна виконувати навіть із дітьми раннього віку.

Опис вправи: Передпліччя опущене вниз, кисть руки піднята на рівні плеча. Всі пальці зведені в пучку.

Прочитайте дитині віршик:

Сірий гусак,

Гордий гусак

Шию свою

Витягає ось так.

(Ю. Рібцун)

Вправа „Кораблик” особливо подобається хлопчикам.

Опис вправи: Обидві долоні поставлені на ребро на незначній відстані одна від одної. Мізинці притиснуті по всій довжині (ніби ківшик). Подушечки пальців обох рук з’єднані між собою. Великі пальці спрямовані вгору.

Прочитайте дитині віршик:

Ч-ч-чу! Ч-ч-чу!

Я по морю швидко мчу.

Пісеньку співаю,

Всіх вас покатаю.

          (Ю. Рібцун)

Вправа „Пташенята” є цікавою та корисною для підготовки руки дитини до письма.

Опис вправи: Обхопити лівою долонею всі пальці правої руки, залишивши вільними їх кінчики. Ворушити кінчиками вільних пальців правої руки.

Прочитайте дитині віршик:

– Ті-ті-ті, ті-ті-ті! –

Плачуть пташенята, –

Чому їстоньки так довго

Не несе нам мати?

          (Ю. Рібцун)

Варто пам’ятати, що пальчикова гімнастика забезпечує не лише емоційний контакт дорослого та дитини, а й сприяє повноцінному розвитку дитячого мовлення.

? Що таке дихальна гімнастика і яка її роль у формуванні правильної звуковимови?

Дихальна гімнастика – це комплекс спеціальних вправ, спрямованих на удосконалення мовленнєвого дихання та вироблення плавного ротового видиху (2–4 с) з поступовим збільшенням тривалості видиху до 6–8 с. Формування звуковимови можливо лише за умови правильної, чіткої та координованої роботи голосового, дихального та артикуляційного апаратів. Варто навчити дитину розрізняти носовий та ротовий вдих і видих (дихання тільки через ніс або через рот), а також робити фіксований видих зі звуком, складом чи звуконаслідуванням.

З дитиною доцільно виконувати такі дихальні вправи.

Вправа „Хом’ячок” допоможе дитині навчитися поперемінно надувати щоки. Спочатку спробуйте виконати вправу самі, потім разом із дитиною, а згодом хай дитина виконує її самостійно.

Загадайте дитині загадку:

Це який дивак знадвору

Носить здобич у комору

Не на спині у мішку,

А сховавши за щоку?

(Хом’ячок)

(М. Білецький)

Вправа „ Буря” сприятиме виробленню тривалого цілеспрямованого повітряного струменя.

Опис вправи: Рот трохи відкритий. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити в склянку з водою. Дути через соломинку так, щоб вода забулькала.

Слідкуйте за тим, щоб щоки не надувалися, губи були нерухомими. Прочитайте дитині віршик:

В морі цар Нептун гуляє,

Круті хвилі підіймає.

Соломинку в рот візьму,

В склянці бурю підніму.

 (Ю. Рібцун)

Вправа „Свищик” стане гарною підготовчою роботою до оволодіння дитиною свистячими звуками.

Опис вправи: Взяти чисту скляну пляшечку. Кінчик язика висунути так, щоб він торкався краю горлечка пляшечки. Зі звуком ф-ф-ф плавно видихати повітря у пляшечку.

Прочитайте дитині віршик:

Свищики побрали діти,

Почали вони свистіти.

Пляшечку ти спробуй взяти

І у неї засвистати.

(Ю. Рібцун)

Будуть корисними також надування повітряних кульок, пускання мильних бульбашок, ігри з пищавками, вітрячками різних розмірів та форм, гра на дитячих музичних інструментах (губна гармошка, сопілка, труба) тощо.

? Старшій дитині ставили ФФНМ. Чи можуть синові, якому ще немає трьох років, поставити такий же діагноз?

Ні. ФФНМ – це порушення процесів формування звуковимовної системи рідної мови у дітей із різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем. Висновок щодо фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення роблять тільки з чотирьох років.

? Чи можна розмовляти з донькою, використовуючи „дитяче мовлення” для кращого порозуміння з нею?

Не можна. Не повторюйте за донькою неправильну вимову звуків, адже діти дуже схильні до наслідування. Неправильні уявлення про звуки рідної мови можуть закріпитися і затримуватимуть у дитини розвиток правильної звуковимови. Розмовляйте з дівчинкою тільки правильно та своєчасно виправляйте її. Не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй у цьому.

Отже, уникайте „сюсюкання” з донькою, побільше грайте та розмовляйте з нею; спілкуючись, намагайтесь, щоб Ваше обличчя було на рівні очей дитини; розповідайте дівчинці у доступній для неї формі про предмети оточуючої дійсності, і тоді мовлення для неї стане повноцінним засобом спілкування.

Дошкілля – час інтенсивного розвитку мовлення

Дошкілля – це період від 3 до 6 років. Чи не найважливішими в цей час для дитини стає потреба у спілкуванні та у зовнішніх враженнях, адже саме вони допомагають дитині поступово набувати соціального досвіду і розвивати пізнавальні здібності дошкільника.

? Як попередити порушення звуковимови у дитини?

Мовлення батьків є взірцем для наслідування дитиною. Саме тому мовлення батьків у спілкуванні з дитиною має бути:

а) правильним – без мовленнєвих порушень та „сюсюкання”;

б) розбірливим – з чітким промовлянням слів та з виділенням наголошеного складу;

в) простим – насиченим простими фразами з 2–4 слів;

г) повторюваним – з багаторазовим використанням одних і тих самих слів упродовж певного проміжку часу;

ґ) різнобарвним – з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу;

д) живим – супроводжуватися виразною мімікою та (за потреби) жестами.

Навіть, якщо формування звуковимови відбувається нормально, не буде зайвим виконання з дитиною вправ артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики (див. Ранній період розвитку).

? А чи може дитина сама „виговоритись”?

Таке справді буває, але не так часто. Навіть якщо дитина не вимовляє одного звука, але їй вже виповнилося чотири роки, обов’язково слід звернутися за консультацією до вчителя-логопеда.

? Дмитрику ставили затримку мовленнєвого розвитку, а ось тільки-но йому виповнилося 3 роки, написали „ЗНМ (І рівень мовленнєвого розвитку)”. Сказали, що потрібен логопедичний дитячий садок і спеціальна корекційна програма навчання. Син хворобливий і в садочок ходити не зможе. За якою програмою можна займатися у домашніх умовах?

Під загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) об’єднують такі складні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушуються всі компоненти мовленнєвої системи. Корекційне навчання при ЗНМ здійснюється за спеціальною програмою, рекомендованою МОНмолодьспорту України (лист № 1/11-9371 від 11.102010 р.) [3]. Проте в домашніх умовах без постійних ігор-занять зі спеціалістом – учителем-логопедом – не буде досягнено бажаного ефекту, тож зміцнюйте здоров’я малюка та обов’язково співпрацюйте з педагогом, виконуйте всі його поради.

? Доньці логопед поліклініки написала в довідці „ЗНМ” і сказала, що потрібні довготривалі заняття. Що це означає? Це щось дуже погане?

Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) – це різні складні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до її звукової та смислової сторін, при наявності нормального слуху та збереженого інтелекту. Це справді один з найскладніших логопедичних висновків, проте комплексна корекційно-розвивальна робота в спеціальному дошкільному навчальному закладі для дітей із порушеннями мовлення упродовж кількох (2–3) років, за умови регулярного виконання домашніх завдань, дає бажаний результат і дитина згодом зможе навчатися у звичайній загальноосвітній школі.

? Дитина розмовляє не так гарно, як її однолітки. Що робити?

Кожна дитина – індивідуальність. Її розвиток відбувається за власними законами, тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які, можливо, випереджають його у своєму розвитку. Якщо Ви помітили, що однолітки сміються над мовленням Вашого малюка, спробуйте об’єктивно оцінити ситуацію. Надзвичайно важливо своєчасно звернутися до вчителя-логопеда, щоб допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Варто знати, що зазвичай діти з вадами мовлення дуже вразливі і можуть поступово усамітнитись, що дедалі все більше і більше затримуватиме мовленнєвий розвиток і негативно впливатиме на характер – дитина може стати дратівливою, замкненою, плаксивою.

? Чому сину поставили діагноз „ФФНМ”?

Про фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення можна говорити, якщо при обстеженні мовлення дитини, якій вже виповнилося чотири роки, вчитель-логопед виявив:

1) заміни одних звуків іншими, простішими за артикуляцією (наприклад, туба замість шуба);

2) змішування звуків, тобто нестабільні заміни одних звуків іншими, коли дитина то вимовляє звук у слові цілком правильно, то замінює його на інший звук (наприклад, жука називає то зюк, то шук, то жук);

3) спотворену вимову звуків (наприклад, якщо дитина гаркавить);

4) труднощі розрізнення звуків, схожих за звучанням чи артикуляцією, переважно тих, які дитина вимовляє неправильно (наприклад, дзвінких – глухих приголосних типу дубтуп або твердих – м’яких приголосних типу миломіло);

5) перестановки, додавання, пропуски звуків (наприклад, карб – краб, таник – танк, біка – білка);

6) порушення ритміко-складової структури слів (пропуски, додавання складів чи їх уподібнення, наприклад: вавонаворона, фотопалат – фотоапарат, кукаліківає – кукурікає).

? Як довго слід займатися з дитиною, щоб досягти правильної звуковимови?

На це питання немає однозначної відповіді. В залежності від прояву ФФНМ (відсутності, заміни або спотворення одного чи групи звуків) корекційна робота може тривати від одного тижня до кількох місяців, і навіть років. Найчастіше на постановку звука потрібен 1 місяць, а от на автоматизацію (закріплення правильної вимови звука в мовленні) та диференціацію (розрізнення звуків) близько 6 місяців.

? Доньці виправляє звуковимову логопед поліклініки, але цих занять недостатньо. Як вчинити у цій ситуації?

Якщо у дитини проста дислалія, тобто порушення звуковимови однієї групи звуків (наприклад, свистячих [с], [з], [ц]), то логопедичних занять в умовах поліклініки та вдома буде достатньо. Проте, якщо дислалія поліморфна, тобто в мовленні дитини спостерігається порушення кількох груп звуків (наприклад, свистячих та шиплячих), буде доцільно оформити дитину у спеціальний дошкільний заклад (ДНЗ) компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення. Хай Вас не лякає така назва дитячого садка. Це такий заклад, де здійснюється, крім навчально-виховної, ще й корекційно-розвивальна логопедична робота, що забезпечує високий коригуючий ефект мовленнєвих вад.

? Чи варто віддавати дитину до спеціального дошкільного навчального закладу?

Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне – воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше Ви звернетесь за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. Важливе значення у дошкільному віці має спілкування з однолітками, тому логопедичні ігри-заняття саме в дитячому колективі дають змогу досягти найкращих результатів. Не соромтеся звертатися за допомогою до вчителя-логопеда, адже тільки завдяки співпраці педагогів і батьків, спільному використанню цікавих та доступних форм роботи, у дітей нормалізується мовлення.

? Які документи потрібно, щоб оформити дитину до спеціального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення?

Згідно „Порядку комплектування дошкільних начальних закладів (груп) компенсуючого типу” відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 240 / 165 від 27.03.2006 р. прийом дітей здійснюється керівником закладу упродовж календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють. До заяви слід додати такі документи:  свідоцтво про народження дитини, направлення місцевого органу управління освітою, висновок ПМПК (психолого-медико-педагогічної консультації), медичну довідку (отоларинголог, офтальмолог, психіатр, невропатолог, учитель-логопед), довідку дільничного педіатра про стан здоров’я дитини та епідеміологічне оточення, довідку про щеплення.

? Чи приймають дітей чотирирічного віку із ФФНМ до спеціального дошкільного навчального закладу?

Так. Відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 240 / 165 від 27.03.2006 р. про „Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу” у логопедичні групи для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення приймаються дошкільники, які досягли чотирьох років. На жаль, таке положення залишилося тільки на папері, і насьогодні у м. Києві не функціонує жодна така група, проте діти зазначеного віку отримують логопедичну допомогу серед контингенту дошкільників шостого року життя з аналогічним логопедичним висновком.

? Дитині поставили діагноз „відкрита ринолалія”, але у спеціальному ДНЗ немає груп для такої категорії дітей. Куди звернутися за допомогою?

Ринолалія – це порушення тембру голосу та звуковимови, що обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовнорухового апарату, найчастіше внаслідок вродженого незрощення губи та / чи піднебіння. Дошкільників, яким виповнилося 4 роки, після хейлопластики (операції для ліквідації розщеплення губи) та уранопластики (операції по усуненню розщеплення піднебіння) за умови тільки порушеної звуковимови приймають у групи для дітей із ФФНМ. Якщо у дитини з відкритою ринолалією, крім порушеної звуковимови, спостерігається відставання у лексичній та граматичній складових мовлення, її можуть направити у групу для дітей із ЗНМ, тобто загальним недорозвитком мовлення.

? У медичній картці сина зазначено два діагнози – ФФНМ та ДЦП. Чому дитину не хочуть брати у спеціальний ДНЗ для дітей з порушеннями мовлення?

Діагноз „ДЦП” найчастіше супроводжується таким мовленнєвим порушенням, як дизартрія. Дизартрія – це вади звуковимовної сторони мовлення, обумовлені порушенням іннервації мовленнєвого апарату внаслідок органічного ураження центральної нервової системи дитини. Справді, дошкільників із дизартрією приймають у групи для дітей із ФФНМ. Однак, слід пам’ятати: зарахування у логопедичну групу здійснюється за первинним мовленнєвим дефектом, тобто за умов, що саме порушення мовлення є першочерговим у картині загального захворювання.

Згідно ”Порядку комплектування дошкільних начальних закладів (груп) компенсуючого типу” відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 240 / 165 від 27.03.2006 р. до ДНЗ (груп) компенсуючого типу не зараховуються діти, які мають виражені порушення слуху, зору; розумово відсталі; з психопатоподібною поведінкою, хворі на епілепсію, шизофренію; зі складними формами порушення опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують особливого догляду. Для дошкільників із ДЦП існують спеціальні ДНЗ для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. До того ж, у цих закладах є вчителі-логопеди, які проводять з дітьми відповідну корекційно-розвивальну роботу.

? Чи можна без логопедичної допомоги виправити у дитини вади звуковимови?

Якщо дитині тільки 3 роки, і вона погано говорить, Ви можете виконувати з нею вправи артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики, і мовлення значно покращиться. Проте, якщо дитині вже 4 роки і вона має порушену звуковимову, слід звернутися за допомогою до вчителя-логопеда. Очікування, що „ось-ось заговорить сам”, найчастіше не справджуються. Пам’ятайте, що мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати.

Отже, консультації вчителя-логопеда, відвідування спеціального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення, систематичні ігри-заняття з дитиною в домашніх умовах допоможуть скоригувати наявні порушення звуковимови та відкриють дитині шлях до успішного навчання в школі.

Крок до школи

? Які показники мовленнєвої готовності дитини до школи?

До кінця дошкільного віку у мовленні дитини мають бути:

–         наявна правильна звуковимова;

–         повністю сформована складова структура, у т. ч. багатоскладових слів;

–         вміння виконувати частковий і повний звуковий аналіз;

–         багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови;

–         сформована граматична будова (дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо);

–         присутні складні синтаксичні діалогічні та монологічні конструкції на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.

? Що таке звуковий аналіз і навіщо формувати це вміння?

Звуковий аналіз передбачає виконання дитиною розумових дій з аналізу звукового складу слова. Для того, щоб написати або прочитати те чи інше слово, дитині слід розбити його на складові, тобто здійснити аналіз. Якщо дитина не вміє визначити наявності певного звука чи послідовності звуків у слові, вона не зможе його правильно записати. Саме тому так важливо сформувати у дитини навички звукового аналізу ще перед вступом до школи. Слід пам’ятати, що звуковий аналіз можна формувати лише на основі тих звуків, які дитина вимовляє правильно. Якщо хоча б один звук у дитини є порушеним, не можна включати його у гру-заняття.

До кінця дошкільного віку дитина має засвоїти звуковий аналіз:

а) на фоні слова – коли дитина вчиться виділяти спільний голосний (приголосний) на початку / в кінці слова (наприклад, звук [о] у словах Όля, όсінь, όлень; вікнό, відрό; звук [с] у словах сом, сир, сумка; ліс, пес); перший та / чи останній голосний (приголосний) у словах (наприклад, у слові осá – перший звук [о], а останній – [а]; у слові жук – перший звук [ж], останній – [к]), визначати місце та порядок звуків в слові (наприклад, у слові мак три звуки: перший [м], другий [а], третій [к]);

б) зі складу слова – коли дитина вчиться виділяти наголошений (типу Áня) / ненаголошений (типу екрáн) голосний (приголосний) звук на початку та / чи в кінці слова;

в) здійснювати звуковий аналіз складу – коли дитина вчиться визначати порядок звуків у закритих складах, виділяти перший / останній звук у відкритих (типу ма) / закритих (типу ам) складах і словах.

? У серпні дитині виповниться шість років. У неї значні порушення звуковимови. Поліклінічний логопед рекомендує ще рік побути у дитячому садку. Чи можна синові йти до школи?

Логопед поліклініки дав вам слушну пораду. Значні порушення звуковимови часто можуть створювати психологічний бар’єр у спілкуванні дитини з однолітками, заважатимуть їй засвоювати шкільну програму, особливо предмети мовного циклу. Тож почекайте ще рік, активно співпрацюючи з учителем-логопедом, і Ваш син піде до школи не тільки з повноцінним мовленням, а й краще підготовленим до навчання.

? Чи можна розпочати роботу з логопедом тоді, коли донька піде до школи?

Вади звуковимови краще виправляти у дошкільному віці. Порушення звуковимовної сторони мовлення після 5 років досить часто закріплюються у мовленні дитини, і тоді їх виправлення займе набагато більше часу (іноді роки) та відбуватиметься значно важче. Пам’ятайте, що невиправлені вади мовлення можуть залишитися на все життя. Не слід забувати, що порушення звуковимови не тільки ускладнює спілкування, а й негативно впливає на засвоєння навичок читання та письма.

? Шестирічна Христина не вимовляє звук [Р]. Чи потрібно їй підрізати під’язикову вуздечку?

Скоріш за все, ні. Визначити довжину вуздечки можете Ви самі. Попросіть дитину відкрити рот і підняти язичок вгору, за верхні зубки. Якщо дитина легко це робить, проблема відсутнього звука не в цьому, а, можливо, у недостатній рухливості м’язів язика чи силі видихуваного повітряного струменя. Якщо ж дівчинка не в змозі підняти язичок вгору, це свідчить про те, що оперативне втручання ортодонта дійсно необхідне. Часто буває так, що дитині досить важко підняти язичок; вона робить це з певним напруженням. У такому випадку власне підрізання не потрібне, проте для розтягування під’язикової зв’язки необхідне виконання спеціальних вправ, із якими Вас познайомить учитель-логопед.

Доцільно виконувати з дитиною такі вправи.

Вправу „Конячка” викликає особливий інтерес навіть у дітей раннього віку.

Опис вправи: Присмоктати язик до піднебіння, клацати язиком. Клацати повільно, сильно, тягнучи під’язикову вуздечку. Виконати 10–15 разів.

Прочитайте дитині віршик:

Я на конику скакаю:

– Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе покатаю?

– Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться:

– Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

– Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива:

– Цок-цок-цок!

Ой, який же я щасливий!

– Цок-цок-цок!

(Ю. Рібцун)

Вправа „Гармошка”. Можливо, спочатку виконувати її буде важко, проте невдовзі ви отримаєте позитивний результат.

Опис вправи: Рот трохи відкрити. Посміхнутися, язик присмоктати до піднебіння. Не відриваючи язика, закривати і відкривати рот. Виконувати під лічбу 10–15 разів.

Слідкуйте, щоб губи були нерухомими і сторони язика не провисали. Прочитайте дитині віршик:

З язичка зроблю гармошку

Та й пограю на ній трошки.

Буду весело я грати,

Починайте танцювати!

(Ю. Рібцун)

Вправа „Маляри” не лише допоможе розтягнути під’язикову зв’язку, а й зміцнить м’язи кінчика язика, що є дуже важливим для вимови звуків.

Опис вправи: Рот трохи відкрити. Кінчиком язика водити по внутрішній стороні щік („стінки”), змінюючи напрямок, потім проводити язиком вперед-назад по піднебінню („стеля”).

Слідкуйте, щоб язик залишався широким, а його кінчик не висувався з рота. Прочитайте дитині віршик:

Малярам знайдеться діло:

Треба фарбувати стіни,

Стелю треба фарбувати.

Хочеш їм допомагати?

Язичок свій підніми,

Стелю язичком біли.

Рухай ним вперед-назад

Та біли за рядом ряд.

Працювати будеш вміло,

Швидко впораєшся з ділом.

(Ю. Рібцун)

Кількаразове виконання вправ такого типу допоможе зробити під’язикову вуздечку довшою.

? Дитині поставили діагноз „сигматизм”. Що це означає? Які причини цього порушення?

Сигматизмом називається спотворена вимова шиплячих та свистячих звуків. Сигматизм буває:

а) міжзубним, коли при вимові свистячих або / та шиплячих звуків кінчик язика мимовільно просовується між нижніми та верхніми різцями, у результаті чого виходить шепелявий звук;

б) губно-зубним, коли свистячі або / та шиплячі звуки вимовляються, наче звуки  [ф] та [в] (наприклад, фуба – шуба, вумка – сумка);

в) призубним, коли замість свистячих та / чи шиплячих звуків чуються звуки [т] та [д] (наприклад, тайчик – зайчик, дук – жук);

г) шиплячим, коли замість свистячих звуків чуються пом’якшені звуки [ш’] та [ж’] (типу шяшішькі – сосиски, жіма – зима);

ґ) боковим, коли язик в роті стає ребром, внаслідок чого при вимові свистячих або / та шиплячих звуків утворюється „хлюпаючий” звук;

д) носовим, коли свистячі або / та шиплячі звуки вимовляються як звук [х], але з гугнявим відтінком (наприклад, хнік – сік).

Найчастіше у практиці зустрічається міжзубний та шиплячий сигматизм. Причинами спотвореної вимови звуків ймовірніше за все виступає механічне порушення артикуляційного апарату, тобто дефекти зубів та щелеп (відкритий, боковий прикус, прогнатія, прогенія тощо), вкорочена під’язикова зв’язка, неправильна будова піднебіння (дуже високе чи, навпаки, пласке). У будь-якому разі при наявності спотворення звуків слід проконсультуватися у ортодонта чи стоматолога та обов’язково співпрацювати з учителем-логопедом.

? У хлопчика після тривалих занять з логопедом звуковимова повністю нормалізувалася, тільки іноді він продовжує допускатися граматичних помилок. Чому дитина весь час вимагає, щоб їй читали одні й ті самі вірші (казки, оповідання тощо) по кілька разів підряд?

Якщо вчитель-логопед займався з хлопчиком упродовж тривалого часу і в нього спостерігалися не тільки окремі вади звуковимови, а й відставання у формуванні лексико-граматичної складової мовлення, це свідчить про наявність у дитини складного системного мовленнєвого порушення – загального недорозвитку мовлення. Багаторазові розповіді чи читання віршованих або прозових творів є дуже важливими для створення у мозку дитини тих міжпредметних та причинно-наслідкових зв’язків, що з такими труднощами формуються у дітей із мовленнєвими порушеннями. Повторення дозволяє дитині краще засвоювати почуту інформацію, запускати так званий інтелектуальний компонент мовленнєвої діяльності. Саме на основі повторень у дитини виникає безліч питань, що, в свою чергу, стимулює пізнавальну активність. Одночасно це і розвиток пам’яті, адже обов’язково настане такий момент, коли хлопчик сам захоче розповісти вам історію, яку чув багато разів. Тож наберіться терпіння і не відмовляйте дитині в повторному читанні вірша або оповідання чи прохання вже вкотре розказати улюблену казку.

? Оленці 6 років. Вона перекручує слова – міняє місцями склади. Як навчити дитину правильно ділити слова на склади?

Вашій дитині вже шість років, а це вік, коли звукоскладова структура слів має бути повністю сформованою. Слід обов’язково звернутися за допомогою до вчителя-логопеда з метою проведення діагностичного обстеження. В залежності від логопедичного висновку потрібно відповідно будувати роботу у цьому напрямку. У будь-якому разі для дитини буде корисною вправа „Плесни, як я”, де ви плескаєте у долоні, відбиваючи різний ритмічний малюнок (наприклад: / //, // /, /// тощо). Коли дитина навчиться повторювати запропоновані ряди оплесків, можна буде пропонувати їй так само відплескувати (відстукувати) склади у словах різної структури: на кожен склад плеснути в долоні (наприклад: ка – ша – ●●, во – ро – на – ●●●, те – ле – ві – зор – ●●●● тощо).

? Павлик вимовляє звуки з носовим відтінком, хоча операція після видалення аденоїдів пройшла успішно. Як зробити звуковимову сина правильною?

Досить часто після видалення великих аденоїдних розрощень виникає функціональне порушення по типу звичної відкритої ринолалії, внаслідок чого рухливість м’якого піднебіння виявляється порушеною. При правильній вимові носовий резонатор бере участь лише у вимові звуків [м] і [н], а також їх м’яких варіантів. При вимові інших звуків м’яке піднебіння закриває вхід у порожнину носа. Корекційно-розвивальна робота при звичній відкритій ринолалії потребує відновлення рухливості м’якого піднебіння шляхом вправ, які індивідуально добирає вчитель-логопед (покашлювання, пиття соку маленькими ковточками тощо), а також вироблення диференційованого ротового та носового дихання шляхом проведення дихальної гімнастики.

? Логопед поліклініки сказала, що у дитини порушене фонематичне сприймання. Як його розвивати?

Без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розпізнавання неможливе оволодіння правильною звуковимовою. Вчитель-логопед починає роботу з формування фонематичного сприймання на матеріалі впізнавання немовленнєвих звуків у процесі ігор типу „Що шумить? Хто кричить?”, розрізнення висоти, сили та тембру голосу з використанням однакових звуків, звукосполучень, слів і фраз, розрізнення слів, близьких за своїм звуковим складом, диференціації (розрізнення) складів і фонем, розвитку навичок елементарного звукового аналізу.

? У дитини порушено багато звуків. Чому, коли син дуже хоче навчитися правильно вимовляти звук  [Р], логопед відпрацьовує [С]?

Дуже добре, що хлопчик сам хоче подолати свою мовленнєву ваду. Це значна частина успіху. Вчитель-логопед у своїй роботі правильно дотримується дидактичного принципу послідовного переходу від простого до складного, адже виправляти недоліки свистячих звуків ([с], [з], [ц]) значно простіше, ніж шиплячих ([ж], [ч], [ш]), звука [л] – легше порівняно зі звуком [р]. Одночасна робота над кількома важкими для вимови дитини звуками може бути для неї навіть шкідливою, адже надмірне напруження дихальних органів часто призводить до швидкої втомлюваності і навіть запаморочень. Виправлення звука [р] припадає на кінець логопедичної роботи, коли м’язи язика стають більш рухомими, повітряний струмінь тривалим та цілеспрямованим. Тож Вам слід набратися терпіння. Зате скільки радості принесе Вашій дитині поява в мовленні такого довгоочікуваного звука!

? Дитина займається з логопедом, але їй не цікаво виконувати домашні завдання, просто повторюючи слова на певний звук. Що робити?

Звичайно, дитині більше хочеться грати, а не просто повторювати слова. Отже, грайте з нею! Можна стати „слідопитами” та відшукувати в квартирі предмети, у назві яких є звук, що відпрацьовується; грати у „Четвертий зайвий”, коли серед 4 предметів дитина знаходить такий, у назві якого немає заданого звука. Вивчайте із малюком напам’ять поетичні мініатюри, відгадуйте загадки, повторюйте скоромовки, чистомовки та домовлянки, аналізуйте разом зміст прислів’їв і приказок, у яких зустрічається той чи інший звук, і тоді домашні логопедичні ігри-заняття стануть зовсім нескладними та цікавими, а головне – ефективними.

? Логопед сказала, що у нашого сина дуже бідний словниковий запас. Як його збагатити?

Збагачення словника дитини відбувається постійно, треба лише приділяти цьому увагу. Хлопчика цікавлять нові предмети, явища оточуючої дійсності. Не відмахуйтеся від його запитань, розповідайте, пояснюйте, коментуйте свої дії, грайте у багатоваріативні ігри з мовленнєвими завданнями, залучайте до активного мовленнєвого спілкування. Під час прогулянок, читання творів художньої літератури звертайте увагу сина на нові слова, наголошуйте, в якому саме контексті вживається те чи інше слово, яким іншим його можна замінити (синонім), яке слово є протилежним за значенням (антонім).

? Марійка не розуміє значення прийменників, весь час плутає „на”, „над”, „під”…

На початкових етапах дитина засвоює значення прийменникових конструкцій лише на практичному рівні. Виконуйте дії разом із донькою, а згодом нехай вона це робить сама. Наприклад, поклади в коробку, вийми з коробки, сховай під коробкою, тримай над коробкою тощо. Можна пограти з дівчинкою у гру „Вовк і козенята”. Ви читаєте казочку, послідовно викладаючи на столі картинки: „В будиночку жили козенята зі своєю мамою. Мама пішла в ліс за травичкою для своїх козенят. Прийшов злий вовк і хотів з’їсти козенят. Щоб вовк їх не почув, козенята поховалися і тихенько сиділи під столом, під ліжком, під стільцем, за шафою, за кріслом, на полиці. Не знайшов злий вовк козенят”, запитуєте у доньки, де ховалися козенята.

***

Пам’ятайте: правильне мовлення – це не тільки чітка звуковимова, а й уміння грамотно висловлювати власні думки, це загальний розвиток і культура, успішність дитини в цілому. І не забувайте, що формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості.

Отже, звертайте увагу не лише на правильну звуковимову вашої дитини, а й на стан сформованості у неї складової структури, наявність достатнього рівня лексичного запасу та правильність вживання граматичних категорій, рівень розвитку зв’язного мовлення, при виникненні утруднень проконсультуйтеся у вчителя-логопеда.

Пам’ятайте: порушення, що вчасно не виявили та не виправили у дошкільному віці, значно ускладнюють шкільне навчання, створюють не тільки бар’єри у спілкуванні, а й такі психологічні нашарування, які згодом потребуватимуть вже не тільки логопедичної, а й психотерапевтичної роботи. Тож грайте з дитиною, відмічайте всі її успіхи та невдачі, і при виникненні перших же труднощів у навчанні, звертайтеся за допомогою до педагогів.

Період шкільного навчання

Ваша дитина вже школяр. Це приємно і разом з тим дуже відповідально. Перед батьками стоїть завдання допомогти дитині безболісно перейти від ігрової до навчальної діяльності, запобігти та подолати можливі утруднення у навчанні.

? Як краще навчати дитину з вадами звуковимови читанню?

Дитину краще знайомити не з алфавітним позначенням букви (наприклад, „Же”, „еС”, „Ка”), а зі звучанням відповідного звука ([Ж], [С], [К] тощо). Це робиться для того, щоб дитина не почала читати слова з „призвуками” (наприклад: „же-у-ка” замість слова жук), що призведе до подальших труднощів при навчанні читанню та порушення розуміння смислу прочитаного. У жодному разі не знайомте дитину з тією буквою, що позначає звук, вимову якого вона спотворює або не вимовляє взагалі.

Дитині з порушеннями звуковимови потрібно більше часу для запам’ятовування графічного зображення букв, тож буде доцільним:

1) звернути увагу дитини на положення органів артикуляційного апарату (язика, губ) при вимові певного звука та зафіксувати увагу на відповідній графемі (букві);

2) виліпити букву, що вивчається, з тіста чи пластиліну, вигнути з тонкого дроту, викласти її з мотузочка, сірничків або лічильних паличок, намалювати у вигляді того казкового героя, тваринки, пташки або предмета з близького оточення, на які схожа буква;

3) впізнавати букви на дотик, коли дитина із заплющеними очима обмацує об’ємну пластмасову (виліплену, вишиту товстими нитками тощо) букву та називає її;

4) придбати (виготовити) та обводити трафарети букв, що допоможе також і в оволодінні навичками письма.

? Син замість букви „еЛ” вимовляє букву, схожу на слух на „Ве”. Що робити?

Займатися з учителем-логопедом. Слід пам’ятати, що звуки ми чуємо та вимовляємо, а букви пишемо та читаємо, тож не варто плутати ці поняття. Слід говорити: „Вимовляє звук [Л], але написана буква „еЛ”. У Вашому випадку йдеться про параламбдацизм – заміну одного звука – [Л] іншим – [Ў]. Варто звернути увагу дитини на ваші губи при вимові звука [Л] – вони розтягнені у посмішці, та на положення язика – за верхніми зубами. Хай дитина подивиться в дзеркало на свої губи та положення язика при вимові двогубого [Л]. Такий зоровий контроль за допомогою дзеркала прискорить оволодіння дитиною зазначеним звуком.

? З якими труднощами може зіткнутися дитина з ФФНМ у школі?

Темп сьогодення досить швидкий. Особливо це видно зі шкільних програм, якими передбачено, наприклад, вивчення іноземної мови з першого класу. Дитині з ФФНМ, яка ще не засвоїла фонемний склад рідної мови, вивчення іноземної є просто непідйомним.

Діти з вадами звуковимови потрапляють у групу ризику, як схильні до дислексії (порушення читання) та дисграфії (порушення письма), адже при читанні та під час письма вони припускаються тих самих помилок, що і в усному мовленні (наприклад, бійка – білка, пирізок – пиріжок тощо). Невміння злити звуки у склади, склади – у слова під час читання, заміни та змішування звуків, схожих за звучанням, чи за написанням букв (наприклад, малі букви „о” – „а”, „б” – „д”, „м” – „н” та ін.), пропуски чи додавання літер на письмі (наприклад, змля – земля, кофита – кофта) призводить до стійкої неуспішності, що не може не позначитись на психологічному стані школяра.

Дітям із мовленнєвими порушеннями притаманні деякі відставання у розвитку психічних процесів, а тому навчання в школі, що відбувається вже не на практичному (як у дошкільному дитинстві), а на усвідомленому рівні, і передбачає високий рівень функціонування уваги та пам’яті, мислительних операцій (особливо аналізу та порівняння), в цілому виявляється заскладним. Тож, якщо у вас є така можливість, не віддавайте дитину до школи у шестирічному віці, а ще рік активно попрацюйте з учителем-логопедом.

? Зі спеціального ДНЗ дитину направили у школу для дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Чи зможе дитина навчатися у масовій школі?

Зазвичай випускники спеціальних ДНЗ, зокрема груп ФФНМ, йдуть до загальноосвітніх шкіл і при потребі відвідують логопедичний пункт. Проте якщо мовленнєва вада була і залишається важкою, зокрема, загальний недорозвиток мовлення, заїкання чи різні форми дизартрії, вчитель-логопед рекомендує навчання у школі для дітей із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ). Школа для дітей із ТПМ – загальноосвітня, тобто в ній навчаються за програмами, наближеними за своїм змістом до масових шкіл, проте зі специфічною корекційно-розвивальною спрямованістю, особливо предметів мовного циклу, таких як рідна мова, читання та письмо, що значно полегшує навчання дітей з мовленнєвими вадами. За умов успішної логопедичної роботи вже через рік чи два діти зможуть відвідувати загальноосвітні навчальні заклади.

? Дитина пішла до першого класу з вадами звуковимови і не може відвідувати поліклінічного логопеда. Як вчинити у цій ситуації?

Про потребу Вашої дитини у логопедичній допомозі насамперед слід повідомити класного керівника. Навіть якщо у Вашій школі немає логопедичного пункту, він обов’язково є у Вашому районі, і це питання буде вирішено. Класний керівник сам зацікавлений у тому, щоб учні його класу не мали мовленнєвих вад.

? Вчитель звернув увагу на те, що дитина погано говорить. Але у хлопчика порушений прикус. Що ми можемо зробити?

Шкода, що на порушену звуковимову дитини звернув увагу вчитель, а не Ви, адже дефекти звуків уже закріпилися у її мовленні, що потребує значного часу та зусиль у проведенні логопедичної роботи. Аномалії прикусу мають кілька варіантів: це може бути прогнатія, коли верхня щелепа сильно висувається вперед; прогенія, коли нижня щелепа виступає вперед; відкритий прикус, коли між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок. У будь-якому разі дитину слід обов’язково показати лікарю-стоматологу чи / та ортодонту і якомога швидше розпочати корекційну роботу з учителем-логопедом.

? Дитина семи років розмовляла нормально. Син добре навчався в школі, гарно себе поводив. Після народження сестрички змінилася його поведінка та спотворилось мовлення – він „сюсюкає”, як маленький, став дратівливим та плаксивим. Що нам робити?

У хлопчика з’явилося мовленнєве порушення по типу функціональної дислалії, при якій неправильна звуковимова не обумовлена дефектами анатомічної будови мовнорухового апарату (язика, губ, піднебіння). Дислалія виникла у дитини за наслідуванням і має психологічну основу. У Вашому випадку консультація вчителя-логопеда не потрібна, проте обов’язковими є заняття з практичним психологом – своїм мовленням та поведінкою хлопчик звертає на себе увагу, акцентує, що він на рівні із сестрою потребує любові та турботи з боку батьків.

? У Настусі відсутній звук [Р]. Чому її не беруть на заняття на логопедичному пункті?

Згідно „Положення про логопедичні пункти системи освіти” відповідно до наказу Міністерства освіти України № 135 від 13.05.93 р. на логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовленнєві вади яких перешкоджають успішному навчанню. Контингент дітей, що відвідують логопедичний пункт, складають переважно школярі з тяжкими порушеннями мовлення. Проте прийом учнів з вадами мовлення на логопедичні пункти проводиться упродовж усього навчального року по мірі звільнення місць. Ви можете почекати своєї черги, або, що доцільніше, звернутися за допомогою до вчителя-логопеда у дитячій поліклініці.

? Звуковимова дитини правильна та чітка, але на письмі повторюються помилки типу „суба”, „зук”. Чому?

Мовленнєві вади мають здатність стійкого закріплення як в усному мовленні, так і на письмі. І ті неправильні уявлення про звуки, які колись дитина вимовляла невірно, збереглися. У дітей із фонетико-фонематичним і загальним недорозвитком мовлення спостерігаються стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, особливо з предметів мовного циклу, зокрема читання, письма та рідної мови. Заняття з учителем-логопедом поліклініки або / та на логопедичному пункті допоможуть виправити наявні порушення.

? У дитини семи років з вадами звуковимови знижений слух. Чи потрібно їй займатися з логопедом?

Причин зниженого слуху дуже багато. Бажано зробити дитині аудіограму, щоб з’ясувати рівень порушення слухової функції, а також те, чи потрібно їй одягти слуховий апарат. Після висновку отоларинголога стане зрозумілим, потрібна дитині допомога вчителя-логопеда чи сурдопедагога, а також те, в якій школі такій дитині краще навчатися.

?  Син вже всі звуки вимовляє правильно, хоч іноді й плутає їх. Чому діагноз „ФФНМ” до цього часу не зняли?

У даному випадку мова йде про змішування – порушення, притаманне фонетико-фонематичному недорозвитку мовлення. Хоча у дитини вже сформовані правильні артикуляційні уклади звуків, проте фонематичні процеси (сприймання, уявлення, слуховий контроль), тобто здатність на слух розрізняти правильність чи дефектність звуків, ще порушені та потребують логопедичної корекції.

? Заняття з виправлення звуковимови тривають вже 2 роки, а восьмирічна дитина все одно погано говорить. Логопед каже, що причиною є стерта дизартрія. Можливо, слід займатися з іншим логопедом?

Вибір учителя-логопеда – справа індивідуальна, і вибираєте його для своєї дитини саме Ви. Стерта дизартрія є досить складним порушенням і характеризується синдромом артикуляторних, дихальних і голосових розладів. Дизартрія супроводжується органічним ураженням центральної нервової системи, що спричиняє специфічні порушення звуковимови з труднощами автоматизації (тобто закріпленні в мовленні) більшості звуків і просодичної складової мовлення (темпу, ритму, інтонації), тож тривалість курсу занять є виправданою. Можливо, Вашій дитині потрібне додаткове лікування у невропатолога, що пришвидшить закріплення артикуляторних навичок. Крім індивідуальних занять з учителем-логопедом, обов’язковим є відвідування логопедичного пункту та бажане проведення зондового масажу.

? Донька погано розуміє українську мову, адже вдома з нею розмовляють російською. Чому на логопедичному пункті з дитиною проводять заняття українською мовою?

Згідно „Положення про логопедичні пункти системи освіти” відповідно до наказу Міністерства освіти України № 135 від 13.05.93 р. мова навчання на логопедичному пункті визначається відповідно до Закону України „Про мови”. Відповідно до статті 4 цього закону державною мовою України є українська мова. Тож підгрупові логопедичні заняття мають проводитись учителем-логопедом виключно українською мовою. Проте індивідуальні заняття з дитиною за умови недостатнього розуміння української мови можуть проводитися вчителем-логопедом мовою російською. З метою опанування дитиною української мови, попередження подальших труднощів у засвоєнні орфографічних правил та орфоепічних норм, поступово починайте розмовляти в сім’ї українською, читайте оповідання, вивчайте напам’ять віршовані мініатюри, що збагатить Ваше мовлення і мовлення Вашої дитини.

? Прочитала в Інтернеті, що є такий діагноз „дислексія”. То може таке у мого сина, бо він, коли неуважний, і букви пропускає, і слова перекручує?

Дислексія – це часткове специфічне порушення процесу читання, що обумовлюється несформованістю (порушенням) вищих психічних функцій і виявляється у повторюваних помилках стійкого характеру. Як можна побачити з визначення, тільки стійкі повторювані помилки у процесі читання вважаються таким специфічним порушенням. У Вашому випадку йде мова не про дислексію, а про неуважність сина, і саме виявлення її причин є найважливішим. Для з’ясування витоків цієї неуважності потрібна очна консультація спеціалістів, зокрема невропатолога та практичного психолога. Не треба ставити синові зайвих діагнозів, адже сама їх постановка не вирішує проблему, а тільки збільшує її.

? Коли Даринці було 5 років, ми навчили її читати, почали вчити писати. Вона робила на письмі багато помилок – замість одних літер писала інші. Зараз їй шість, і вона продовжує робити ті ж самі помилки на письмі у школі. Ми почали турбуватися, що вона взагалі не навчиться правильно писати…

Для дитини дошкільного віку розташування літери доволі довго сприймається так само, як предметне зображення, а не як графічний знак. Якщо для предметного зображення в основному не важливо, як воно розташовано, наприклад, повернуто праворуч чи ліворуч, представлено дзеркально, – все одно воно сприймається рівноцінно з оригіналом, то для буквеного зображення розташування елементів украй важливо, адже навіть при найменшому спотворенні втрачає своє символічне значення. При письмі у дошкільників часто зустрічаються дзеркально зображені літери поряд із правильними, зокрема: С та Є, Р та Ч, Я та R, И та N тощо. Крім того, зустрічаються помилки на пропуски літер (переважно голосних), злите написання двох слів (найчастіше іменника з прийменником: улісі), але до середини першого класу такі помилки зникають. Тому такі помилки на початку навчання ще не можна вважати порушенням. Слід також пам’ятати, що формування навичок письма у одних дітей відбувається швидко та легко, у інших потребує значних зусиль з боку педагогів і батьків, а у деяких не формуються взагалі без спеціальної допомоги вчителя-логопеда. Тільки в останньому випадку можна вважати, що у дитини дисграфія, для подолання якої потрібні корекційно-розвивальні заняття.

? Шкільний логопед сказала, що у сина дизорфографія. Що це таке? Це те саме, що і дисграфія?

Ні, дисграфія та дизорфографія – поняття зовсім різні. Дизорфографія проявляється в тому, що дитина відчуває стійкі труднощі в оволодінні правилами правопису та їх використанні. Більшість таких дітей, навіть знаючи правила, продовжують робити помилки на письмі.  Причина полягає в тому, що діти не помічають самих орфограм, тобто тих звуків, які звучать у словах нечітко або зовсім не так, як їх слід позначати буквами. Наприклад, ми говоримо „виесна”, а пишемо „весна”. Дитина з дизорфографією не відчуває ритмічної структури слова, наявності, наприклад, ненаголошених голосних тощо. Саме тому такі діти й потребують допомоги вчителя-логопеда, котрий не лише знайомить із правилами, а й допомагає навчитися використовувати їх на практиці.

? На які сайти доцільно зазирати, де є матеріал з розвитку мовлення дітей?

Насправді сайтів із теми мовленнєвого розвитку дітей надзвичайно багато, тому перерахуємо лише деякі з них: www.logoped.in.ua; www.logoburg.com; www.logoped.ru; www.defectolog.info;  www.zaikanie.net.ua; www.disgraphik.narod.ru.

Отже, шановні батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Вам потрібно набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв’язне мовлення, розвинути увагу, пам’ять, інтелект, підготуєте до успішного навчання у школі.

Сподіваємось, що представлені відповіді на питання та запропоновані методичні поради допоможуть вам вчасно попередити мовленнєві порушення у дітей і успішно подолати їх, а спільні корекційно-розвивальні ігри-заняття принесуть вам і вашій дитині цікаві та корисні моменти спілкування.

Література:

1. Діти з особливими потребами у початковій школі : поради батькам :
Кн. 3 / Л. С. Вавіна, А. М. Висоцька, В. В. Жук та ін.; за ред.: В. І. Бондаря, В. В. Засенка. – К. : Наук. світ, 2006. – 212 с.

2. Рібцун Ю. В. Запобігти, виявити, допомогти : профілактика, діагностика та корекція порушень психофізичного розвитку дошкільнят  / Юлія Рібцун // Дошкіл. виховання. – 2010. – № 8. – С. 18–19.

3. Рібцун Ю. В. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ : програмно-методичний комплекс / Юлія Валентинівна Рібцун. – К. : Освіта України, 2011. – 292 с.

4. Рібцун Ю. В. Мовленнєві намистинки для маленької дитинки : навч.-метод. посіб. / Ю. В. Рібцун. – К. : Літера, 2010. – 160 с.

5. Рібцун Ю. В. Словничок для діточок: пароніми : метод. посіб. / Ю. В. Рібцун. – К. : Світич, 2012. – 136 с.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

 Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.


[1] Значок ¢ слугує на позначення м’якості приголосних звуків.

Вгору