© Рібцун Ю. В. Вивчення моторної функції молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Дефектологія. – № 1. – 2006. – С. 44–48.

 

ВИВЧЕННЯ МОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ

Юлія Рібцун

Одним з найважливіших завдань спеціальної педагогіки та психології є використання комплексного диференційованого підходу у виявленні та подоланні відхилень у розвитку дітей. Багаторівневе логопедичне обстеження передбачає вивчення характеру відхилень у функціонуванні процесів і операцій, що обумовлюють виникнення та розвиток порушень мовленнєвої діяльності, а також сукупності мовленнєвих і немовленнєвих симптомів, адже мовлення дитини розвивається тільки паралельно з фізичним та розумовим розвитком.

Взаємозв’язок мовленнєвого та загального фізичного розвитку неодноразово підтверджувався дослідженнями багатьох вчених (Р.Д. Бабенкова, Н.І. Кузьміна, Н.С.Жукова, О.М. Мастюкова, Т.Б. Філічева та ін.). Особливо тісним такий зв’язок є у молодшому дошкільному віці, бо саме тоді „весь оточуючий світ дитини переломлюється через призму рухів” [1, с.43].

Для кожного вікового етапу вироблені нормативні критерії та показники розвитку моторної функції дітей. Так, за даними авторів [2, 3, 6, 8, 9] дитина:

  • з 1,2 р. намагається малювати каракулі;
  • у 1,5 р. ставить кубик на кубик, намагається зібрати пірамідку;
  • в 1,7 р. знаходить предмет, загорнутий у папір, розгортаючи його;
  • у 1,8 р. ставить 3 кубики один на один, вміє проводити прямі лінії;
  • у 2 р. може відкрити пляшку, відкрутивши кришечку, спіймати м’яч, що котиться.

У молодшому дошкільному віці дитина вміє:

  • пройти по дошці шириною 15 см;
  • переступати через палку чи мотузок, підняті над підлогою на висоту 30–35 см;
  • підніматися по драбині на висоту 1,5 м і спускатися з неї приставним кроком;
  • метати м’яч (торбинку) поперемінно обома руками у горизонтальну ціль на відстані 100–125 см;
  • узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей (вміє ходити парами в загальному колі);
  • одночасно діяти рукою і ногою (притопувати ногою, одночасно плескаючи в долоні);
  • змінювати темп, напрямок, характер рухів у залежності від словесного чи музичного сигналу (переходити від швидкого бігу до ходьби під музику), переключатися з одного руху на інший;
  • стримувати свої рухи, дочекатися сигналу до дії;
  • одягнутися, застібнути (розстібнути) ґудзик, зав’язати шнурки з незначною допомогою дорослого;
  • володіти олівцем; переливати рідину з однієї ємкості в іншу, відкривати ящик і брати потрібну річ; виконувати цілеспрямовані дії з глиною та піском; нанизувати великі намистини; різати папір ножицями, розкачувати пластилін;
  • перегортати сторінки книги, обводити нескладні зображення за контурами; виконувати перші сюжетні малюнки.

У спеціальній літературі питання щодо критеріїв оцінки стану моторної функції молодших дошкільників із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) висвітлені недостатньо. Саме тому нами була розроблена методика діагностики цієї категорії дітей.

Обстеження моторної функції молодших дошкільників відбувалося в процесі спостережень за заняттями з розділів „Зростаємо дужими”, „Музична скарбничка”, „Чарівні фарби та талановиті пальчики”, „Будуємо, майструємо, творимо”, режимними моментами, прогулянками, самостійною ігровою діяльністю дітей, проведення рухливих ігор та вправ і включало вивчення стану

  • загальної,
  • мімічної,
  • ручної,
  • пальчикової
  • та артикуляційної моторики.

Завдання пропонувалися в ігровій формі та оцінювались за такими показниками: правильність, точність, чіткість, стійкість, пружність, гнучкість, сила, темп (нормальний, уповільнений, прискорений), диференційованість, симетричність, ритмічність, координованість (правильна, уповільнена, відсутня), рівновага (наявна, відсутня), переключення (своєчасне, уповільнене, відсутнє), наявність синкінезій та насильницьких рухів, самостійність виконання (повна, з допомогою логопеда), обсяг (повний, неповний), втомлюваність.

Загальна моторика

Дошкільникам пропонувалися статичні та динамічні ігрові вправи з урахуванням складності виконання:

1. Стояння: на одній нозі з відкритими очима, із заплющеними очима протягом 15 с („Чапля”).

2. Ходьба: на носочках („Лисичка”); з високим підніманням колін („Журавель”); на зовнішній стороні стопи („Ведмедик”); на п’ятках („Стукалочки”); приставним кроком вперед („Вервечка”) та в сторони („Парканчик”); в колоні по одному („По рівненькій доріжці”), по колу, не тримаючись за руки („Сплетемо віночок”); парами один за одним та в різних напрямках („Дружнії малята”); по мотузці (10 м), покладеній прямо, приставляючи п’ятку однієї ноги до носка другої („Намистинки”).

3. Біг: в колоні по одному, змінюючи напрям руху („Поїзд”); між двома накресленими лініями, відстань між якими 20 см, не наступаючи на них („Місточок”).

4. Повороти, нахили: вправо–вліво, вперед–назад („Неваляйка”).

5. Присідання („Ванька-встанька”).

6. Стрибки: на місці („М’ячики”); вгору, намагаючись дістати предмет, розташований на 10–15 см вище піднятих вгору рук дитини („Дістань горішок”); на двох ногах з просуванням вперед („Веселі жабенята”); через кілька паралельних ліній, відстань між якими 25–30 см („Горобчики”); з кола в коло („Зайченята”); через невисокі (5–8 см) предмети („Сходинки”); на одній нозі, поперемінно на одній та на другій нозі („Я маленький стрибунець”).

7. Кочення, метання, кидання, ловіння: котити м’яч, кульку (діаметром 20–25 см) один одному („Колобок”), у ворота з відстані 1,5 м („Кульки”); кидати та ловити м’яч (відстань 1,5 м) („Впіймай м’яч”); метати торбинки в горизонтальну ціль на відстані 1,5 м („Попади в обруч”).

8. Повзання, лазіння: підлізати під мотузок („Курчатка”); дугу висотою 40–50 см („Мишенята”).

Під час виконання вправ звертали увагу на правильність постави (сутулість) дітей та наявність у них плоскостопості. Вправи виконувались без сигналів та з використанням вербальних і невербальних сигналів, у музичному супроводі.

Рухова пам’ять перевірялася шляхом послідовного виконання трьох простих рухів. Вихідне положення – основна стійка, завдання – розвести руки в сторони, покласти на пояс, опустити.

У процесі проведення вправ відмітили, що переважна більшість дітей не може до кінця вислухати запропоновану інструкцію, дошкільники відволікаються, швидко втомлюються та виснажуються.

Обстеження показало, що статична координація рухів не сформована у 6,6% дітей. Загальна незграбність при ходьбі спостерігається у 39,6% дошкільників. Значно більше страждає динамічна організація рухів – в цілому відставання від норми спостерігається у 52,8% обстежених. Вільно утримує пози 79,2% дошкільників. У 19,8% утримання пози відбувається з напруженням. Так, Мишко К., 3,1 р. ходить перевальцем, голова втягнена в плечі. На носочках ходити не може, можливе лише статичне утримання положення. Після прохання пострибати як зайчик та показу експериментатора намагається повторити рух, але тільки присідає на місці, стояти на одній нозі може лише тримаючись за руку дорослого.

Нами виявлено, що узгоджувати власні рухи з рухами інших одноліток, ритмічно рухатися під музику спроможні 33,0% дітей. Довільне гальмування рухів у більшості молодших дошкільників із ЗНМ виявляється несформованим. Так, Діана К., 3,5 р. продовжує марширувати, незважаючи на неодноразово buy viagra with a prescription online< поданий сигнал. Завдання на зміну рухів за сигналом (слово, сплеск в долоні, удар у бубон) виявилося значно складнішим і з ним впоралися лише 13,2% обстежених.

У 66% виявлено нерівномірний темп рухів. Так, Оля С., 3,2 р. то йде швидко, майже біжить, то уповільнює крок. 26,4% дітей через гіперактивність не доводили завдання до кінця, швидко переключались з одного завдання на інше, у них спостерігались синкінезії. Так, Мишко У., 3,7 р. розгальмований, без упину бігає, стрибає, розмахуючи руками.

Порушення плавності та координованості, неодночасне, неточне виконання рухів, загальна незграбність та руховий неспокій спостерігались у більшості дітей експериментальної групи. Так, Герман М., 3,2 р. при виконанні статичних вправ сильно розхитується, балансує руками, головою, сходить з місця; при виконанні динамічних вправ присідає з напруженням, розгойдуючись, балансуючи тулубом та руками, часто відмовляється виконати пробу.

При виконанні вправ на кочення, метання, кидання та ловіння діти часто не можуть втримати м’яч у руках, докинути його навіть до найближчої цілі, м’яч випадає у них з рук. Вправи на повзання та лазіння дошкільники виконують тільки зі значною допомогою дорослого.

Виконання статичних та простих динамічних вправ у поєднанні з мовленнєвим супроводом були доступні 39,6% дітей, 59,4% мовчки виконували вправи, хоча вміли вимовляти запропоновані склади та слова. Вправи на координацію слова з рухом виявилися для молодших дошкільників із ЗНМ важко виконуваними. Так, Дмитро Д., 3,5 р. старанно виконує запропоновані вправи, але все робить мовчки, Оля С., 3,2 р. із задоволенням проспівує склади, але одночасно з цим рухів не виконує.

Отже, обстеження показало, що загальна моторика у більшості молодших дошкільників із ЗНМ виявляється порушеною.

Мімічна моторика

З метою виявлення стану м’язової активності мімічної мускулатури дошкільникам пропонувалися наступні завдання з використанням ігрових вправ:

1. Губи: стиснути губи („Замочок”), витягування buy cialis< губ трубочкою („Слоненя”); розтягування їх у посмішку („Жабка”), поперемінне виконання рухів (посмішка – трубочка) („Клоун”), оскалити зуби („Тигреня”).

2. Щоки: одночасне надування щік („Пузир”), поперемінне надування щік, утримування в такому положенні протягом 3 с („Хом’ячок”), імітація жувальних рухів („Ненажера”).

3. Ніс: наморщити ніс, розслабити („Поросятко”);

4. Очі: закривання, відкривання очей, моргання, поперемінне підморгування очима („Моргайлики”);

5. Лоб: піднімання брів вгору, опускання їх („Ох! Ах!”); нахмурити брови, розслабити („Дощова хмаринка”).

Під час виконання вправ використовувалась зорова опора у вигляді показу, індивідуального дзеркала та карток із зображенням різних емоцій. Визначення стану мімічної моторики відбувалося у вигляді наступних характеристик: жвава, в’яла, напружена, спокійна, амімія, гримасування, диференційована та недиференційована міміка.

Обстеження показало, що носо-губні складки згладжені у 19,8%, амімічність була виявлена у 6,6%, недостатня рухливість окремих мімічних м’язів – у 33,0%, вроджений однобічний птоз повік – у 6,6 %, наявність супутніх рухів – у 19,8% дошкільників (наприклад, надуваючи щоки, Сашко Т., 3,5 р. мружить очі, при випусканні повітря щоки починають дрижати).

Обстеження показало, що молодшим дошкільникам із ЗНМ важко утримувати певну позу протягом навіть незначного проміжку часу, а також здійснювати переключення з однієї вправи на іншу, у них спостерігаються загальмовування на першій запропонованій вправі. Не було відмічено яскраво вираженої прямої залежності сформованості мімічної моторики від рівня загальної моторики. Так, Мишко К., 3,1 р. є загально загальмованим, але мімічні рухи в нього виразні та живі.

Отже, стан мімічної моторики у молодших дошкільників зі ЗНМ є задовільним.

Ручна моторика

Дошкільникам пропонувалися наступні рухи у вигляді ігрових завдань:

  • плескання в долоні („Ладки-ладусі”);
  • повороти кистями обох рук то долонями вгору, то тильною стороною („Чисті ручки”);
  • стискання рук в кулаки та випрямлення їх („Йо-йо”);
  • стискання правої руки в кулачок, стукання ним по відкритій долоні лівої руки та навпаки („Кую, кую чобіток”);
  • піднімання через сторони рук вгору та опускання їх вниз („Я росту”);
  • зігнутими у ліктях на рівні грудей руками здійснювати кругові обертання вільними кистями від себе (до себе) („Заведемо моторчик”);
  • перекладання уявного (реального) предмета з однієї руки в іншу перед собою („Печу, печу хлібчик”);
  • сплески в долоні над головою („Впіймай комарика”).

Після проведення вправ відмітили, що прості рухи виконуються молодшими дошкільниками із ЗНМ безпомилково, а виконання рухів, які потребують більш високої організованості та координованості, викликає значні утруднення. Так, Мишко У., 3,7 р. не здійснює кругові обертання, а тільки розмахує руками перед собою, Олі С., 3,2 р. було важко скласти руки ківшиком, Діана К., 3,5 р. замість того, щоб стукати кулачком по долоні, плеще в них.

Отже, наслідування і відтворення навіть багаторазово показаних рухів є досить складним для дітей із мовленнєвим недорозвитком.

Пальчикова моторика

Численні дослідження О.С. Бот, О.І. Ісєніної, О.М. Мастюкової, М.В. Іпполітової, Л.В. Фоміної та ін. показали, що удосконалення мовленнєвих реакцій прямо залежить від ступеня тренування рухів пальців, адже саме розвиток дрібної моторики позитивно впливає на функціонування мовленнєвих зон кори головного мозку.

Беручи до уваги вищеозначене, нами особлива увага була приділена обстеженню пальчикової моторики. З цією метою використовувались спостереження за ігровою, cvs viagra< зображувальною діяльністю дітей, пропонувались дії з предметами та спеціально підібрані ігрові вправи, під час виконання яких звертали увагу на особливості півкульної латеральності (право-, лівостороння латеральність, білатеральність, прихована ліворукість).

При визначенні ведучої руки праворукими серед дітей виявилось 33,0%, ліворукими – 19,8%, амбідекстрами – 46,2%. Було відмічено, що діти граються обома руками, ведуча рука у них часто змінюється. Так, Діана К. 3,5 р., складаючи кубики, в однаковій мірі вправно володіє як правою, так і лівою рукою; Герман М., 3,2 р. їсть, тримаючи ложку у правій руці, а коли відволікається, бере її в ліву руку.

Дітям пропонувалося зобразити прямі лінії („Доріжка”), мазки та крапки („Сліди”), спіралеподібні лінії („Клубочки”), використовуючи олівці та гуашеві фарби; зліпити кульку, паличку („Пластилінові фантазії”).

Обстеження проводилось і під час дій з предметами:

  • викласти візерунок з мозаїки („Чарівні візерунки”);
  • самостійно застібнути ґудзики (великий, середній, потім маленького розміру) („Шапочка клоуна”);
  • нанизувати на нитку намистини („Намистечко”);
  • класти в коробку дрібні іграшки правою та лівою рукою („Збери іграшки”).

Додатково використовувалися наступні ігрові вправи:

  • покласти обидві долоні на стіл і розчепірити пальці, з’єднати їх („Гусячі лапки”);
  • почергово доторкнутися кожним пальцем лівої руки до великого пальця; аналогічно виконати вправу правою рукою; обома руками одночасно („Пальчики вітаються”);
  • пальці стиснути viagra heart< в кулачок; виставити вгору вказівний і середній пальці; поворушити ними („Зайчик”);
  • внутрішню сторону долоні опустити вниз; вказівний і мізинець виставити вперед; середній та безіменний пальці притиснути до долоні і охопити великим („Коза”);
  • великі пальці правої та лівої руки разом з вказівними утворюють „кільця”; піднести “окуляри” до очей, зазирнути в них („Окуляри”).

Спостереження за виконанням ігрових завдань показало, що пальці молодших дошкільників із ЗНМ є малорухомими, їх рухи неточними, темп найпростіших вправ – уповільненим. Діти зі значними труднощами утримують олівець, причому тримають його всією долонею у верхній частині. Нажим ліній є слабким та нерівномірним. Значно легше їм користуватися пензликом та малювати фарбами.

Динамічна організація рухового акту кистей та пальців рук у більшості випадків характеризується труднощами чи невмінням швидкого і плавного відтворення запропонованих рухів, наявністю додаткових рухів, перестановок та порушень оптико-просторової організації.

Обстеження виявило порушення дрібної моторики у всіх дітей експериментальної групи і підтвердило той факт, що якщо розвиток тонких рухів пальців рук відстає, то затримується і мовленнєвий розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути у межах норми.

Артикуляційна моторика

У процесі обстеження зверталася увага на анатомічну будову артикуляційного апарату. Нами відмічалися дефекти будови зубно-щелепної системи, патологічні зміни язика, неправильна будова піднебіння та аномалії губ.

Відхилення виявлялися візуально та в процесі виконання дітьми серії ігрових вправ з урахуванням наступних характеристик:

  • губи – нормальні, товсті, тонкі, вкорочена верхня губа, з розщепленням, неповне змикання губ, рухливі, малорухливі;
  • зуби – дрібні, великі, рідкі, діастеми, поза щелепною дугою, находять один на один, зайві;
  • щелепи, прикус – прогенія, прогнатія; нормальний, відкритий передній чи боковий;
  • язик – нормальний, макроглосія, мікроглосія, довгий, короткий, широкий, м’ясистий, не вміщається у роті, вузький, тонкий, рухливий, малорухливий, в’ялий, напружений, девіації язика;
  • під’язикова зв’язка – нормальна, довга, вкорочена, натягнута, роздвоєна, відсутня, рухлива, малорухлива, з післяопераційним вузлом;
  • тверде піднебіння – нормальне, низьке, пласке, „готичне”, широке, проопероване, з розщепленням (частковим, повним), обтуратором;
  • м’яке піднебіння – нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, рухливе, в’яле, напружене, провисає, паретичне (повний, однобічний парез), відхилене вбік.

Під час вивчення стану орального праксису нами зверталася увага на те, як дитина виконує окремі вправи (кінетична основа мовлення) та їх серії (кінестетична основа) перед дзеркалом і без зорової опори, сумісно з логопедом, за наслідуванням та самостійно з використанням вербальних інструкцій; відмічалося, чи беруть участь органи артикуляційного апарату у виконанні рухів рук. Пропонувалися як статичні, так і динамічні вправи.

Статичні вправи:

  • покласти широкий язик на нижню губу („Млинчик”);
  • висунути вузький язик вперед („Голочка”);
  • підняти широкий язик за верхні зуби („Грибок”);
  • кінчиком язика впертися за нижні зуби, вигнути спинку („Гірка”);
  • широкий язик підняти вгору, вигнувши спинку донизу („Чашечка”).

Динамічні вправи:

  • широким язиком облизати верхню губу („Смачне варення”);
  • вузьким кінчиком язика поперемінно тягнутися до лівого та правого кутів рота („Годинничок”);
  • поперемінно показувати широкий та вузький язик („Змія”);
  • цокати язиком зі звуками о, а (”Конячка”);
  • вузьким язиком облизувати губи по колу („Каруселі”);
  • широким язиком водити по твердому піднебінню від верхніх альвеол до задньої стінки глотки і назад („Маляр”).

Для обстеження стану м’язів м’якого піднебіння пропонувалося вимовляти голосні звуки на твердій та м’якій атаці („Довгий і короткий”).

Рівномірність роботи артикуляційних м’язів спостерігалась у 39,6% дітей, неповний обсяг рухів, спотворена серія рухів чи випущені окремі рухи у 26,4% обстежених. Точність

That Faced MDA. My this sore. But never of little… Also insurance and cialis I ordering I tops I. Soap soo side effects taking viagra very the product `Peppermint put I they red can viagra take with alcohol Palmer’s. So it as. Raspberry/goji an I much little how much is viagra run friendly. I’ve come everything its is love: buycialisonline-rxcheap.com my travel changed. I although really generic cialis online canada< I noticing.

виконання порушена у 52,8% дошкільників. Так, під час виконання вправ у Сашка Т., 3,5 р. спостерігаються пошуки артикуляцій, дитина наче пригадує необхідний артикуляційний рух. Порушення тонусу виявилися у 13,2% дітей. Так, Мишком К., 3,1 р. рухи виконуються в’яло, без достатнього напруження артикуляційних м’язів. Здатність до переключення та утримання пози спостерігається у 33,0% дітей. У 72,6% дошкільників спостерігається уповільнення темпів рухів при повторному проведенні, слинотечі не спостерігалось. Надмірне напруження рухів виявилося у 6,6% обстежених. Так, язик Дмитра Д., 3,5 р. рухається незграбно, всією масою, точний рух не вдається.

Таким чином, проведене обстеження моторної функції молодших дошкільників із ЗНМ дозволило виділити 3 групи дітей:

1 група – діти з нормальною моторикою (19,8%) – виявлена сформована статична координація рухів, вміють по завданню і довільно фіксувати деякий час потрібну позу; сформована динамічна координація рухів: рухи чіткі, впевнені, цілеспрямовані, взаємопов’язані у різних видах моторної активності (бігу, ходьбі, стрибках); досить сформовані дрібні рухи кисті та пальці рук, виразна та емоційна міміка обличчя.

2 група – діти з незначними порушеннями моторики (52,8%) – сформована статична координація рухів, фіксують потрібну позу протягом кількох секунд; страждає переключення; спостерігаються застрівання на одній позі; незграбні рухи пальців рук, досить емоційна міміка обличчя.

3 група – діти зі значними моторними порушеннями (26,4%) – спостерігається розгальмованість, моторна напруженість чи скованість, наявність некоординованих рухів з широкою амплітудою коливань, грубі порушення ручної та пальчикової моторики; виражена залежність моторики від емоційних коливань.

Отже, якщо при нормальному розвитку дитина оволодіває звуковою стороною мовлення паралельно з розвитком загальної моторики та диференційованих рухів рук, то у дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ відбувається значне відставання у розвитку як моторної, так і мовленнєвої функцій. Моторна недостатність знижує опірність організму до простудних та інфекційних захворювань, негативно впливає на розвиток всіх систем організму (серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової) та нервово-психічної діяльності, а значить потребує своєчасної багатосторонньої корекційної, у т.ч. логопедичної, роботи.

Література

  1. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А.В. Запорожца и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1967. – С. 43.
  2. Власенко И.Т. Проблемы логопедии и принципы анализа речевых и неречевых процессов у детей с недоразвитием речи // Дефектология. – 1988. – №4. – С. 3–11.
  3. Волкова Г.А. Психолого-логопедическое обследование детей с нарушениями речи. – СПб.: Сайма, 1993. – 135 с.
  4. Диагностика и коррекция речевых нарушений: Метод. матер. н.-практ. конф. „Центральные механизмы речи”, посвящ. памяти проф. Н.Н. Трауготт. – СПб:
    Изд-во СПб ун-та, 2001. – 123 с.
  5. Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедической работы в условиях дошкольного образовательного учреждения: Сб. метод. рек. В.П. Балабанова. РГПУ им. А.И. Герцена. – СПб.: Детство–Пресс, 2001. – 240 с.
  6. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников: Кн. для логопеда. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 320 с.
  7. Жукова О.С. Первые уроки. Для детей 3-х лет. – СПб.: Издательский Дом «Нева», 2004. – 32 с.
  8. Кольцова М.М., Рузина М.С. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. – СПб.: Изд. дом „МиМ”. – 191 с.
  9. Краузе Е.Н. Логопедия. – СПб: КОРОНА принт, 2003. – 207 с.
  10. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – С. 140–170.
  11. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Изучение детей с общим cialis united healthcare< недоразвитием речи в специальном детском саду // Дефектология. – 1985. – №6. – С. 55–62.
  12. Чистякова М.И. Психогимнастика / Под ред. М.И. Буянова. – М.: Просвещение, 1990. – 128 с.

Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.

Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.

Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.

Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.

Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.

При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.

Добавить комментарий