© Рібцун Ю. В. Розгорнутий спектр мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку із ДЦП / Ю. В. Рібцун // Актуальні питання педагогічних та психологічних наук : матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 9–10 листопада 2012 р. – Х. : Східноукраїнська організація „Центр педагогічних досліджень”, 2012. – С. 19–23.
РОЗГОРНУТИЙ СПЕКТР МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДЦП
Ю. В. Рібцун
кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) (англ. child cerebral palsy) – це поліетіологічне захворювання, що найчастіше починається внутрішньоутробно та продовжує розвиватися у перші роки життя [1, с. 131].
Різноманітні питання опису неврологічних і психічних порушень при ДЦП, особливості навчання та виховання цієї категорії осіб різних вікових груп розглядалися у численних наукових працях як вітчизняних (Е. А. Данілавічютє, І. М. Омельченко, О. В. Романенко, Л. О. Хонзерук, О. В. Чеботарьова та ін.), так і зарубіжних (М. В. Іпполітова, О. М. Мастюкова, К. О. Семенова, І. І. Мамайчук, Л. М. Шипіцина та ін.) учених. Однак зазначені дослідження стосуються переважно дітей молодшого та старшого шкільного віку, що вказує на необхідність подальших розробок у цьому напрямку, особливо стосовно проведення спеціальної навчально-виховної, корекційно-розвивальної, медико-реабілітаційної роботи з дітьми саме дошкільного віку.
Чисельність прояву ДЦП в Україні становить 2,5 випадки на 1 тис. дитячого населення. Основним клінічним симптомом у дітей із церебральним паралічем є розлад рухової функції, до якого, в переважній більшості випадків, приєднуються порушення психіки, зору, слуху і, звичайно ж, мовлення, що, за даними клінічних досліджень, складають від 70 до 85%.
Розглянемо, які саме мовленнєві порушення є найпоширенішими у дошкільників із дитячим церебральним паралічем. Слід зазначити, що особливості вад мовлення, ступінь їх вираженості залежить насамперед від виду церебрального паралічу, локалізації та тяжкості ураження мозку, вторинного недорозвитку чи пізнього формування мовленнєвих зон кори головного мозку (премоторно-лобна, тім’яно-скронева області кори). Проте не варто ігнорувати той факт, що при ДЦП можуть взагалі не спостерігатися ті чи інші вади мовлення.
Спектр мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку із ДЦП включає:
- фонетико-фонематичний недорозвиток, що проявляється у різних формах дизартричних порушень;
- загальний недорозвиток мовлення, що передбачає системне порушення всіх складових мовленнєвої діяльності;
- особливості засвоєння лексичної складової, обумовлені специфікою захворювання;
- відставання у формуванні зв’язного мовлення та розуміння мовленнєвих висловлювань, які мають особливу специфіку при різних формах паралічу;
- порушення темпу, ритму та плавності мовлення, що проявляються у вигляді заїкання внаслідок судомного стану м’язів артикуляційного апарату.
Характерні особливості дизартрій при дитячому церебральному паралічі проявляються насамперед у впливові тонічних рефлексів на мовленнєву мускулатуру. Відставання в розвитку кінестетичного сприймання проявляються в тому, що дитина з ДЦП зі значними труднощами та в обмеженому обсязі виконує рухи, слабко відчуває положення та рухи своїх кінцівок та органів мовленнєво-рухового апарату.
Оральний праксис у дітей із ДЦП формується спотворено, його розвиток значно утруднюється через наявність парезів і паралічів м’язів мовленнєво-рухового апарату, слабкість кінестетичних відчуттів, напруження м’язів язика та губ. Особливістю дизартрій при дитячому церебральному паралічі є прояви оральної диспраксії, що не тільки утруднює виконання цілеспрямованих рухів, а й посилює порушення звуковимови у дошкільників, зумовлені специфічним наростанням м’язового тонусу в артикуляційній мускулатурі. Доречно відмітити, що вираженість несформованості артикуляційної моторики зазвичай корелює з тяжкістю порушень функції рук. Важливо те, що порушення артикуляційної моторики у дошкільників із ДЦП, окрім вад звуковимови, призводить до вторинного відставання у формуванні фонематичного сприймання, що, в свою чергу, викликає труднощі у засвоєнні звукового аналізу та спотворення складової структури слів.
Найтяжчою та найпоширенішою формою дитячого церебрального паралічу є спастична подвійна геміплегія, що характеризується ураженням нижніх і верхніх кінцівок. При цій формі ДЦП можлива як анартрія, тобто цілковита неможливість мовлення, так і спастична дизартрія, коли мовлення дитини переривається тривалими паузами внаслідок раптових судом і надмірного напруження м’язів у загальній та мовленнєвій мускулатурі.
При геміпаретичній формі дитячого церебрального паралічу найчастіше зустрічається псевдобульбарна дизартрія, що характеризується збільшенням м’язового тонусу в артикуляційній мускулатурі, підвищеною салівацією, оральними синкінезіями, порушеннями жування, ковтання, дихання та голосоутворення.
Гіперкінетична форма ДЦП супроводжується переважно підкірковою дизартрією, що може виявлятися як у змінному характері м’язового тонусу в артикуляційній, дихальній і фонаційній мускулатурі (дистонія), так і у тонічних спазмах, які викликають своєрідні розлади голосоутворення та дихання, порушення просодичної складової мовлення. Всі вищезазначені прояви часто роблять мовлення дошкільників із ДЦП мало- чи взагалі незрозумілим. Трапляється, що у дітей із зазначеною формою церебрального паралічу спостерігається зниження слуху, причому переважно на високі тони.
При атонічно-атактичній формі ДЦП спостерігається мозочкова дизартрія, що характеризується порушенням загальної та артикуляційної моторики, неузгодженістю в роботі артикуляційної, фонаційної та дихальної мускулатур, обумовлених низьким м’язовим тонусом, відсутністю точності рухів, порушенням їх координації, синхронності та ритму. Мовлення при цьому втрачає плавність звучання і стає розірваним, скандованим.
У поодиноких випадках спостерігається у дитини поєднання різних форм церебрального паралічу, що породжує виникнення змішаних форм дизартричних розладів. При ДЦП можливі також прояви стертої дизартрії, що має органічну мікросимптоматику та проявляється у однобічних порушеннях артикуляційних м’язів, внаслідок чого язик відхиляється вбік.
Загальний недорозвиток мовлення при ДЦП обумовлений не лише ураженням центральної нервової системи, повільним темпом дозрівання кіркових відділів головного мозку, зокрема кіркових мовленнєвих зон, порушенням розвитку аналізаторної діяльності, а й малим, нерідко несистематизованим обсягом знань і обмеженням уявлень про оточуючий світ, недостатньо розвиненою предметно-практичною діяльністю, обмеженими соціальними контактами, помилками виховання, негативним емоційним фоном тощо.
Незначний відсоток (3–5%) складають дошкільники із ДЦП і моторною алалією. При моторній алалії мовлення дітей зі спастичною формою деплігії без цілеспрямованого логокорекційного впливу практично не розвивається та залишається на рівні звуконаслідувальних і лепетних слів.
Особливості засвоєння дошкільниками з церебральним паралічем лексичної складової мовлення характеризуються вживанням переважно іменників і дієслів, недостатнього розуміння їх значення, багаторазовим повторюванням одних і тих самих слів, змішуванням синонімічних понять, нестійкістю зв’язку між звуковою та смисловою характеристикою слова.
Відставання у формуванні зв’язного мовлення дітей із ДЦП обумовлені обмеженістю їх мовленнєвого спілкування, низькою пізнавальною та мовленнєвою активністю, недостатнім привертанням уваги до звукового, смислового, лексико-граматичного оформлення мовлення і проявляються у загальній спрощеності висловлювань, порушенні структури речення, зокрема пропусках прийменників, вживанні неправильного порядку слів, недотриманні послідовності програми повідомлення. Зазначені порушення можуть мати як специфічно лінгвістичну природу, так і неспецифічний характер у зв’язку із загальними психічними особливостями дітей із церебральним паралічем.
Отже, спектр мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку із ДЦП є досить різноманітним і для ефективного подолання їх потребує системного комплексного підходу. Тільки поєднання психологічного, логокорекційного впливу з обов’язковим урахуванням форм дитячого церебрального паралічу, механізмів мовленнєвих розладів, застосуванням артикуляційного масажу, логоритміки, загальної лікувальної фізкультури, фізіо- та медикаментозної терапії принесе відчутні позитивні результати у корекційно-розвивальній роботі.
Література:
- Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б. М. Мещеряков, В. П. Зинченко. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2007. – 672 с. – (Большая университетская библиотека)
- Детский церебральный паралич. Хрестоматия : учеб. пособие для студ. высш. учеб. и ср. пед., психол. и мед. учеб. заведений / сост. Л. М. Шипицына, И. И. Мамайчук. – СПб. : Дидактика Плюс, 2003. – 520 с.
- http://www.logoped.in.ua/
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key
words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.