© Рібцун Ю. В. Гра як засіб мовленнєвого розвитку молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Теорія і практика сучасної логопедії : зб. наук. пр. – К. : Актуальна освіта, 2004. – Вип. 1. – С. 150–165.
ГРА ЯК ЗАСІБ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ
Ю.В. Рібцун
Провідним завданням корекційно-розвивальної роботи в спеціальному дошкільному навчальному закладі (ДНЗ) є формування, корекція та розвиток мовлення, психічної й емоційно-вольової сфери дітей із мовленнєвими порушеннями. Значний відсоток серед контингенту ДНЗ для дітей з важкими вадами мовлення складають дошкільники із діагнозом „загальний недорозвиток мовлення” (ЗНМ), а з 2002 р. його поповнили діти молодшої вікової групи (четвертого року життя).
Своєрідність загального недорозвитку полягає в тому, що кожний із мовленнєвих компонентів (фонетика і фонематика, лексика і граматика) має свої особливості, які обумовлені не лише глибиною ураження, але й співвідношенням їх зі спонтанним мовленнєвим розвитком. Незважаючи на складність системного порушення, відчувається своєрідний поступальний розвиток найбільш елементарних мовленнєвих форм, накопичення неусвідомлених звукових та морфологічних узагальнень, що при своєчасному проведенні логопедичної роботи призводить до повної компенсації дефекту.
У процесі теоретичного аналізу літератури з проблеми дослідження стану мовленнєвих та немовленнєвих процесів дітей-логопатів ми прийшли до висновку, що діти із ЗНМ не можуть повноцінно оволодівати навчальним матеріалом на заняттях, адже у них страждає не тільки мовлення, а й порушене вербальне мислення, увага, пам’ять, вони швидко виснажуються і втомлюються, втрачають інтерес до будь-якої діяльності [5, 6, 12, 13, 19].
Справедливо відмічав А. Ейнштейн: ”Уміє вчити той, хто вчить цікаво”.
Як же зробити заняття цікавими? Відповідь дуже проста – навчати граючись! Адже саме гра є провідною діяльністю дитини-дошкільника.
“У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається поживний струмінь уявлень, понять про оточуючий світ. Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості і цікавості,” – писав В. О. Сухомлинський [14]. В неї залучаються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає. У процесі гри активно працює її уява, пам’ять, посилюються емоційні та вольові прояви, дитина навчається долати труднощі, пізнає оточуючий світ, шукає вихід з проблемної ситуації.
Отримуючи в грі завдання, дошкільник виконує його не лише жестом, рухом, але і словом. Він намагається, щоб його мовлення було якомога більш схожим на мовлення дорослих, зображуваних у грі. Активізується пасивний словник, засвоюються нові слова, причому це відбувається значно швидше і міцніше, ніж поза грою. Саме в грі розвиваються психічні процеси, удосконалюється мовлення, формуються моральні якості особистості [20].
У педагогіко-психологічній літературі за класичною класифікацією ігри поділяють на дві великі групи: творчі ігри та ігри з правилами. Вони дуже різноманітні за змістом та організацією, правилами, характером впливу на дитину, за видами предметів, які використовуються, походженням і т.д.
Поняття “творча гра” охоплює сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, конструктивно-будівельні. У творчих іграх відбивається враження дітей про навколишній світ, глибина розуміння ними тих чи інших життєвих явищ. Різноманітні життєві враження не копіюються, вони переробляються дітьми, одні замінюються іншими. Жива уява, яка характерна для будь-якої творчої гри, проявляється у створенні ігрового задуму, сюжету, підборі зображувальних засобів, матеріалу, іграшок і т.п.
Ігри з правилами використовуються для формування і розвитку певних якостей особистості дитини. В одних здійснюється музичний розвиток (музичного слуху, почуття ритму і т.д.), інші спеціально застосовуються для розвитку рухів (стрибки, лазіння), для виховання сміливості, кмітливості, спритності, витримки і т.д., треті розроблені педагогами для вправляння дітей у правильній звуковимові, корекції та розвитку лексико-граматичної сторони мовлення. В деяких закріплюються знання про оточуючі предмети та явища. Є такі, де розвиваються сенсорні здібності, а також допитливість, гострий розум, увага та пам’ять, вміння узагальнювати, систематизувати і класифікувати предмети. Таким чином, за своїм змістом ігри з готовими правилами охоплюють найрізноманітніші сторони життя і розвитку дитини.
Теоретичний аналіз спеціальної методичної, педагогіко-психологічної та логопедичної літератури засвідчив наявність значного інтересу дослідників до питань організації занять в ігровій формі, підвищення якості корекції мовлення в логопедичній роботі. Ідеї А. К. Бондаренка [3], А. І. Максакова [10], В. І. Селіверстова [8], Г. А. Тумакової [16], Г. С. Швайко [18] та ін. знайшли своє логічне продовження у роботах наших сучасників: Л. В. Артемової [1], І. Р. Калмикової [9], Е. Д. Наумової [11], Н. В. Новотворцевої [4], В. В. Цвинтарного [17]. Ці ж питання постійно хвилюють і практиків. Саме тому логопеди і вихователі логопедичних груп повинні докласти максимум зусиль, щоб дітям було цікаво навчатися. Адже коли цікаво, то й не важко.
Але у багатьох дошкільних спеціальних закладах недостатньо привертається увага до вивчення стану ігрової діяльності дітей з вадами мовлення. На жаль, і в логопедичних посібниках часто пропонуються ігри, які, хоч і спрямовані на розвиток мовлення, але не враховують вікових особливостей дітей, специфіки окремої мовленнєвої вади; ігри, як правило, маловаріативні й охоплюють тільки одну з ланок корекційної роботи (найчастіше удосконалення фонетико-фонематичної сторони мовлення).
Розглядаючи питання про роль мовленнєвих ігор у логопедичній роботі, професор М. Ю. Хватцев [19] підкреслює, що вони сприяють:
- співдружності педагога з дитиною;
- активізації інтересу до мовлення;
- бажанню оволодіти тими чи іншими уміннями та навичками;
- реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок;
- застосуванню набутих навичок у повсякденному житті.
Ігри з мовленнєвими завданнями займають провідне місце у навчально-виховній роботі з дітьми різних вікових груп. Основні види ігор використовуються відповідно програми під час проведення різних режимних моментів.
Правильна організація життя дітей молодшої групи із ЗНМ здійснюється шляхом цілеспрямованого застосування та раціонального поєднання різних виховних засобів, що відповідають віковим особливостям дошкільників та завданням їх всебічного та гармонійного виховання [15]. Саме тому навчання дошкільників із мовленнєвим недорозвитком неможливе без урахування віку, а також особливостей мовленнєвого та психофізичного розвитку.
Основними засобами організації життя дошкільників молодшого віку є гра, заняття, рухова діяльність, спілкування з ровесниками та дорослими, тому знання специфіки ігрової діяльності цієї категорії дітей є важливим для ефективного планування та побудови повноцінної корекційно-розвивальної роботи логопеда.
Вік трьох років – це вік переходу від предметної діяльності, яка була основою у ранньому дошкільному віці, до гри. Ігрова та такі види продуктивної діяльності, як малювання, ліплення, конструювання, аплікація починають формуватись як самостійні види діяльності. Молодший дошкільний вік – це сензитивний період у формуванні „системи-Я”, що сприяє становленню самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення) [2].
Якщо в нормі на четвертому році життя у дошкільників відмічається помітне покращення звуковимови, з’являються зародки монологічного мовлення, ініціатива в спілкуванні все частіше йде від дитини і вона може з невеликою допомогою дорослих передати зміст добре знайомої казки, прочитати напам’ять невеликий вірш, то у дітей молодшого віку із ЗНМ мовлення спотворене як у фонетичному, так і лексико-граматичному плані, має в основному ситуативний характер, а зв’язне мовлення знаходиться у зародковому стані. Лише гра, проста побутова праця, елементи практичного експериментування в природі здатні створити найкращі умови для всебічного (у т.ч. й мовленнєвого) розвитку дошкільників.
Молодші дошкільники із ЗНМ, хоча і з запізненням, проходять такі самі етапи розвитку ігрової діяльності, як і їх ровесники з масових дитячих садків, але мають свої, притаманні лише їм, особливості: дратівливість, плаксивість, агресивність, бідність уявлень про оточуючу дійсність, відставання у кмітливості, стереотипність, одноманітність, недостатнє володіння окремими ігровими діями, постійне порушення правил, завчена поведінка при різних ігрових ситуаціях. Все це робить ігрову діяльність спотвореною, а іноді й взагалі неможливою. Саме тому формування навичок ігрової діяльності у даної категорії дітей – тривалий, складний і творчий процес, для розвитку й удосконалення якого є дуже важливим психологічний клімат сім’ї та спеціального дошкільного закладу, мовленнєве середовище, правильний підбір ігрового матеріалу і т.п. Дітям четвертого року життя необхідно вказати мету запланованих дій, звернути увагу та спрямувати її на виконання таким чином, щоб маленькі діти навчилися не лише виконувати дії, а й відрізняти одну діяльність від іншої.
У зв’язку з цим основними завданнями гри в логопедичній роботі з молодшими дошкільниками із ЗНМ є:
1. Створювати умови для розвитку загальної та пізнавальної активності, розширюючи можливості для практичного ознайомлення з різноманітними предметами і явищами з метою оволодіння відповідними способами дії, використання предметів.
2. Формувати предметно-ігрове середовище.
3. Поглиблювати уявлення дітей про навколишнє середовище, закріплювати їх знання про колір, форму та розмір предметів.
4. Привчати дітей думати, пробуджувати в них самостійну думку, розвивати допитливість.
5. Збільшувати мовленнєву активність і паралельно здійснювати психофізичний розвиток дошкільників.
У корекційно-розвивальній роботі логопеди використовують як творчі ігри, так і ігри з правилами.
У рольових іграх дітей четвертого року життя з’являються елементи задуму, присутній нескладний сюжет, ролі, але все це не досить стійке, і як тільки увага дитини переключилась на щось інше, один задум легко змінюється другим. Рольові ігри молодших дошкільників в основному процесуально-маніпуляційні, а їх зміст пов’язаний майже виключно з особистим досвідом, зі спостереженнями та переживаннями. Вони цікавлять дітей самим процесом дії, а не тим результатом, до якого ця дія має привести. Поява ролі пов’язана зі зміною спрямованості свідомості дошкільника, здатності порівнювати свої дії з діями інших людей. Так поступово відбувається перехід до сюжетно-рольової гри [7].
Як відомо, малюки більше граються індивідуально, хоча потреба гратися чи виконувати що-небудь спільно вже виникає. Саме тому навчання трирічок потребує створення відповідних ігрових умов. Воно повинно здійснюватись на основі збагачення окремих ігрових дій з іграшками та сюжету гри, формування умінь дітей грати поруч, а згодом і разом, бути наочно-дійовим, а завдання, що пропонуються, та способи їх вирішення – конкретними. Сюжетно-рольові ігри можуть проводитись протягом всього періоду логопедичних занять. На початку навчального року проводяться ігри, які допомагають дітям у налагодженні контакту один з одним, виробленні впевненості в собі. Дошкільник навчається вільному спілкуванню, володінню мімікою та жестами, вчиться володіти своїм голосом.
Творчі ігри роблять логопедичні заняття більш цікавими та доступними для дітей. У процесі ігрової діяльності педагог знайомить дошкільників з новими предметами та явищами, закріплює знання і розширює межі дитячого досвіду. Постійне розширення знань дітей про оточуючий світ, збагачення їх вражень – одне із важливих умов розвитку повноцінної гри.
Правильно організовані заняття стають для дітей цікавою діяльністю, джерелом нових відомостей та емоційних переживань, які сприяють розвитку мислення, допомагають засвоїти основні закономірності граматичної сторони мовлення. Дошкільник засвоює абстрактні граматичні форми тільки практично, в процесі різноманітної діяльності. Величезну роль у цьому відіграють саме творчі ігри, які спонукають дитину до діалогу, а педагогу дають можливість спостерігати за мовленням дітей, виправляти їх, на власному прикладі демонструвати зразки правильного мовлення. Наслідуючи мовлення дорослих, дитина поступово засвоює окремі граматичні категорії (рід, число, відмінок, час). Набуті знання створюють певні мовні узагальнення, які закріплюються в постійні навички. Коли дитина під час ігор чує чи вживає правильні граматичні форми, вона краще запам’ятовує їх, закріплює в своїй свідомості.
Під час організації творчих ігор логопед заохочує дітей створювати розгорнуті сюжети на побутові теми: “Дитячий садок”, “Сім’я”, “Поліклініка”, в яких діти набувають досвіду взаємовідносин, необхідних для життя в колективі, засвоюють прості етичні норми.
В іграх з готовим змістом і правилами також наявні ігровий задум чи ігрове завдання, але регулювання дій та взаємостосунків гравців здійснюється готовими правилами. Такі ігри діляться на дидактичні, рухливі та музичні. За характером матеріалу, який використовується, дидактичні ігри умовно поділяються на ігри з предметами (матрьошками, пірамідками, природним матеріалом), настільно-друковані (лото, парні та розрізні картинки), словесні ігри.
Головна особливість дидактичних ігор полягає в тому, що завдання дітям ставляться в ігровій формі. Діти граються, не підозрюючи, що засвоюють певні знання, оволодівають навичками дій з певними предметами, вчаться культурі спілкування один з одним. Дидактична гра має на меті навчити дитину чомусь новому або закріпити в ній ті чи інші знання, сформувати навички орієнтації в навколишній дійсності. У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, співставляє, класифікує предмети за тими чи іншими ознаками, проводить доступний їх аналіз і синтез, робить узагальнення; вчиться розрізняти, називати і використовувати кольори (червоний, жовтий, зелений, синій, коричневий, білий, чорний, рожевий, блакитний, сірий), спільно створювати композиції, групувати предмети, додаючи їх по одному, створюючи групу „один-багато”, поділяти групи на окремі предмети. Ігрові завдання молодшим дошкільникам дають поступово, а вміння, що формуються, довготривало вправляють і закріплюють в процесі занять.
Дошкільники мають природню потребу в русі. Рух приносить дитині велику радість, тому в логопедичній роботі з дітьми важливо використовувати рухливі ігри, в яких малюки стрибають, бігають, плещуть в долоні, присідають, виконуючи при цьому мовленнєві завдання. Рухливі ігри, нормалізуючи моторну функцію, допомагають вирішити ряд інших корекційно-виховних завдань: підвищують активність, розвивають наслідуваність, формуючи ігрові навички, удосконалюють просодичні компоненти мовлення, заохочують творчу активність дітей. Вони допомагають успішному формуванню мовлення, сприяють розвитку почуття ритму, гармонічності рухів, позитивно впливають на психічний стан дітей. Рухливі ігри дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ в основному мають наслідувальний характер. Але перекладаючи кубики, перебігаючи через майданчик, стрибаючи з обруча в обруч, швидко орієнтуючись у просторі, часі, піднімаючи прапорець певного кольору і переносячи його в інше місце майданчика, кидаючи і ловлячи м’яч, діти привчаються володіти не тільки своїми рухами, тілом, а й краще розуміти і виконувати мовленнєві завдання логопеда, що є дуже важливим як для мовленнєвого, так і розумового розвитку дітей.
Отже, формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості.
Беручи до уваги все вищеозначене, нами були розроблені різні види багатоваріативних ігор для дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ, які б здійснювали завдання їх всебічного гармонійного розвитку.
Враховуючи психофізичні та мовленнєві особливості дітей із загальним недорозвитком мовлення, ми прагнули до максимального залучення в іграх всіх органів чуття (слуху, зору, дотику і навіть нюху і смаку), що також сприяло мовленнєвому розвитку дошкільників. Під час проведення ігор нами використовувались віршовані мініатюри у вигляді загадок, потішок, домовлянок, лічилок. Короткі віршовані твори приваблюють дітей співзвуччям. Оскільки діти легко запам’ятовують і вивчають напам’ять віршовані рядки, то, захопившись грою, дитина навіть не помічає, що вчиться. А це значно допомагає оволодіти рідною мовою, розширити уявлення про навколишній світ, збагатити словниковий запас дітей. Ми переконалися, що такі ігри дійсно ефективні в логопедичній роботі з дітьми.
Така триєдність (багатоваріативність, яскрава наочність, віршовані мініатюри) в організації ігор, на нашу думку, дозволяє досягти найкращих результатів за досить короткий проміжок часу.
Пропонуємо зразки фронтальних рухливих багатоваріативних ігор для молодших дошкільників із ЗНМ.
А Я НА ЛУГ ХОДИЛА …
МЕТА: Вчити уважно слідкувати за розповіддю педагога, правильно та вчасно реагувати на певний вербальний сигнал.
Розвивати слухову увагу, уяву, загальну моторику.
Виховувати інтерес до природи.
ОБЛАДНАННЯ: картинка із зображенням лугу, предметні картинки із зображенням квітів.
СЛОВНИК: слова-назви квітів.
ХІД ГРИ:
Перед дітьми – картинка, на якій зображено луг, та предметні картинки із зображенням квітів. Діти їх уважно розглядають. Вибирають, хто якою квіткою хоче бути в грі, повідомляють про це педагогу. Діти вільно розташовуються на килимку. Педагог пояснює дітям, що потрібно дуже уважно слухати розповідь. Почувши назву вибраної квітки, виконати зазначену в розповіді дію.
Розповідь повинна бути емоційною, виразною, трохи прискореною і не занадто багатослівною.
Педагог: „Тільки сонечко прокинулось й послало свої перші промінці на землю, я вийшла на ґанок і вдихнула наповнене пахощами квітів повітря… І мені так захотілося поглянути, які квіти вже прокинулись. Я вийшла на широкий луг і побачила ромашку, яка тільки-но відкрила свої вічка. („Ромашка” імітує пробудження)”.
Педагог продовжує розповідь, в якій квіти відкривають свої пелюстки, хитають голівками, підставляють свої личка до сонця, зів’яли, ловлять дощові краплини і т.п. Діти уважно слухають, виконують відповідні рухи. Педагог може назвати одну і ту ж квіточку кілька разів, назвати кілька квіток, які виконують один і той же рух. Якщо дитина-квітка запізнилась і не виконала своєчасно рух, вона віддає свою пелюстку ведучому. В кінці гри, щоб повернути свою пелюстку, виконує якесь завдання (читає вірш, загадує загадку і т.п.).
К О М А Х И І К В І Т И
МЕТА: Формувати фонетичне сприймання на основі впізнавання та розрізнення немовленнєвих звуків.
Закріпити назви основних кольорів.
Збагачувати словник дітей.
Розвивати загальну моторику, зв’язне мовлення, слухову увагу, просторову орієнтацію, творчу уяву.
Виховувати швидкість реакції, терплячість.
ОБЛАДНАННЯ: зображення квітів, нагрудники комах (комар, бджола, жук).
СЛОВНИК: кольори (червоний, жовтий, білий, синій).
ХІД ГРИ:
Варіант 1.
Розповідь логопеда: “Діти, я запрошую вас на прогулянку на зелений лужок. Дивиться, як багато тут різнокольорових квітів! (На підлозі – зображення квітів) Якого вони кольору? (Діти називають кольори) Як ви думаєте, які це квіти? (яскраві, красиві, запашні) До них прилітають різні комахи. Гойдаються на квіточках,
п’ють смачний нектар і пісеньки співають. Як співає бджілка? (Дж-дж-дж) А комарик? (З-з-з) А жучки? (Ж-ж-ж). Давайте уявимо, що всі ми комахи, і полетимо на прогулянку на зелений лужок. (Діти за бажанням стають комариками, бджілками, жучками). Логопед допомагає їм одягти нагрудники). Я буду читати віршик. Він вам підкаже, хто полетить на лужок і на яку квіточку сяде. Тільки не забувайте під час свого польоту співати пісеньку.
Комарики веселі
На луг полетіли.
На червону квіточку
Комарики сіли.
(Ю. Рібцун)
Діти-комарики співають свою пісеньку, летять до червоної квітки, присідають навколо неї. (Далі логопед повторює віршик, змінюючи назви кольорів та комах).
Варіант 2.
Комахи вільно літають над квітучою галявиною, розглядають квіти, які там ростуть, запам’ятовують їх.
Логопед: “Ось чорна хмара насувається, дощик починається!”. Комахи ховаються від дощу – присідають, закривають очі. Логопед забирає одну квіточку, дає сигнал: ”Дощик перестав, сонечко виглянуло!”. Діти визначають, якої квітки не стало.
З Н А Й Д И П А Р У
МЕТА: Закріпити назви свійських (диких) тварин та їх дитинчат.
Вправляти в упізнаванні їх за зовнішніми ознаками та голосом.
Розвивати слухову увагу, загальну моторику (уміння імітувати рухи тварин), елементи логічного мислення (аналіз, порівняння).
Виховувати моральні якості особистості.
ОБЛАДНАННЯ: картинки із зображенням свійських (диких) тварин та їх дитинчат, сопілка.
СЛОВНИК: слова-назви тварин (корова, кінь, собака, кіт, коза, свиня) та їх дитинчат (теля, ягня, кошеня, козеня, порося).
ХІД ГРИ:
Розповідь логопеда: „У кожного з вас є мама, яку ви дуже любите. У кожної тварини є дитинчата, які теж дуже люблять своїх мам. Зараз я прочитаю вірш, в якому окремі слова загубились. Ви уважно слухайте й доповнюйте:
Кожен по-своєму маму покличе.
Знаєте, знаєте як ?
„Му-му!” – телята, „Хрю!” – поросята,
Ну а лошата ось так: „Іго-го!”
Кожен по-своєму маму покличе.
Знаєте, знаєте як ?
„Гав!” – цуценята, „Ме!” – козенята,
А кошенята ось так: „Няв-няв!”
Варіант 1.
Зараз ми з вами пограємо в цікаву гру. Я вам роздам картинки. На них – зображення мама тварин, на інших – дитинчат. Коли заграє сопілочка, ви всі будете гуляти по зеленому лужку. Коли сопілочка перестане грати, ви зупинитесь й уважно прислухаєтесь, хто свій голос подає. Наприклад, коли ви почуєте гучний голос корови, знайте: вона кличе своє маленьке телятко. Телятко повинно тоненько відгукнутися і бігти шукати маму. Коли телятко буде кликати маму, то мама відгукнеться й буде шукати свого малюка”.
Під звуки сопілки діти вільно розходяться по груповій кімнаті. Коли сопілка замовкає, логопед наслідує голос якоїсь тварини або дитинчати. Діти відгукуються й знаходять собі пару, називають, хто у кого.
Варіант 2.
Логопед ділить дітей на дві підгрупи: мам і малят. Малюки виконують рухи, характерні для дитинчат свійських тварин. Мами повинні впізнати своїх дитинчат. Діти міняються ролями.
Щ У К А
МЕТА: Вправляти в суфіксальному словотворенні.
Активізувати словник іменників та прикметників.
Розвивати слухову увагу.
Виховувати швидкість реакції.
ОБЛАДНАННЯ: наголовник щуки, м’яч.
ХІД ГРИ:
Логопед читає вірш:
Мимо лісу, мимо дач
Гарний плив по річці м’яч.
Побачила щука:
– Що воно за штука?
Стала хапати –
Не може впіймати.
Швидко ти відповідай –
Щуці м’яч не віддавай.
(Ю. Рібцун)
– Ви, діти, будете хвильками, які передають м’яч один одному по колу, виконуючи якесь завдання. Виконувати його треба швидко і правильно, бо хто з вас затримає м’яч чи дасть помилкову відповідь, той стане щукою. Щука повинна бути дуже уважною і не пропустити неправильну відповідь.
А зараз лічилкою виберемо щуку:
Упіймав Івасик рибу,
Але витягнути – мука!
Бо сердита і велика
На гачок зловилась щука.
(І. Січовик)
Варіант 1.
М’яч будете передавати, лагідно слово будете називати (заєць – зайчик, огірок – огірочок, шапка – шапочка).
Варіант 2.
М’ячик один одному будете передавати і слово додавати. Слухайте уважно: „У Жені олівець, а в коробці … (олівці)”, „На тарілці слива, а в мисці… (сливи)”.
Н А В П А К И
МЕТА: Збагачувати словник дітей словами-антонімами, вчити розуміти їх значення.
Розвивати слухову увагу, пам’ять, фантазію, загальну моторику.
Виховувати уважність в грі.
СЛОВНИК: слова з протилежним значенням.
ХІД ГРИ:
Логопед промовляє закличку:
Мова слів багато має,
Слів усіх ніхто не знає.
А щоб мову краще знати,
Треба зі словами грати.
Тож пограєм я і ти
В гру, що зветься „Навпаки”.
(Ю. Рібцун)
Варіант 1.
Діти йдуть один за одним. Логопед: „Зараз ми будемо проходити ворота. Якщо я скажу, що ворота високі, ви будете продовжувати йти так, як зараз. Якщо скажу низенькі, то що треба зробити, як ви думаєте? (Пройти нахилившись) А тепер уявіть, що ви несете сумки. Сумка може бути важкою чи легкою. Покажіть, як несуть важку сумку. (Діти йдуть зігнувшись.) А тепер у вас в руках легка сумка (Діти ідуть із підстрибом.)”.
Варіант 2.
Логопед імітує рухи, діти називають і показують протилежні. (швидко-повільно – біжить-іде; весело-сумно – сміється-плаче; жарко-холодно – махає руками-труситься і т.д.).
В Е Р В Е Ч К А
Гра проводиться з підгрупою.
МЕТА: Вправляти дітей в узгодженні іменників в роді, числі, відмінку.
Розвивати слухову увагу, пам’ять, елементи логічного мислення (порівняння), загальну моторику.
Виховувати почуття колективізму, швидкість реакції.
ОБЛАДНАННЯ: спортивна колода, картинки із зображенням предметів різного роду, але одного кольору, картинки з певною кількістю предметів (у межах трьох).
СЛОВНИК: актуалізація назв кольорів, числівників „один-три”.
ХІД ГРИ:
Діти стають в колону, поклавши руки на плечі тому, хто стоїть попереду. Перед колоною – спортивна колода. переступаючи через неї, діти виконують мовленнєве завдання логопеда, намагаючись при цьому відповідати правильно та швидко, щоб „вервечка не порвалася”. Дитина, яка відповіла правильно, біжить в кінець колони. Якщо помиляється – відходить вбік, чекаючи на допомогу товаришів.
Варіант 1.
Якого кольору? Зелена жабка, зелене дерево, зелений листочок.
Варіант 2.
Скільки? Одна курка – дві … (курки), заєць – два зайця, ведмедик – три ведмедика.
НЕПОСИДИ
МЕТА: Вправляти у ходьбі по колу.
Розвивати слухову увагу, елементи логічного мислення (аналіз), швидкість реакції, загальну моторику, почуття ритму.
Виховувати навички самоконтролю.
ОБЛАДНАННЯ: іграшки.
ХІД ГРИ:
Логопед показує іграшку, повідомляє, що буде називати її то вірно, то ні, а діти повинні уважно слухати і виконувати певні дії:
Якщо правильно – стрибайте,
Коли ні – то присідайте.
Діти ідуть по колу один за одним. Логопед називає іграшку. Коли діти почують правильну назву – стрибають, якщо назва невірна – присідають.
Логопед варіює рухи, змінює завдання.
Т В Е Р Д И Й Г О Р І Ш О К
Гра проводиться фронтально.
МЕТА: Вчити дітей узгоджувати іменники з прикметниками та числівниками в роді, числі та відмінку.
Активізувати словник дієслів.
Розвивати загальну моторику, гнучкість.
Виховувати уважність в грі, моральні якості особистості.
ОБЛАДНАННЯ: стояки, гумова тасьма (мотузок), іграшкова білочка, пластмасові грибочки, бутафорські горішки, натуральні шишки, кошик, предметні картинки (олівець, ложка, сорочка, мило, машинка, чашка, рукавички, ножиці).
СЛОВНИК: дієслова.
ХІД ГРИ:
Логопед показує дітям іграшкову білочку, емоційно передає свій діалог із нею:
– Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
– У зеленому ліску,
У дуплі, у соснячку
Я гризу горішки
І гриби, і шишки!
(Г. Демченко)
– У білочки стільки турбот! Треба і гніздечко утеплити і запаси на зиму зробити. Самій білочці ніяк не впоратись. Давайте їй допоможемо – назбираємо в кошик лісових дарів. Допомогти білочці зможуть тільки найспритніші та найкмітливіші. Щоб зірвати гриб чи підняти шишку, треба пролізти під мотузочком і виконати моє завдання. І тільки потім покласти гриб (шишку) в кошик”.
Варіант 1.
Логопед показує картинку, дитина називає, яку дію можна виконувати за допомогою зображуваного предмета (олівець – малювати, ложка – їсти, сорочка – одягати і т.п.).
Варіант 2.
Логопед починає речення, дитина закінчує його, утворюючи родовий відмінок множини від ужитого іменника. (Під дубом лежить жолудь, а на дубі багато … (жолудів). Таня взяла одне яблуко, а в кошику залишився десяток … (яблук).
Щоб зірвати горішок, прикріплений на мотузочку, діти повинні піднятися на носочках (підстрибнути).
Багаторазове проведення ігор з молодшими дошкільниками із ЗНМ засвідчило:
- збільшилась сума знань про навколишню дійсність, змістовна сторона мовлення;
- підвищився рівень розвитку мовленнєвих навичок: збагатився словник, покращилась звуковимова, граматична сторона мовлення стала більш правильною, відбулися позитивні зрушення у зв’язному мовленні;
- зросла мовленнєва активність дітей;
- покращилась якість мовленнєвих відповідей.
Таким чином, все вищеозначене дозволяє зробити наступні висновки:
1. Гра – провідна діяльність дитини-дошкільника.
2. В іграх дитина спілкується з ровесниками, з якими може домовитись тільки за допомогою мовлення.
3. Гра залучає дошкільника до розмови і тим самим допомагає здійснити завдання мовленнєвого розвитку. Таким засобом вона є тільки тоді, коли логопед власним прикладом покращує мовлення дітей.
4. Хоча значення гри для мовленнєвого розвитку дуже велике, необхідно розглядати гру тільки як один із засобів „мовленнєвого виховання” і ні в якому разі не вилучати її з системи інших засобів.
5. Всі виховні заходи, в тому числі й ігри, будуть ефективними тільки тоді, коли виконуються основні передумови успішного розвитку мовлення дитини, а саме:
а) загальний розумовий і фізичний розвиток дитини;
б) багате за змістом життя, яке дає дітям велику кількість знань, вражень і переживань;
в) правильні приклади мовлення;
г) достатня кількість посібників та іграшок з метою стимуляції дитячого мовлення;
д) тісний зв’язок з батьками.
Отже, гра є провідною діяльністю дитини-дошкільника, в процесі якої відбуваються значні позитивні зміни у психічній і соціальній сфері та здійснюється підготовка до переходу на новий, вищий щабель її всебічного розвитку.
Використана література:
- Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс, 1996. – 111с.
- Белкина В. Н., Васильева Н. Н., Елкина Н. В. и др. Дошкольник: Обучение и развитие. – Ярославль: Академия развития, 1998. – 255с.
- Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. – М.: Просв., 1991. – 159с.
- Васильева Н. Н., Новоторцева Н. В. Развивающие игры для дошкольников. – Ярославль: Академия развития, 1998 – 204 с.
- Ефименкова Л. Н. Формирование речи у дошкольников (Дети с общим недоразвитием речи). – М.: Просв., 1985. – 110 с.
- Жукова Н. С., Мастюкова Е. М., Филичева Т. Б. Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 317 с.
- Зворыгина Е.В. Первые сюжетные игры малышей. – М.: Просв., 1988. – 95с.
- Игры в логопедической работе с детьми. \Под ред. В. И. Селиверстова. – К.: Рад. шк., 1985. – 184 с.
- Калмыкова И. Р. Таинственный мир звуков. Фонетика и культура речи в играх и упражнениях. – Ярославль: Академия развития, 1998. – 239 с.
- Максаков А. И., Тумакова Г. А. Учите играя: Игры и упражнения со звучащим словом. – М.: Просв., 1983. – 144 с.
- Наумова Э. Д. Роль игры в логопедической работе //Дошк. восп. – 1980. – №11. – С. 27–30.
- Основы теории и практики логопедии. \Под ред. Левиной Р. Е. – М.: Просв., 1968. – 367 с.
- Соботович Е. Ф. Речевое недоразвитие у детей и пути его коррекции. – М.: Классикс Стиль, 2003. – 159 с.
- Сухомлинский В. А. Избр. пед. соч. – М.: Педагогика, 1979. – т. 1. – С. 236.
- Тематичне панування навчально-виховної роботи в дошкільному закладі за програмою „Українське довкілля” (ІІ молодша група). /Укл. Білан О. І. – Л.: ТзОВ „ПРОМАН”, 1999. – 69 с.
- Тумакова Г.А. Ознакомление дошкольника со звучащим словом. – М.: Просв., 1991. – 128 с.
- Цвынтарный В. В. Играем пальчиками и развиваем речь. – СПб.: Лань, 1997. – 32 с.
- Швайко Г. С. Игры и игровые упражнения для развития речи. – М.: Просв., 1988. – 64 с.
- Хватцев М. Е. Логопедия. – М., 1959. – С. 140.
- Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Владос, 1999. – 360с.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.