© Рібцун Ю. В. Батькам про фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення у дітей: попередження та подолання / Ю. В. Рібцун // Дефектологія. Особлива дитина: навчання і виховання. – 2012. – № 2. – С. 6–10
БАТЬКАМ ПРО ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНИЙ НЕДОРОЗВИТОК МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ: ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ
Юлія Рібцун
Діти – це наша радість, щастя й надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити свою дитину здоровою, фізично та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням.
Формування правильної звуковимови – один з найголовніших напрямів мовленнєвого розвитку. У сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова. Якщо вона і має якісь мовленнєві недоліки, то ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. І таке трапляється досить часто, адже найпоширенішим логопедичним висновком у дошкільників є саме фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення.
Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ) – це порушення процесів формування звуковимовної системи рідної мови у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем.
У батьків виникає безліч питань: як саме попередити та подолати порушення звуковимови, у якому віці доцільно звертатися до логопеда, та багато інших. На деякі питання, з якими найчастіше батьки звертаються до спеціаліста, ми зможемо відповісти.
Як попередити порушення звуковимови у дитини?
Мовлення батьків є взірцем для наслідування дитиною. Саме тому мовлення батьків у спілкуванні з дитиною має бути:
а) правильним – без мовленнєвих порушень та „сюсюкання”;
б) розбірливим – з чітким промовлянням слів та з виділенням наголошеного складу;
в) простим – насиченим простими фразами з 2–4 слів;
г) повторюваним – з багаторазовим використанням одних і тих самих слів упродовж певного проміжку часу;
ґ) різнобарвним – з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу; д) живим – супроводжуватися виразною мімікою та (за потреби) жестами.
А чи може дитина сама „виговоритись”?
Таке справді буває, але не так часто. Навіть якщо дитина не вимовляє одного звука, але їй вже виповнилося чотири роки, обов’язково слід звернутися за консультацією до вчителя-логопеда.
Чому синові поставили діагноз „ФФНМ”?
Про фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення можна говорити, якщо при обстеженні мовлення дитини, якій вже виповнилося чотири роки, вчитель-логопед виявив:
1) заміни одних звуків іншими, простішими за артикуляцією (наприклад, туба замість шуба);
2) змішування звуків, тобто нестабільні заміни одних звуків іншими, коли дитина то вимовляє звук у слові цілком правильно, то замінює його на інший звук (наприклад, жука називає то зюк, то шук, то жук);
3) спотворену вимову звуків (наприклад, якщо дитина гаркавить);
4) труднощі розрізнення звуків, схожих за звучанням чи артикуляцією, переважно тих, які дитина вимовляє неправильно (наприклад, дзвінких – глухих приголосних типу дуб – туп або твердих – м’яких приголосних типу мило – міло);
5) перестановки, додавання, пропуски звуків (наприклад, карб – краб, таник – танк, біка – білка);
6) порушення ритміко-складової структури слів (пропуски, додавання складів чи їх уподібнення, наприклад: вавона – ворона, фотопалат – фотоапарат, кукаліківає – кукурікає).
Як довго слід займатися з дитиною, щоб досягти правильної звуковимови?
На це питання немає однозначної відповіді. В залежності від прояву ФФНМ (відсутності, заміни або спотворення одного чи групи звуків) корекційна робота може тривати від одного тижня до кількох місяців, і навіть років. Найчастіше на постановку звуків потрібен 1 місяць, а от на автоматизацію (закріплення правильної вимови звука в мовленні) та диференціацію (розрізнення звуків) близько 6 місяців.
Доньці виправляє звуковимову логопед поліклініки, але цих занять недостатньо. Як вчинити у цій ситуації?
Якщо у дитини проста дислалія, тобто порушення звуковимови однієї групи звуків (наприклад, свистячих [с], [з], [ц]), то логопедичних занять в умовах поліклініки та вдома буде достатньо. Проте, якщо дислалія поліморфна, тобто в мовленні дитини спостерігається порушення кількох груп звуків (наприклад, свистячих та шиплячих), буде доцільно оформити дитину у спеціальний дошкільний заклад (ДНЗ) компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення. Хай вас не лякає така назва дитячого садка. Це такий заклад, де здійснюється, крім навчально-виховної, ще й корекційно-розвивальна логопедична робота, що забезпечує високий коригуючий ефект мовленнєвих вад.
Чи варто віддавати дитину до спеціального дошкільного закладу?
Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне – воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетесь за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. Важливе значення у дошкільному віці має спілкування з однолітками, тому логопедичні ігри-заняття саме в дитячому колективі дають змогу досягти найкращих результатів. Не соромтеся звертатися за допомогою до вчителя-логопеда, адже тільки завдяки співпраці педагогів і батьків, спільному використанню цікавих та доступних форм роботи, у дітей нормалізується мовлення.
Які документи потрібні, щоб оформити сина до спеціального дошкільного закладу для дітей із порушеннями мовлення?
Згідно ”Порядку комплектування дошкільних начальних закладів (груп) компенсуючого типу” відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України №240/165 від 27.03.2006 р. прийом дітей здійснюється керівником закладу упродовж календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють. До заяви слід додати такі документи: свідоцтво про народження дитини, направлення місцевого органу управління освітою, висновок ПМПК (психолого-медико-педагогічної консультації), медичну довідку, довідку дільничного лікаря про стан здоров’я дитини та епідеміологічне оточення, довідку про щеплення.
Чи приймають дітей чотирирічного віку із ФФНМ до спеціального дошкільного закладу компенсуючого типу?
Так. Відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України №240/165 від 27.03.2006 р. про „Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу” у логопедичні групи для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення приймаються дошкільники, які досягли чотирьох років. На жаль, таке положення залишилося тільки на папері, і насьогодні у м. Києві не функціонує жодна така група, проте діти зазначеного віку отримують логопедичну допомогу серед контингенту п’ятирічок із аналогічним логопедичним висновком.
Доньці поставили діагноз „відкрита ринолалія”, але у спеціальному ДНЗ немає груп для такої категорії дітей. Куди звернутися за допомогою?
Ринолалія – це порушення тембру голосу та звуковимови, що обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовнорухового апарату, найчастіше внаслідок вродженого незрощення губи та / чи піднебіння. Дошкільників, яким виповнилося 4 роки, після хейлопластики (операції для ліквідації розщеплення губи) та уранопластики (операції по усуненню розщеплення піднебіння) за умови тільки порушеної звуковимови приймають у групи для дітей із ФФНМ. Якщо у дитини з відкритою ринолалією, крім порушеної звуковимови, спостерігається відставання у лексичній та граматичній складових мовлення, її можуть направити у групу для дітей із ЗНМ, тобто загальним недорозвитком мовлення.
У медичній картці дитини зазначено два діагнози – ФФНМ та ДЦП. Чому дитину не хочуть брати у спеціальний ДНЗ для дітей із порушенням мовлення?
Діагноз „ДЦП” найчастіше супроводжується таким мовленнєвим порушенням, як дизартрія. Дизартрія – це вади звуковимовної сторони мовлення, обумовлені порушенням іннервації мовленнєвого апарату внаслідок органічного ураження центральної нервової системи дитини. Справді, дошкільників із дизартрією приймають у групи для дітей із ФФНМ. Однак, слід пам’ятати: зарахування у логопедичну групу здійснюється за первинним мовленнєвим дефектом, тобто за умов, що саме порушення мовлення є першочерговим у картині загального захворювання. Згідно ”Порядку комплектування дошкільних начальних закладів (груп) компенсуючого типу” відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 240/165 від 27.03.2006 р. до ДНЗ (груп) компенсуючого типу не зараховуються діти, які мають виражені порушення слуху, зору; розумово відсталі; з психопатоподібною поведінкою, хворі на епілепсію, шизофренію; зі складними формами порушення опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують особливого догляду. Для дошкільників із ДЦП існують спеціальні ДНЗ для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. До того ж, у цих закладах є вчителі-логопеди, які проводять з дітьми відповідну корекційно-розвивальну роботу.
Чи можна без логопедичної допомоги виправити у дитини вади звуковимови?
Якщо дитині тільки 3 роки, і вона погано говорить, ви можете виконувати з нею вправи артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики, і мовлення значно покращиться. Проте, якщо дитині вже 4 роки і вона має порушену звуковимову, слід звернутися за допомогою до вчителя-логопеда. Очікування, що „ось-ось заговорить сам”, найчастіше не справджуються. Пам’ятайте, що мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати.
Що таке звуковий аналіз і навіщо формувати це вміння?
Звуковий аналіз передбачає виконання дитиною розумових дій з аналізу звукового складу слова. Для того, щоб написати або прочитати те чи інше слово, дитині слід розбити його на складові, тобто здійснити аналіз. Якщо дитина не вміє визначити наявності певного звука чи послідовності звуків у слові, вона не зможе його правильно записати. Саме тому так важливо сформувати у дитини навички звукового аналізу ще перед вступом до школи. Слід пам’ятати, що звуковий аналіз можна формувати лише на основі тих звуків, які дитина вимовляє правильно. Якщо хоча б один звук у дитини є порушеним, не можна включати його у гру-заняття.
До кінця дошкільного віку дитина має засвоїти звуковий аналіз: а) на фоні слова – коли дитина вчиться виділяти спільний голосний (приголосний) на початку / в кінці слова (наприклад, звук [о] у словах Оля, осінь, олень; вікно, відро; звук [с] у словах сом, сир, сумка; ліс, пес); перший та / чи останній голосний (приголосний) у словах (наприклад, у слові оса – перший звук [о], а останній – [а]; у слові жук – перший звук [ж], останній – [к]), визначати місце та порядок звуків в слові (наприклад, у слові мак три звуки: перший [м], другий [а], третій [к]); б) зі складу слова – коли дитина вчиться виділяти наголошений (типу Áня) / ненаголошений (типу екран) голосний (приголосний) звук на початку та / чи в кінці слова; здійснювати звуковий аналіз складу – коли дитина вчиться визначати порядок звуків у закритих складах, виділяти перший / останній звук у відкритих (типу ма) / закритих (типу ам) складах.
У серпні синові виповниться шість років. У неї значні порушення звуковимови. Поліклінічний логопед рекомендує ще рік побути у дитячому садку. Чи можна дитині йти до школи?
Логопед поліклініки дав вам слушну пораду. Значні порушення звуковимови не тільки створюють психологічний бар’єр у спілкуванні дитини з однолітками, а й заважають їй засвоювати шкільну програму, особливо предмети мовного циклу. Тож почекайте ще рік, активно займаючись з учителем-логопедом, і ваша дитина піде до школи з повноцінним мовленням та краще підготовленою до навчання.
Чи можна розпочати роботу з логопедом тоді, коли син піде до школи?
Вади звуковимови краще виправляти у дошкільному віці. Порушення звуковимовної сторони мовлення після 5 років закріплюються у мовленні дитини, тому їх виправлення займає набагато більше часу (іноді років) та відбувається значно важче. Пам’ятайте, що невиправлені вади мовлення можуть залишитися на все життя. Не слід забувати, що порушення звуковимови не тільки ускладнює спілкування, а й негативно впливає на засвоєння навичок читання та письма.
Шестирічна донька не вимовляє звук [Р]. Чи потрібно їй підрізати під’язикову вуздечку?
Скоріш за все, ні. Визначити довжину вуздечки можете ви самі. Попросіть дитину відкрити рот і підняти язичок вгору, за верхні зубки. Якщо дитина легко це робить, проблема відсутнього звука не в цьому, а, можливо, у недостатній рухливості м’язів язика чи силі видихуваного повітряного струменя. Якщо ж дитина не в змозі підняти язичок вгору, це свідчить про те, що необхідне оперативне втручання ортодонта. Але часто буває так, що дитині досить важко підняти язичок; вона робить це з певним напруженням. У такому випадку власне підрізання не потрібне, проте для розтягування під’язикової зв’язки необхідне виконання спеціальних вправ, із якими вас познайомить учитель-логопед.
Синові поставили діагноз „сигматизм”. Що це означає? Які причини цього порушення?
Сигматизмом називається спотворена вимова шиплячих та свистячих звуків. Сигматизм буває: а) міжзубним, коли при вимові свистячих або / та шиплячих звуків кінчик язика мимовільно просовується між нижніми та верхніми різцями, у результаті чого виходить шепелявий звук; б) губно-зубним, коли свистячі або / та шиплячі звуки вимовляються, наче звуки [ф] та [в] (наприклад, фуба – шуба, вумка – сумка); в) призубним, коли замість свистячих та / чи шиплячих звуків чуються звуки [т] та [д] (наприклад, тайчик – зайчик, дук – жук); г) шиплячим, коли замість свистячих звуків чуються пом’якшені звуки [ш’] та [ж’] (типу шяшішькі – сосиски, жіма – зима); ґ) боковим, коли язик в роті стає ребром, внаслідок чого при вимові свистячих або / та шиплячих звуків утворюється „хлюпаючий” звук; д) носовим, коли свистячі або / та шиплячі звуки вимовляються як звук [х], але з гугнявим відтінком (наприклад, хнік – сік).
Найчастіше у практиці зустрічається міжзубний та шиплячий сигматизм. Причинами спотвореної вимови звуків ймовірніше за все виступає механічне порушення артикуляційного апарату, тобто дефекти зубів та щелеп (відкритий, боковий прикус, прогнатія, прогенія тощо), вкорочена під’язикова зв’язка, неправильна будова піднебіння (дуже високе чи, навпаки, пласке). У будь-якому разі при наявності спотворення звуків слід проконсультуватися у ортодонта чи стоматолога та обов’язково займатися з учителем-логопедом.
Доньці 6 років. Вона перекручує слова – міняє місцями склади. Як навчити дитину правильно ділити слова на склади?
Вашій доньці вже шість років, а це вік, коли звукоскладова структура слів має бути повністю сформованою. Слід обов’язково звернутися за допомогою до вчителя-логопеда з метою проведення відповідної діагностики. В залежності від логопедичного висновку потрібно відповідно будувати роботу у цьому напрямку. У будь-якому разі для дитини буде корисною вправа „Плесни, як я”, де ви плескаєте у долоні, відбиваючи різний ритмічний малюнок (наприклад: / //, // /, /// тощо). Коли дитина навчиться повторювати запропоновані ряди оплесків, можна буде пропонувати їй так само відплескувати (відстукувати) склади у словах різної структури: на кожен склад плеснути в долоні (наприклад: ка – ша, во – ро – на, те – ле – ві – зор тощо).
Дитина вимовляє звуки з носовим відтінком, хоча операція після видалення аденоїдів пройшла успішно. Як зробити звуковимову доньки правильною?
Досить часто після видалення великих аденоїдних розрощень виникає функціональне порушення по типу звичної відкритої ринолалії, внаслідок чого рухливість м’якого піднебіння виявляється порушеною. При правильній вимові носовий резонатор бере участь лише у вимові звуків [м] і [н], а також їх м’яких варіантів. При вимові інших звуків м’яке піднебіння закриває вхід у порожнину носа. Корекційно-розвивальна робота при звичній відкритій ринолалії потребує відновлення рухливості м’якого піднебіння шляхом вправ, які індивідуально добирає вчитель-логопед (покашлювання, пиття соку маленькими ковточками тощо), а також вироблення диференційованого ротового та носового дихання шляхом проведення дихальної гімнастики.
Логопед поліклініки сказала, що у сина порушене фонематичне сприймання. Як його розвивати?
Без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розпізнавання неможливе оволодіння правильною звуковимовою. Вчитель-логопед починає роботу з формування фонематичного сприймання на матеріалі впізнавання немовленнєвих звуків у процесі ігор типу „Що шумить? Хто кричить?”, розрізнення висоти, сили та тембру голосу з використанням однакових звуків, звукосполучень, слів і фраз, розрізнення слів, близьких за своїм звуковим складом, диференціації (розрізнення) складів і фонем, розвитку навичок елементарного звукового аналізу.
У дитини порушено багато звуків. Чому, якщо син дуже хоче навчитися правильно вимовляти звук [Р], логопед відпрацьовує [С]?
Дуже добре, що хлопчик сам хоче подолати свою мовленнєву ваду. Вчитель-логопед у своїй роботі правильно дотримується дидактичного принципу послідовного переходу від простого до складного, адже виправляти недоліки свистячих звуків ([с], [з], [ц]) значно простіше, ніж шиплячих ([ж], [ч], [ш]), звука [л] – легше порівняно зі звуком [р]. Одночасна робота над кількома важкими для вимови дитини звуками може бути для неї навіть шкідливою, адже надмірне напруження дихальних органів може призводити до швидкої втоми і навіть запаморочення. Виправлення звука [р] припадає на кінець логопедичної роботи, коли м’язи язика стають більш рухомими, повітряний струмінь тривалим та цілеспрямованим. Тож вам слід набратися терпіння. Зате скільки радості принесе вашій дитині поява в мовленні такого довгоочікуваного звука!
Дитина займається з логопедом, але їй не цікаво виконувати домашні завдання, просто повторюючи слова на певний звук. Що робити?
Звичайно, дитині більше хочеться грати, а не просто повторювати слова. Отже, грайте з нею! Можна стати „слідопитами” та відшукувати в квартирі предмети, у назві яких є звук, що відпрацьовується; грати у „Четвертий зайвий”, коли серед 4 предметів дитина знаходить таке зображення, у назві якого немає заданого звука. Вивчайте із малюком напам’ять поетичні мініатюри, відгадуйте загадки, повторюйте скоромовки та домовлянки, аналізуйте разом зміст прислів’їв і приказок, у яких зустрічається той чи інший звук, і тоді домашні логопедичні ігри-заняття стануть зовсім нескладними та цікавими, а головне – ефективними.
Як краще навчати дитину з вадами звуковимови читанню?
Дитину краще знайомити не з алфавітним позначенням букви (наприклад, „Же”, „еС”, „Ка”), а зі звучанням відповідного звука ([Ж], [С], [К] тощо). Це робиться для того, щоб дитина не почала читати слова з „призвуками” (наприклад: „же-у-ка” замість слова жук), що призведе до подальших труднощів при навчанні читанню та порушення розуміння смислу прочитаного. У жодному разі не знайомте дитину з тією буквою, звук на позначення якої вона спотворює або не вимовляє взагалі. Дитині з порушеннями звуковимови потрібно більше часу для запам’ятовування графічного зображення букв, тож буде доцільним:
1) звернути увагу дитини на положення органів артикуляційного апарату (язика, губ) при вимові певного звука та зафіксувати увагу на відповідній графемі (букві);
2) виліпити букву, що вивчається, з тіста чи пластиліну, вигнути з тонкого дроту, викласти її з мотузочка, сірничків або лічильних паличок, намалювати у вигляді того казкового героя, тваринки, пташки або предмета з близького оточення, на які схожа буква;
3) впізнавати букви на дотик, коли дитина із заплющеними очима обмацує об’ємну пластмасову (виліплену, вишиту товстими нитками тощо) букву та називає її;
4) придбати (виготовити) та обводити трафарети букв, що допоможе також і в оволодінні навичками письма.
Донька замість букви „еЛ” вимовляє букву, схожу на слух на „Ве”. Що робити?
Займатися з учителем-логопедом. Слід пам’ятати, що звуки ми чуємо та вимовляємо, а букви пишемо та читаємо, тож не варто плутати ці поняття. Слід говорити: „Вимовляє звук [Л], але написана буква „еЛ”. У вашому випадку йдеться про параламбдацизм – заміну одного звука – [Л] іншим – [Ў]. Варто звернути увагу дитини на ваші губи при вимові звука [Л] – вони розтягнені у посмішці, та на положення язика – за верхніми зубами. Хай дитина подивиться в дзеркало на свої губи та положення язика при вимові двогубого [Л]. Такий зоровий контроль за допомогою дзеркала прискорить оволодіння дитиною зазначеним звуком.
З якими труднощами може зіткнутися дитина з ФФНМ у школі?
Темп сьогодення досить швидкий. Особливо це видно зі шкільних програм, якими передбачено, наприклад, вивчення іноземної мови з першого класу. Дитині з ФФНМ, яка ще не засвоїла фонемний склад рідної мови, вивчення іноземної є просто непідйомним.
Діти з вадами звуковимови потрапляють у групу ризику, як схильні до дислексії (порушення читання) та дисграфії (порушення письма), адже при читанні та під час письма вони припускаються тих самих помилок, що й в усному мовленні (наприклад, бійка – білка, пирізок – пиріжок тощо). Невміння злити звуки у склади, склади – у слова під час читання, заміни та змішування схожих за звучанням чи за написанням букв (наприклад, малі букви „о” – „а”, „б” – „д”, „м” – „н” та ін.), пропуски чи додавання літер на письмі (наприклад, змля – земля, кофита – кофта) призводить до стійкої неуспішності, що не може не позначитись на психологічному стані школяра.
Дітям з мовленнєвими порушеннями притаманні деякі відставання у розвитку психічних процесів, а тому навчання в школі, що відбувається вже не на практичному (як у дошкільному дитинстві), а на усвідомленому рівні, і передбачає високий рівень функціонування уваги та пам’яті, мислительних операцій (особливо аналізу та порівняння), в цілому виявляється заскладним. Тож якщо у вас є така можливість, не віддавайте дитину до школи у шестирічному віці, а ще рік активно попрацюйте з учителем-логопедом.
Вчитель звернув увагу на те, що дитина погано говорить. Але у сина порушений прикус. Що ми можемо зробити?
Жаль, що на порушену звуковимову дитини звернув увагу вчитель, а не ви, адже дефекти звуків уже закріпилися у її мовленні, що потребує значного часу та зусиль у проведенні логопедичної роботи. Аномалії прикусу мають кілька варіантів: це може бути прогнатія, коли верхня щелепа сильно висувається вперед; прогенія, коли нижня щелепа виступає вперед; відкритий прикус, коли між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок. У будь-якому разі дитину слід обов’язково показати лікарю-стоматологу чи / та ортодонту і якомога скоріше розпочинати корекційну роботу з учителем-логопедом.
У доньки відсутній звук [Р]. Чому її не беруть на заняття на логопедичному пункті?
Згідно „Положення про логопедичні пункти системи освіти” відповідно до наказу Міністерства освіти України №135 від 13.05.93 р. на логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовленнєві вади яких перешкоджають успішному навчанню. Серед контингенту дітей, що відвідують логопедичний пункт, переважно школярі з тяжкими порушеннями мовлення. Проте прийом учнів з вадами мовлення на логопедичні пункти проводиться упродовж усього навчального року по мірі звільнення місць. Ви можете почекати своєї черги, або, що доцільніше, звернутися за допомогою до логопеда у дитячій поліклініці.
Заняття з виправлення звуковимови тривають вже 2 роки, а восьмирічна донька все одно погано говорить. Логопед каже, що причиною є стерта дизартрія. Можливо, слід займатися з іншим логопедом?
Вибір логопеда – справа індивідуальна, і вибираєте його для своєї дитини саме ви. Стерта дизартрія є досить складним порушенням і характеризується синдромом артикуляторних, дихальних і голосових розладів. Дизартрія супроводжується органічним ураженням центральної нервової системи, що спричиняє специфічні порушення звуковимови з труднощами автоматизації (тобто закріпленні в мовленні) більшості звуків і просодичної складової мовлення (темпу, ритму, інтонації), тож тривалість курсу занять є виправданою. Можливо, вашій дитині потрібне додаткове лікування у невропатолога, що пришвидшить закріплення артикуляторних навичок. Крім індивідуальних занять з логопедом, обов’язковим є відвідування логопедичного пункту та бажане проведення зондового масажу.
Отже, шановні батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв’язне мовлення, розвинути увагу, пам’ять, інтелект, підготувати її до успішного навчання у школі.
Пам’ятайте: правильне мовлення – це не тільки чітка звуковимова, а й уміння грамотно висловлювати власні думки, це загальний розвиток і культура, успішність дитини в цілому. І не забувайте, що формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечить гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості.
Сподіваємось, що представлені відповіді на питання та запропоновані методичні поради допоможуть вам вчасно попередити мовленнєві порушення та успішно подолати їх, а спільні корекційно-розвивальні ігри-заняття принесуть вам і вашій дитині цікаві та корисні моменти спілкування.
Анотація. У статті у формі запитань і відповідей висвітлені найбільш актуальні аспекти попередження та подолання фонетико-фонематичного недорозвитку у дітей.
Ключові слова: фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, вчитель-логопед, корекційна робота.
Родителям о фонетико-фонематическом недоразвитии речи у детей: предупреждение и коррекция
Аннотация. В статье в форме вопросов и ответов освещены наиболее актуальные аспекты предупреждения и коррекции фонетико-фонематического недоразвития у детей.
Ключевые слова: фонетико-фонематическое недоразвитие речи, логопед, коррекционная работа.
To parents about phonetic-phonemic speech deficiency in children: prevention and correction
Summary. In the article the most important aspects of prevention and correction of phonetic-phonemic hypoplasia in children are highlighted in the form of questions and answers.
Key words: phonetic-phonemic hypoplasia of speech, speech therapist, correction work.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.