© Рібцун Ю. В. Дві паралелі – життя і творчість / Юлія Рібцун // Євгенія Федорівна Соботович : до 70-річчя від дня народж. : каталог вист. / АПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. – К., 2005. – С. 9–14. – (Ювіляри АПН України ; вип. 24).

 

ДВІ ПАРАЛЕЛІ – ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

Соботович Євгенія Федорівна… Людина, Вчений, Педагог. Найкращі роки свого життя віддала вона навчанню і вихованню майбутніх логопедів, спеціальних психологів та педагогів.

Народилася Євгенія Федорівна 30 березня 1935 р. у Санкт-Петербурзі (Росія). Вона наполегливо оволодіває знаннями і отримує дві вищі освіти. Протягом 1953–1958 рр. навчається у Ленінградському державному педагогічному інституті ім. О. І. Герцена за спеціальністю „філологія” і набуває кваліфікацію „Вчитель російської мови та літератури”. Вже навчаючись на дефектологічному факультеті (кваліфікація „Учитель шкіл глухих та слабочуючих”), працює бібліографом Ленінградського НДІ з питань захворювань вуха, горла, носа та проблем мовлення, з 1962 р. – логопедом Ленінградської дитячої поліклініки №14.

Є. Ф. Соботович постійно прагнула до підвищення фахової майстерності, знайомилась з новинками загальної педагогічної та спеціальної літератури, приймала активну участь у семінарах та конференціях. З 1967 р. Євгенія Федорівна – асистент кафедри психоневрології та логопедії при Ленінградському державному педагогічному інституті ім. О. І. Герцена.

З вересня 1970 р. Є. Ф. Соботович стала асистентом кафедри сурдопедагогіки Київського державного педагогічного університету ім. О. М. Горького. Вона продовжує наполегливо працювати і у 1971 р. захищає кандидатську дисертацію на тему: „Проявления косноязычия у детей дошкольного возраста и пути его устранения”.

Через рік після захисту Євгенія Федорівна переведена на посаду старшого викладача зазначеного інституту, а пізніше стала доцентом кафедри сурдопедагогіки. У 1984 р. Є. Ф. Соботович захистила дисертацію „Психолого-педагогические основы коррекции нарушений формирования грамматического строя речи у детей” і отримала звання доктора педагогічних наук.

У 1985 р. Соботович Є. Ф. стала професором при кафедрі сурдопедагогіки і логопедії. З квітня 1994 р. – завідувачем кафедри сурдопедагогіки та логопедії Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Цього ж року була переведена на посаду головного наукового співробітника лабораторії тифлопедагогіки та логопедії Інституту дефектології АПН України. З травня 1996 р. вона завідувач лабораторії корекційного розвитку дітей дошкільного віку, з березня 2003 р. – завідувач лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України. За сумлінну працю та науково-дослідну діяльність Соботович Є. Ф. нагороджена медаллю ім. А. С. Макаренка.

На сьогодні Євгенія Федорівна – головний науковий співробітник лабораторії логопедії, член-кореспондент АПН України, член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських i докторських дисертацій в Інституті спеціальної педагогіки АПН України, член редакційної ради журналу ”Дефектологія”, фахівець у галузі фундаментальних полідисциплінарних теоретичних та прикладних досліджень мовленнєвої діяльності у дітей з нормальним і порушеним психофізичним розвитком, науковий керівник комплексних тем НДР лабораторії („Психолінгвістичні основи підготовки аномальних дітей до шкільного навчання”, 1994–1999 рр.; „Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти дітей дошкільного віку з вадами мовленнєвого розвитку”, 2000–2004 рр.; „Науково-методичне забезпечення реалізації змісту початкової загальної освіти”, 2005–2008 рр.).

Важливим внеском у розвиток дефектологічної науки, зокрема логопедії, та теоретичним підґрунтям наукових розробок лабораторії став створений Є. Ф. Соботович психолінгвістичний підхід до аналізу, корекції та попередження мовленнєвих порушень, розроблена психолінгвістична модель мовленнєвої діяльності та психологічних механізмів, що лежать в основі її формування.

Ця модель розкриває раніше не використовувані в логопедичній науці психологічні механізми розвитку мовлення дитини (у фонологічній, лексичній, граматичній ланках) в умовах нормального та порушеного онтогенезу, що дало змогу не лише визначити структуру мовленнєвих порушень, але і по-новому підійти до вирішення проблем пошуку ефективних і раціональних шляхів корекції та запобігання вад мовленнєвого розвитку у дітей.

У створеній моделі виділено лінгвістичний та комунікативний компоненти мовленнєвої діяльності, тобто мовлення в ній розглядається як двосторонній процес, спрямований як на засвоєння, так і на
використання мови в актах комунікації (говоріння, сприймання мовлення, читання, письмо), а також визначено типи мовленнєвої компетенції, їх зміст і психологічну структуру.

Є. Ф. Соботович розроблено нормативні показники та критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дошкільників, що допомагають об’єктивно аналізувати стан мовлення дитини та виявляти внутрішні психологічні причини і механізми його порушення, що є принципово новим у логопедії. Євгенією Федорівною виділено дві групи психологічних механізмів: специфічні мовленнєві та загальнофункціональні.

Перша група механізмів пов’язана з діяльністю мовнорухового та мовнослухового аналізаторів у їх периферійному, провідниковому та центральному (кірковому) відділах. Їх порушення призводить до виникнення первинних мовленнєвих порушень, таких, як алалія (афазія), дизартрія, ринолалія. Вади другої групи механізмів переважно виявляються у вторинних порушеннях мовлення на фоні інших патологій психофізичного розвитку (РВ, ЗПР тощо). Ці механізми представлені психічними процесами і функціями (пам’ять, увага, мислення та ін.), які, окрім мовленнєвої, зумовлюють й інші види психічної діяльності людини.

Виділення таких психологічних механізмів мовлення сприяло створенню психолінгвістичної класифікації порушень мовленнєвого розвитку у дітей, що стала суттєвим доповненням до вже існуючих у логопедії клінічної (клініко-симптоматичної) та психолого-педагогічної класифікацій. На відміну від них, у психолінгвістичній класифікації дефекти мовлення диференціюються не лише за їх зовнішніми проявами (що при різних формах мовленнєвих вад можуть бути подібними), а на основі визначення уражених психологічних механізмів мовлення.

Наукові праці Є. Ф. Соботович характеризуються не лише інноваційним підходом до проведення науково-дослідної роботи, а й відповідають сучасним вимогам спеціальної освіти дітей з вадами мовленнєвого розвитку.

Є. Ф. Соботович створено „Концепцію лінгвістичної підготовки аномальних дітей до навчання у школі”, у якій на основі аналізу мовленнєвої компетентності, змісту та психологічних механізмів її формування обґрунтовано основні змістові лінії підготовки дітей з вадами психофізичного розвитку до засвоєння шкільних знань і, насамперед, з предметів мовного циклу.

Її логічним продовженням стала „Концепція стандарту спеціальної освіти дошкільників з вадами мовленнєвого розвитку”, у якій розглядаються різні форми організації спеціального навчання та обґрунтовуються основні змістові лінії корекційно-розвивальної, пропедевтичної роботи з розвитку мовлення та підготовки до навчання у школі.

У рамках цієї концепції проект лабораторії логопедії „Мовленнєва підготовка дітей з нормальним та порушеним психофізичним розвитком до шкільного навчання (психолінгвістичний підхід)” визнано інноваційною психолого-педагогічною технологією, що зареєстрована Українським інститутом науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ).

У реєстраційному свідоцтві зазначається: „Новизна розробленої системи корекційно-попереджувального навчання полягає в тому, що вона побудована з урахуванням психолінгвістичної структури мовленнєвої діяльності, закономірностей формування мовлення в онтогенезі та зони найближчого розвитку дитини. Це допомагає вчасно скоригувати порушення мовленнєвого розвитку та попередити, на цій основі, труднощі у навчанні”.

Є. Ф. Соботович раціонально поєднує розробку фундаментальних теоретичних положень та їх практичну реалізацію. Під її керівництвом завершується робота над програмно-методичними комплексами з корекційного навчання дітей старшого дошкільного віку з НЗНМ та ФФН (Є. Ф. Соботович, Л. І. Бартєнєва, Е. А. Данілавічютє, Л. І. Трофименко, Л. Є. Андрусишина, О. Е. Шевченко,) та дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ (Є. Ф. Соботович, Л. І. Трофименко); альбомами дидактичного матеріалу для обстеження стану фонологічної, лексичної та граматичної сторін мовлення дітей (Є. Ф. Соботович, Ю. В. Рібцун).

Протягом всієї своєї наукової та педагогічної діяльності Євгенія Федорівна як добрий та мудрий наставник ділилася своїми глибокими знаннями та багаторічним досвідом роботи зі студентами, науковцями-початківцями та колегами. Нею створено ґрунтовну наукову школу – під її керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій з проблем діагностики та корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Євгенія Федорівна Соботович – не лише талановитий науковець від Бога, але й чуйна, доброзичлива людина, до якої завжди можна звернутися за порадою чи допомогою.

В день 70-річчя хочеться побажати їй міцного здоров’я, творчої наснаги та нових наукових доробок.

З повагою та вдячністю аспірант

лабораторії логопедії Інституту

спеціальної педагогіки АПН України

Юлія Рібцун