© Рібцун Ю. В. Методичні рекомендації щодо формування граматичного аспекту мовлення в молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Дефектологія. – 2009. – № 3. – С. 21–26.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОГО АСПЕКТУ МОВЛЕННЯ В МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ
Юлія Рібцун
Мовлення є складним багатостороннім психічним процесом і являє собою продукт мовленнєвої діяльності. Структура мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються в процесі розвитку дитячої особистості. Вони сприяють засвоєнню мови та її використанню з метою спілкування.
У нормальному онтогенезі особливо складним і тривалим є процес формування граматичної будови мови – сукупності закономірностей, що визначає способи зміни слів, їх творення, а також можливі варіанти поєднання слів у словосполучення та речення.
Кожне слово має своє лексичне та одне або декілька граматичних значень. Граматичне та лексичне значення слова тісно пов’язані між собою. Якщо лексичне значення слова вміщується в його основі, то граматичне значення передається за допомогою граматичних (аналітичних та синтетичних) засобів. Основною ознакою граматичного значення є те, що воно ніколи не називається в слові, бо абстраговане від безпосереднього лексичного значення і узагальнено передає форму існування даного предмета, дії чи явища (М.П. Івченко, О.О. Леонтьєв, О.М. Шахнарович).
Оволодіння дітьми морфологічними категоріями відбувається за рахунок засвоєння їх звукового позначення та предметно-синтаксичного значення (Є.Ф. Соботович). До 1 р. 8 міс. дитина оволодіває формою теперішнього часу, форма майбутнього часу є засобом для вираження бажаного, а форма минулого часу для дитини цього віку є вираженням того, що недавно відбулося. До 1 р. 10 міс. у мовленні дитини наявні невідмінювані іменники та форми дієслів 2-ої ос. одн. наказового способу (пісí, ді, дай). У період з 1 р. 10 міс. до 2 р. 1 міс. починається оволодіння граматичною системою словозміни, у результаті чого дошкільники відокремлено вживають знахідний відмінок із закінченням –у (ізьму йяйку), називний відмінок множини із закінченнями -и, -і (кісі (котики), дедики (ведмедики), іноді місцевий відмінок із закінченням –і (на стої (столі); суфікси пестливості (няцік (м’ячик). Паралельно з’являються граматичні форми дієслів теперішнього і минулого часу третьої особи однини (-е, -їть, -а) (іде, стоїть, їя (їла), перші зворотні дієслова (глаюся, миюся).
Прикметники ще не узгоджуються з іменниками, правильні форми зустрічаються лише у називному відмінку однини чоловічого і жіночого роду (О.М. Гвоздєв).
З дворічного віку поступово удосконалюється розуміння морфологічного складу слів. Разом із умінням диференціювати теперішній та минулий час дієслів, засвоюється категорія числа дійсного способу, особи (крім другої особи множини), а також іменникові суфікси -ок, -чик (зачик, гібок), давальний та орудний відмінки однини (-у, -і, -а, -ом, -ою) (кісі, вожкою (ложкою). Утворення форми множини є можливим лише у називному відмінку. Залишаються помилки на позначення роду минулого часу дієслів, прикметники вживаються переважно після іменників.
Діти четвертого року життя можуть орієнтуватися на морфологічні елементи, які набувають для них смислорозрізнювального значення. До трьох років засвоюються основні відмінкові закінчення множини (-ів, -ами,
-ах) (кубиків, ігласками (іграшками), суфікси перебільшення та приналежності (мамина, здоловенний), всі форми зворотних дієслів (глаюся, взуяся (взулася) і більшість префіксів (висьов, плийсов (вийшов, прийшов). Проте ще спостерігається уніфікація префіксів та змішування роду займенників (моя дід) (О.М. Шахнарович). У три роки діти оволодівають узгодженням прикметників з іменниками у непрямих відмінках.
До чотирьох років у мовленні яскраво проявляється власна словотворчість (киця – кіціки (кошенята), неологізми з використанням префіксів (наводнив – намочив). Найпоширенішими відмінковими закінченнями замінюються ті, що менше вживаються в мовленні. Іноді під час словозміни зберігається нерухомий наголос (слóн – у слóна) та основа (кінь – кíні (коні), наявні порушення узгодження прикметників з іменниками у середньому роді.
За останні роки значно збільшився відсоток дітей з мовленнєвими порушеннями. Крім того, з року в рік зростає кількість таких, які практично не говорять. Саме такі діти, котрі мають І–ІІ рівні загального недорозвитку мовлення (ЗНМ), складають контингент логопедичних груп молодшого дошкільного віку.
Порівняно з віковою нормою, діти молодшого дошкільного віку із ЗНМ мають значні утруднення в оволодінні різноманітними граматичними категоріями, що негативно відбивається на формуванні граматичної сторони мовлення в цілому. Дошкільники четвертого року життя із ЗНМ орієнтуються переважно на лексичне значення слів, граматичне значення залишається поза їхньою увагою, а засвоєння граматичних категорій відбувається в уповільненому темпі, що потребує більш довготривалої та кропіткої корекційно-розвивальної роботи упродовж кількох років.
Проблемі корекційного навчання молодших дошкільників із ЗНМ присвячено окремі науково-методичні дослідження (В.Н. Аванесова, Ж.В. Антипова, Г.М. Бавикіна, Г.Д. Розенгарт-Пупко, Б.С. Садирова та ін.), однак отримані дані не розглядаються з позицій загального підходу до вивчення мовленнєвої функції, не враховують диференційованої структури комунікативного і лінгвістичного компонентів мовленнєвої діяльності та окремих складових, а також специфіку їх порушень у дітей.
Відсутність програмно-методичного забезпечення з розвитку мовлення дітей четвертого року життя із ЗНМ спонукала нас до вироблення власної структури корекційно-розвивального навчання у молодшій віковій групі. Детальніше зупинимось на особливостях роботи з формування граматичної сторони мовлення дітей четвертого року життя із ЗНМ та надамо методичні рекомендації.
Працюючи над формуванням граматичної будови мовлення, доцільно здійснювати постійну опору на різні аналізатори як основу чуттєвого досвіду. Насамперед на матеріалі імпресивного та експресивного мовлення мають бути відпрацьовані такі значення слів, формуватись ті граматичні категорії та форми, які найбільш порушені у дитини.
У логопедичній роботі з розвитку граматичної сторони як імпресивного, так і експресивного мовлення можна виділити наступні етапи:
1. Уточнення граматичної категорії числа.
2. Засвоєння граматичної категорії роду.
3. Формування граматичної категорії відмінка.
Зупинимось на кожному з етапів.
Граматична будова імпресивного мовлення
Уточнення граматичної категорії числа
Під час роботи з уточнення граматичної категорії числа варто проводити диференціацію словоформ шляхом попарного пред’явлення мовленнєвого та наочного матеріалу, адже саме такий підхід викликає високу концентрацію уваги на граматичному оформленні слів.
Як показали наші дослідження, часто причиною нерозуміння граматичної категорії числа молодшими дошкільниками із ЗНМ є несформованість фонематичного слуху, коли діти не розрізняють голосних, внаслідок чого у них порушується розуміння числових форм іменників та дієслів (хлопчик сидить – хлопчики сидять).
У процесі проведення корекційно-розвивальної роботи діти четвертого року життя із ЗНМ засвоюють поняття „один” – „багато”, що наближує їх до розуміння форми числа іменників чоловічого і жіночого роду та дієслів.
Зокрема, у вправі „Що робить? Що роблять?” логопед викладає перед дитиною картинки із зображенням однієї та кількох осіб, називає дію. Дитина повинна показати, хто виконує названу дію – одна особа чи кілька. Наприклад: сидить – сидять, спить – сплять, іде – ідуть, біжить – біжать.
Засвоєння граматичної категорії роду
Принцип попарного пред’явлення мовленнєвого та наочного матеріалу доцільно використовувати і під час засвоєння граматичної категорії роду.
Формування цієї граматичної категорії відбувається шляхом показу на картинках предметів на позначення іменників і дієслів жіночого та чоловічого роду.
Так, наприклад, у грі „Чи він? Чи вона?” логопед виставляє на столі ляльку Іру, пояснює, що це – дівчинка, тому про неї ми можемо сказати „вона”. Іра любить гратися такими іграшками, про які можна сказати „вона”. Логопед наводить приклад: „Мотрійка-а-а – вона-а-а” і кладе картинку із зображенням мотрійки біля ляльки. Педагог виставляє ляльку Івасика, пояснює, що це – хлопчик, тому про нього ми можемо сказати „він”. Івасик любить гратися іграшками, про які ми можемо сказати „він”. Логопед наводить приклад: „Слон – він” і кладе картинку із зображенням слона біля ляльки. Педагог почергово показує дитині картинки із зображенням іграшок, називає їх, інтонаційно виділяючи закінчення. Дитина визначає, як по-іншому можна назвати предмет (це він чи вона) та кому віддати картинку – Ірі чи Івасикові, викладає відповідні картинки поруч з ляльками. Можна запропонувати такі картинки: м’яч, кубик, барабан, зайчик, ведмедик; лялька, пірамідка, білка, курочка, лисичка.
Ігрові завдання такого типу потребують ретельного відпрацювання, багаторазового повторення. Робота у цьому напрямі проводиться упродовж кількох років, адже засвоєння категорії роду здійснюється дошкільниками із ЗНМ зі значними утрудненнями (О.М. Мастюкова, Ю.В. Рібцун, Є.Ф. Соботович, Л.І. Трофименко, Т.Б. Філічева, Н.О. Чевельова та ін.).
Формування граматичної категорії відмінка
У процесі проведення логопедичної роботи з формування граматичної категорії відмінка відбувається акцентування уваги на флексіях іменників, що стоять у різних відмінках однини.
Зокрема, у вправі „Знайди і покажи” логопед викладає перед дитиною сюжетну картинку, ставить питання до її змісту. Дитина має показати, про кого (що) запитує логопед. Наприклад, можна запитати у дитини: „Де Оля? Де Вова? З ким грається дівчинка? З ким грається хлопчик? Чим граються діти? У кого м’яч? Що у Вови?”.
У процесі корекційно-розивальної роботи молодші дошкільники із ЗНМ вчаться диференціювати значення відмінкових закінчень іменників чоловічого та жіночого роду однини, розуміти питання за змістом окремих речень та смисл кількох пов’язаних між собою речень з опорою на наочність.
Граматична будова експресивного мовлення
Якщо засвоєння граматичної сторони імпресивного мовлення молодших дошкільників із ЗНМ відбувається досить швидко, то граматична сторона експресивного мовлення засвоюється дітьми зі значними утрудненнями, що обумовлено специфікою мовленнєвого дефекту та тим фактом, що імпресивне мовлення відноситься до рецептивних видів діяльності, а експресивне – до продуктивних (О.О. Леонтьєв, Д.П. Слобін, Є.Ф. Соботович, О.М. Шахнарович, М.Х. Швачкін та ін.).
Формування граматичної будови експресивного мовлення відбувається на накопиченому лексичному матеріалі з підключенням відпрацьованих у імпресивному мовленні форм і категорій. У процесі проведення ігор-занять з дітьми активно використовується такий вид роботи, як називання предметів і дій у певній граматичній формі.
Уточнення граматичної категорії числа
Засвоєння елементів граматики на практичному рівні стає можливим саме тоді, коли є протиставлення. Граматична категорія числа якраз і є дуже вдалим прикладом для такої роботи. У процесі проведення логопедичних занять діти вчаться використовувати іменники і прикметники у називному відмінку, дієслова у формі однини та множини.
Одночасно із засвоєнням граматичної категорії числа відпрацьовуються і голосні звуки (ложка – ложки, груша – груші тощо).
На початкових етапах з метою демонстрації виконання ігрових завдань на логопедичні заняття можна запрошувати вихователя. Це допоможе активізувати дітей і зробить заняття більш насиченим та продуктивним.
Так, наприклад, у грі „Магазин іграшок” логопед розкладає на столі коробки з іграшками (кубиками, м’ячами, ляльками, машинками, мотрійками, грибками, чашками).
Закличкою логопед запрошує дітей до гри:
Всі збирайтеся, малята,
Зараз в гру ми будем грати.
В магазин ви завітайте,
Іграшки тут вибирайте.
(Ю. Рібцун)
Вихователь бере роль продавця, діти – покупці. Першим купує товар логопед. Вихователь запитує: „Що вам сподобалось?”. Логопед: „М’яч”. Продавець виставляє перед покупцем коробку з м’ячами і запитує: „Що це?” – „М’ячі”. Виймає з коробки і дає в руки логопеду один м’яч, запитує: „А це що?” – „М’яч”. Аналогічно виконують завдання діти. Логопед допомагає їм.
Засвоєння граматичної категорії роду
Формування у молодших дошкільників із ЗНМ уміння правильно вживати родові закінчення іменників, прикметників, дієслів, кількісних числівників та присвійних займенників потребує тривалого часу та копіткої роботи.
У результаті корекційно-розвивальної роботи діти навчаються добирати необхідне слово до головного з урахуванням граматичної форми (іменники та прикметники чоловічого і жіночого роду називного відмінка однини), вживати відповідні родові закінчення дієслів.
Так, наприклад, у вправі „Що зробила? Що зробив?” логопед викладає пари картинок із зображенням хлопчика та дівчинки, що виконують однакові дії. За допомогою запитання, дитина називає, що робить Валя. Наприклад: Що зробив Валя? Що зробила Валя? Валя впав – Валя впала (намалював – намалювала, склав – склала, встав – встала, пив – пила). Можна провести таку вправу на матеріалі реальних дій у вигляді виконання інструкцій логопеда двома дітьми.
Шляхом багаторазових вправлянь діти четвертого року життя із ЗНМ можуть узгоджувати кількісні числівники один, два, три з іменниками називного відмінка у роді та числі, правильно вживати присвійні займенники з іменниками чоловічого та жіночого роду.
Формування граматичної категорії відмінка
Роботу з формування граматичної категорії відмінка доцільно будувати згідно появи відмінків у нормальному онтогенезі – це форми називного, знахідного, родового, давального, місцевого, орудного відмінків у прийменникових та безприйменникових конструкціях.
Варто розкрити зміст логопедичної роботи щодо вживання кожного відмінка зокрема. Ми пропонуємо для відпрацювання лише ті значення відмінкових конструкцій, що мають бути засвоєними молодшими дошкільниками на цей віковий період згідно нормативних показників мовленнєвого розвитку у граматичній ланці (Є.Ф. Соботович).
Називний відмінок
Основним для називного відмінка є суб’єктне значення, яке реалізується найчастіше у функції підмета двоскладного речення. Молодші дошкільники із ЗНМ оволодівають словоформами із закінченнями -а / -я (каша, сукня) та нульовим закінченням (м’яч, дім) в однині та закінченнями -и / -і (ложки, зайці) у множині.
Окремо називний відмінок не відпрацьовується. Така робота здійснюється при засвоєнні різних рівнів лексичних узагальнень.
Знахідний відмінок
Граматична категорія знахідного відмінка є найлегшою для засвоєння молодшими дошкільниками із ЗНМ. Саме вона складає основу для оволодіння іншими відмінковими категоріями, тому варто зупинитися на ній детальніше.
Діти четвертого року життя із ЗНМ засвоюють основне, об’єктне значення знахідного відмінка, що виражається у контексті Я бачу (кого? що?) шляхом використання словоформ із закінченнями -у (пташку), -а (тата), нульовим закінченням (сир) в однині та -и / -і (кубики, олівці), -ів (вовків) у множині.
На початкових етапах варто використовувати кілька дієслів у поєднанні з одним іменником (лялька іде, сидить, спить). При цьому не звертається увага на звукове наповнення елементарної фрази та на якість відтворення складової структури слова, але підкреслюється важливість звукового відтворення саме граматичних форм (порівняти, наприклад, лежить лялька, але несу ляльку). Після засвоєння цих форм доцільно використовувати різні іменники при одному дієслові (беру сир, хліб). Таким чином діти вчаться користуватися фразою з прямим додатком.
Спочатку молодші дошкільники із ЗНМ використовують одні й ті самі слова у різних граматичних формах з включенням у контекст з опорою на наочність, а потім – без неї.
У процесі проведення корекційно-розвивальної роботи молодші дошкільники із ЗНМ навчаються використовувати у власному мовленні іменники у формі знахідного відмінка однини та множини у значенні прямого об’єкта і просторових відношень. Під час прогулянки таку роботу можна продовжити. Наприклад, у вправі „Знайди іграшку” логопед заздалегідь ховає у ємність з піском дрібні іграшки. Діти відшукують у піску предмети, закінчують розпочате логопедом речення, використовуючи назву знайденої іграшки: „Я знайшов (-ла)…”.
Для закріплення отриманих навичок вживання іменників у формі знахідного відмінка у значенні прямого об’єкта дітям четвертого року життя із ЗНМ можна запропонувати гру „Чарівна рамочка”, для якої знадобиться рамочка з картону 15×15 см. Логопед почергово дає дітям рамочку і пропонує через неї розглянути предмети, що знаходяться в груповій кімнаті. Дитина продовжує розпочате педагогом речення: „Я бачу…”, називаючи предмет, що знаходиться у полі її зору.
Знайомлячись з іменниками у формі знахідного відмінка у значенні просторових відношень, молодші дошкільники із ЗНМ спочатку за аналогією, а згодом самостійно засвоюють смислове (семантичне) значення прийменників (у, на) шляхом виконанні інструкцій на практичному рівні.
Зокрема, у грі „Цікаве мишеня” логопед знайомить дітей з маленьким мишеням Піком, розповідає, що воно дуже любить ховатися. Педагог пропонує подивитися, як Пік це робить, бере Піка і ховає його, запитуючи у дітей, куди сховалося мишеня (наприклад, у коробку, у кошик, у шафу, у машинку).
Родовий відмінок
У процесі проведення корекційно-розвивальної роботи молодші дошкільники із ЗНМ засвоюють значення належності особі чи предмету (ніжка стола) та об’єктні значення родового відмінка (насипати піску). Дітьми засвоюється родовий відмінок, виражений словоформами із закінченнями -и / -і (ляльки, лисиці), -а / -я (чобота, коня) в однині та -ів (мостів), -ей (мишей) у множині.
Діти четвертого року життя із ЗНМ вчаться вживати іменники у формі родового відмінка у значенні приналежності, відсутності частини або цілого, матеріалу.
Зокрема, відпрацьовуючи родовий відмінок у значенні приналежності, можна запропонувати дітям вправу „У кого?”, в якій логопед повідомляє, що до нас в гості завітали різні тварини (це можуть бути, наприклад, заєць, ведмідь, лисиця, кіт, мишка, свинка). Кожна з них хоче розповісти про себе. Педагог бере на руки, наприклад, зайчика, запитує у дітей: „Хто це?”. Від імені тварини продовжує: „Так, я зайчик. У мене сіра шубка. У мене довгі вуха. У мене маленький хвостик. Я люблю їсти моркву”. Логопед запитує у дітей: „У кого сіра шубка? У кого довгі вуха? У кого маленький хвостик? У кого морквинка?”.
Вправляючи молодших дошкільників із ЗНМ у вживанні іменників у формі родового відмінка у значенні відсутності цілого, можна запропонувати гру „Незвичні піжмурки”, готуючись до якої логопед робить загорожу, утворюючи сільське подвір’я. У дворі гуляють тварини. Вони люблять грати в піжмурки і ховатися за огорожу. Педагог пропонує дітям уважно розглянути і назвати тварин (корова, кішка, собака, свинка). За сигналом діти заплющують очі, а логопед ховає за огорожу одну з тварин. Розплющивши очі, діти називають, якої саме тварини не стало.
Вправа „Пригощайтесь соком” допоможе молодшим дошкільникам із ЗНМ засвоїти родовий відмінок у значенні матеріалу. Логопед приносить кошик з фруктами (яблуко, апельсин, груша, банан, лимон, ананас), викладає їх на стіл, називає. Педагог розповідає, що фрукти дуже смачні та корисні, з них можна робити соки. Логопед читає вірш:
Фрукти корисні усім –
І дорослим і малим.
Рум’яніють щоки
Від фруктових соків.
(Ю. Рібцун)
Педагог показує, наприклад, яблуко та звертається до дітей: „Це яблуко. З чого зроблять сік?”. Наостанок логопед пригощає дітей соком.
Давальний відмінок
Давальний відмінок належить до семантичних відмінків, що вільно поєднуються з дієсловом. Діти четвертого року життя із ЗНМ засвоюють значення давального відмінка (дарує Маші квіти), що виражається словоформами з флексіями -і (мамі) в однині та -ам / -ям (козам, дітям) у множині.
Корекційно-розвивальна робота з формування у молодших дошкільників із ЗНМ вміння правильно вживати іменники у формі давального відмінка здійснюється паралельно з відпрацюванням значень непрямого об’єкта та просторових відношень.
Вправляючи дітей у правильному вживанні іменників у формі давального відмінка у значенні непрямого об’єкта, можна запропонувати гру „Слухняний м’ячик”, готуючись до якої логопед одягає дітям наголівники тварин (зайчик, котик, ведмедик, слоник, півник, козлик) та допомагає малюкам розташуватися на килимі у дві шеренги на певній відстані.
Діти сідають на килим, розводять ноги в сторони. У дітей з однієї шеренги м’ячі. За сигналом дорослого діти котять м’яч тому, хто сидить навпроти. Логопед підходить до кожної дитини, що котила м’яч, кладе руку їй на плече та запитує: „Кому ти котив м’яч?”.
Вправа „Непосида Няв” допоможе молодшим дошкільникам із ЗНМ оволодіти навичками вживання іменників у формі давального відмінка у значенні просторових відношень. Логопед знайомить дітей з котиком Нявом, розповідає, що той ні хвилинки не всидить на місці. Няв бігає по кімнаті (показує сюжетну картинку), лазить по даху (картинка), ходить по піску (картинка), крадеться по землі (картинка), качається по траві (картинка). Діти відповідають на питання „По чому…?”.
Місцевий відмінок
Місцевий відмінок завжди вживається з прийменниками. Молодші дошкільники із ЗНМ здатні оволодіти прийменниково-іменниковою конструкцією місцевого відмінка з семантикою місця (були у парку) та знаряддя дії (їхали на машині), використовуючи закінчення -і (на м’ячі) в однині та -ах (на ногах).
У процесі логокорекції діти четвертого року життя із ЗНМ засвоюють вживання іменників у формі місцевого відмінка у значенні місця дії.
Після засвоєння значення місця дії форми знахідного та місцевого відмінка даються у протиставленні (сів (куди?) на стілець, сиджу (де?) на стільці). Відпрацьовується фраза, поширена непрямим додатком.
Так, наприклад, у грі „На прогулянку підем” логопед на фланелеграфі „одягає” ляльку, прикріплюючи відповідні предмети одягу, і запитує у дітей: „Де у ляльки шапочка? (на голові). Куди одягли шапочку? (на голову). Де у ляльки шарфик? (на шиї). Куди зав’язали шарфик? (на шию). Де у ляльки рукавички? (на руках). Куди одягли рукавички? (на руки). Де у ляльки чобітки? (на ногах). Куди взули чобітки? (на ноги)”.
Орудний відмінок
Основним значенням орудного відмінка є об’єктне. Діти четвертого року життя із ЗНМ засвоюють орудний відмінок у контекстах володіти (ким? чим?) (Гратися (з ким? з чим?), вживаючи словоформи із закінченнями -ою (ложкою), -ем (ножем) в однині та -ами / -ями (ляльками, олівцями) у множині.
Молодші дошкільники із ЗНМ здатні навчитися правильно вживати іменники у формі орудного відмінка у значенні знаряддя дії, сумісності та місця дії.
Відпрацьовування орудного відмінка у значенні знаряддя дії може відбуватися у процесі проведення ігор „Наші іграшки”, у якій логопед викладає 5–6 іграшок по колу. Педагог читає закличку:
Іграшок у нас багато,
З ними будемо ми грати.
Всі по колу ви біжіть,
В руки іграшку беріть.
Олю (ім’я дитини у кличній формі), розкажи малятам,
З ким ти будеш зараз грати.
(Ю. Рібцун)
Під легку музику діти біжать навколо іграшок. За сигналом логопеда кожен з малюків зупиняється навпроти іграшки, бере її в руки, розглядає. Логопед почергово звертається до дітей: „Чим ти будеш гратися?”. Діти відповідають одним словом (наприклад, рибкою, м’ячем, слоном). На початкових етапах логопед підбирає такі іграшки, назви яких у орудному відмінку однини мають однакові закінчення.
Відпрацьовуючи граматичну категорію орудного відмінка у значенні сумісності, можна запропонувати дітям гру „Моя сім’я”, у якій логопед кладе перед дитиною фотографію його сім’ї та просить відповісти на питання. Логопед починає речення, а дитина продовжує його: „В дитячий садок я ходжу разом з… (мамою). Гуляти в парк я ходжу з… (татом). На гойдалці гойдаюсь разом з… (сестричкою, братиком). В магазин ходжу разом з… (бабусею). Ловити рибу ходжу разом з… (дідусем) Я люблю гратися з… (песиком, котиком)”.
Вправа „Вовк і козенята” допоможе молодшим дошкільникам із ЗНМ навчитися правильно вживати орудний відмінок у значенні місця дії. Логопед читає оповідання, послідовно виставляючи на дошку картинки: „В будиночку жили козенята зі своєю мамою. Мама пішла в ліс за травичкою для козенят. Прийшов злий вовк і хотів з’їсти козенят. Щоб вовк їх не почув, козенята поховалися і тихенько сиділи під столом (картинка), під ліжком (картинка), під стільцем (картинка), за шафою (картинка), за кріслом (картинка). Не знайшов злий вовк козенят”. Педагог запитує: „Куди сховалися козенята? Під чим (за чим) вони сиділи?”.
Закріплення відмінкових форм здійснюється у фразах з використанням вказівних (ось, тут, там, це) та питально-відносних займенників (хто, що, який).
Після відпрацювання числових та відмінкових форм доцільно закріпити отримані знання шляхом роботи з невеликими текстами, що насичені одним словом у різних відмінках. Таким прикладом може слугувати гра „Читаємо разом”, в якій логопед пропонує дитині разом почитати слова: педагог читатиме слова написані, а дитина – намальовані.
Зразки текстів із використанням іменникових морфем:
1) Без зміни структури кореня слова
– іменників чоловічого роду:
У Нати є (м’яч). На (м’ячі) – квіти. Ната виносить (м’яч) у двір. Діти раді (м’ячу). Вони люблять грати з (м’ячем).
– іменників жіночого роду:
Це – (мишка) Фаня. У (мишки) сіра шубка. За (мишкою) бігає кіт Мартин. Він хоче впіймати (мишку). Сховалася (мишка) в нірку. Не спіймає кіт Мартин (мишку).
2) Із чергуванням звуків у корені слова:
– іменників чоловічого роду:
Біля вікна стоїть (стіл). Біля (стола) – стілець. На (столі) лежать олівці. За (столом) сидить Ваня. Він малює картинку.
Формування навичок слухового контролю на граматичному рівні
Враховуючи складну і багатоопераційну структуру дії контролю, роботу по його формуванню варто здійснювати не лише на фонологічному, а й на граматичному рівнях.
Прикладом для такої роботи може стати гра „Неуважний Ляпсик”, в якій логопед розповідає про неуважного хлопчика Ляпсика, який не зміг правильно скласти речення за картинками, та пропонує дитині уважно розглянути картинки і визначити, чи правильно склав речення Ляпсик.
Наприклад: Дівчинка купає ляльку, дівчинка купає лялька, дівчинка купає ляльку, дівчинка купав ляльку.
Кількісні та якісні показники стану сформованості граматичної сторони мовлення молодших дошкільників вказують на те, що навіть на кінець навчального року для дітей четвертого року життя із ЗНМ мовлення не стає повноцінним засобом спілкування.
Отже, робота з розвитку граматичної сторони мовлення
у молодших дошкільників із ЗНМ виявляється складною, але дуже важливою складовою комплексного корекційно-розвивального навчання, і вимагає тривалого та цілеспрямованого впливу як логопедів, так і вихователів спеціального дошкільного закладу.
Додаткові ключові слова: Юлія Рібцун, дитина, діти, дизонтогенез, порушення / дефекти мовлення (мовленнєвого розвитку), логопедія, логопед, діагностика, корекція, логопедична робота / допомога.
Дополнительные ключевые слова: Юлия Рибцун, ребенок, дети, дизонтогенез, нарушения / дефекты речи (речевого развития), логопедия, логопед, диагностика, коррекция, логопедическая работа / помощь.
Additional key words: Julia Rybtsun, child, children, dysontogenesis, articulation disorders, logopedia, logopaedist, diagnostics, correction, logopedic assistance.
Zusätzliche Stichworte: Julia Ribzun, das Kind, der Kinder, der Dysontogenese, der Sprachfehlet, die Logopädie, der Logopäde, die Diagnostik, die Korrektion, logopädische Hilfe.
Les mots-cle complémentaire: Julie Ribsune, enfant, enfants, dysontogénésis, allolalies, logopédie, orthophoniste, diagnostic, correction, assistance logopedique.
При цитировании ссылка на сайт www.logoped.in.ua и автора материалов
Юлию Рибцун обязательна.